Іонійський союз () — об'єднання давньогрецьких, переважно іонійських міст, розташованих на західному узбережжі Анатолії.
Історія Пароська хроніка приписує створення союзу Нелею і датує його 1086 — 1075 рр. до н. е., однак більшість дослідників впевнені, що об'єднання виникло не раніше IX ст. до н. е. Спочатку до Іонійського союзу входило сім міст — Мілет, Міунт, Прієна, Ефес, Колофон, Теос і ЛебедосГеродот, I, 142—148. Пізніше до об'єднання увійшли ХіосПавсаній. Опис Еллади, VII, 4, 9-10 і Самос, який спочатку був союзником карійців і лише згодом був захоплений ефесцямиПавсаній. Опис Еллади, VII, 4, 2. До союзу також приєдналися Клазомени і Еритри, які за етнічним складом населення були швидше еолійськими поселеннямиПавсаній. Опис Еллади, VII, 3, 8-9; VII, 3, 7. Фокею прийняли лише після того, як вона погодилася віддати царську владу у місті Кодридам з ТеосаПавсаній. Опис Еллади, VII, 3, 10, а прохання Смірни було відхилено (до союзу вона увійшла лише за елліністичних часівСтрабон. Географія, XIV, 1, 3про можливі причини відмови — Roebuck C. The Early Ionian League //ClPh. 1955. Vol. 50. с.31). Таким чином Іонійський союз перетворився на класичне «дванадцятиграддя».
З самого початку союз мав швидше етнічний, аніж військово-політичний характер. Не був він і амфіктіонією, хоча в іонійців й існував спільний культ Посейдона Геліконського — із святом ПаніонійNilsson M. Griechische Feste von religiöser Bedeutung. Leipzig. 1906. с.77. Метою союзу у перші сторіччя його існування було зміцнення і розширення влади міст-учасників над анатолійським узбережжям. Останнім спільним заходом такого роду була так звана Мелійська війна (730 р. до н. е.) проти карійського міста Мелії, що було розташоване на мисі Мікале (за іншою версією — Мелія була членом Іонійського союзу, проте чимось налаштувала проти себе інших учасників об'єднанняВітрувій. IV, 1, 4). Після перемоги союзників Мелія була зруйнована, на її місті було зведено нове святилище Посейдона — Паніоніон, біля якого представники союзу надалі збиралися на наради, а мелійські землі були розподілені між переможцями.
Проте спільна військова акція не перетворила Іонійський союз на політичне об'єднання на зразок сіммахії, вже у Лелантський війні (720 — 660 рр. до н. е.) його члени приєдналися до різних коаліцій. Цілком безсилим виявилося об'єднання і проти лідійської та перської загроз. Пропозиція Фалеса (швидше за все інспірована Фрасибулом) перетворити союз на єдину федеративну державу з административним центром у ТеосіГеродот, I, 170 не була підтримана членами об'єднання. Ініціативу Біанта заснувати єдине місто зустріли відверто ворожеCaspari M. The Ionian Confederasy. с.78-180. Врешті решт усі міста, що входили до Іонійського союзу опинилися під владою Персії. Під час повстання 500 — 494 рр. до н. е. союз себе ніяк не виявив, окремі поліси приєднувалися до нього і діяли цілком самостійно. Згодом усі учасники союзу увійшли до іншої сіммахії — під егідою Афін.
Іонійський союз формально продовжував існувати і за елліністичних, і навіть за римських часів, проте жодної політичної ролі надалі не грав.
Примітки
Джерела Wilamovitz-Moellendorf U. Panionion // Sitzungsberichte der Preussishen Akademie der Wissenshaften zu Berlin. Philosophish-historische Klasse. 1906 Cook J. The Greeks in Ionia and the East. New York, 1962 Caspari M. The Ionian Confederasy // JHS. 1915. Vol. 35 Roebuck C. The Early Ionian League //ClPh. 1955. Vol. 50