Олександр Іванович Мільчаков (, В'ятка, Російська імперія — , Москва) — радянський комсомольський діяч, генеральний секретар ЦК ВЛКСМ, генеральний секретар ЦК ЛКСМ України. Член ЦК РКСМ (ВЛКСМ) з 28 вересня 1921 по 16 січня 1931 року. Член Бюро ЦК РКСМ з липня 1924 по 24 березня 1929 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1925—1934 роках. Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 року. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У з 29 листопада 1927 по червень 1928 року.

Біографія Народився 29 вересня (11 жовтня) 1903 року в місті В'ятка в родині стрілочника на залізниці, вихідця із селян. Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи та п'ять класів В'ятського реального училища. З 1918 року — член і організатор Соціалістичного Союзу робітничої молоді Пермі.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1919 році — помічник секретаря Пермського губернського революційного комітету, голова Міського районного комітету РКСМ міста Пермі, секретар Пермського губернського комітету РКСМ. З 1919 по 1920 рік — секретар Верхньоуральського міського комітету РКСМ.

З лютого по липень 1920 року — секретар Сибірського бюро ЦК РКСМ у місті Омську.

З липня по листопад 1920 року — завідувач шкільного відділу ЦК РКСМ.

З листопада 1920 по лютий 1921 року — інструктор Верхньоуральського повітового комітету РКСМ Челябінської губернії.

З лютого по жовтень 1921 року — секретар Сибірського бюро ЦК РКСМ у місті Новоніколаєвську (Новосибірську).

З жовтня 1921 по 1924 рік — секретар Південно-Східного бюро ЦК РКСМ у місті Ростові-на-Дону.

З жовтня 1924 року — завідувач відділу агітації і пропаганди ЦК РКСМ. З 1925 року — завідувач відділу по роботі в селі ЦК РКСМ.

16 березня 1925 — 21 червня 1927 року — (2-й) секретар ЦК РЛКСМ (ВЛКСМ).

З 1925 року — член Президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу Молоді.

У березні 1927 — травні 1928 року — генеральний секретар ЦК ЛКСМ України.

З 17 травня 1928 — 24 березня 1929 року — генеральний секретар ЦК ВЛКСМ.

У 1929—1930 роках — слухач Курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б).

З 1930 по 1932 рік працював завідувачем сектору партійного будівництва ЦК ВКП(б). З 1932 по 1933 рік — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК ВКП(б).

У 1933—1935 роках — начальник комбінату «Балейзолото» в Забайкаллі.

З 1935 до грудня 1938 року — заступник керуючого Всесоюзного об'єднання «Східзолото» в Іркутську; начальник «Головзолото».

21 грудня 1938 року заарештований органами НКВС, засуджений на 15 років ув'язнення і 5 років обмеження в правах. Відбував покарання у Норильському та Магаданському таборах НКВС СРСР.

У 1954 році звільнений із таборів та реабілітований.

З 1954 по 1957 рік працював начальником Управління політико-виховної роботи Головного управління трудових резервів при Раді міністрів СРСР

З 1957 року — персональний пенсіонер у Москві.

Автор мемуарів «Перше десятиріччя. Записки старого комсомольця» (1959), «Перше десятиріччя. Записки ветерана комсомолу», 2 вид., М.,1965; На «золотому» фронті, в книзі: Билини індустріальні, 2 вид., М., 1973

Помер 7 липня 1973 року. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Нагороди орден Леніна (13.08.1936) орден Трудового Червоного Прапора (27.10.1938).

Див. також Спеціальне головне управління

Джерела та література В. І. Прилуцький. Мільчаков Олександр Іванович //

Джерела Залесский К. А., Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. , Вече, 2000 г.

Посилання Александр Иванович МИЛЬЧАКОВ (1903—1973) // музей «Дом на Набережной»