Лі́дія Іва́нівна Коломі́єць (17 березня 1929, с. Рябухине, тепер Гуляй Поле Нововодолазького району Харківської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1979, професор з 1981.
Дружина А. Майбороди.
Життєпис Закінчила 1950 Харківський педагогічний інститут.
Працювала викладачем Ужгородського (1953—1955) і Харківського (1956—1964) університетів.
У 1964—1994 — у Ніжинському педагогічному інституті (Чернігівська область) (в 1979—1983 завідувач кафедри української мови). 1994- 1996- завідує кафедрою українознавства в Харківському інституті фізичної культури; 1996 - 2000 працює професором кафедри українознавства інституту вдосконалення вчителів (Харків), з 2000 - професор кафедри українознавства Харківського економічного університету, а із 2003 року також професор кафедри української мови цього університету.
Наукова діяльність Праці:
Дієприкметник і дієприслівник в історії української мови. Київ. 1959 ( співавтор). Ділове мовлення. Навчальний посібник. Харків.2002. Звертальні конституції у ,,Слові о полку Ігоревім''.// Вивчаємо українську мову та літературу.2007.  з сучасної української літературної мови: розділи «Прислівник», «Сполучник», «Частки» в книзі «Сучасна українська літературна мова. Морфологія» (1969, у співавт.); історичної фразеології: розділ «Фразеологія XIV-XV ст.ст. Народнорозмовна і книжна фразеологія XVI—XVIII ст.ст.» у книзі «Історія української мови: Лексика і фразеологія» (1983).
Коломієць — співавтор навчальних посібників:
«Збірник вправ з старослов'янської мови» (1962), «Історична граматика української мови. Збірник вправ» (1988) та ін.
Література
Енциклопедія Сучасної України. Київ. 2014. Том 14. Стр. 97. ISBN 978-966-02-7304-7 (том 14) М. Я. Плющ. Коломієць Лідія Іванівна // Лідія Іванівна Коломієць. Біобібліогр. покажчик. Чернігів, 1990. Анастасія Колоколова, Роман Трифонов Дослідник руху граматичних форм і фразеобіограф (до ювілею професора Л.I. Коломієць) // Українська мова, 2009, № 2, с. 102-107.