Карл Костюшко-Валюжинич (іноді — Косцюшко-Валюжинич; , Могильов — , Севастополь) — археолог, засновник та перший директор Херсонеського музею в місті Севастополі.
Життєпис Народився в Могильові, ріс у маєтку Нове Село, розташованому поблизу білорусько-латвійського кордону, на правому березі Західної Двіни, в гирлі річки Росиця. Його батько, небагатий дворянин, титулярний радник, походив з колишньої шляхти Великого Князівства Литовського.
У 1859 році студіював на підготовчому відділенні Інституту гірничих інженерів в Петербурзі. Навчання не завершив і повернувся в садибу батьків, де ще три роки займався сільським господарством.
У 1859 р. залишив садибу заради посади помічника головного інженера в Правлінні Динабурзько-Вітебської залізниці. Мав хворобу легенів, що спричинило переїзд на південь імперії в місто Севастополь. Продовжив працювати бухгалтером, тепер вже в Правлінні Лозово-Севастопольської залізниці.
У 1881 р. завершив служити на залізниці, придбав у власність будинок в Севастополі. Став неофіційним редактором місцевої газети «Севастопольський листок». Сам цікавився історією Криму, у 1882 р. заснував Гурток прихильників історії та старожитностей Криму, який згодом матиме власні бібліотеку та невеликий музей. Згодом до гуртка залучилися сам губернатор, мер Севастополя, голова Севастопольського порту та інші.
З січня 1885 року Косцюшко-Валюжинич став банківським службовцем. В тому ж році його обрали дійсним членом Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей.
З 1888 р. за рекомендації віце-президента Імператорського Одеського товариства Юргевича В. Н. Косцюшко-Валюжинич отримав посаду голови «Складу (музею) місцевих старожитностей» та право на проведення розкопок в Херсонесі Таврійському. Подальші 20 років він як археолог працював в Херсонесі, де заснував археологічний музей на околиці давньогрецького міста.
Помер у Севастополі 27 грудня 1907 року. Похований на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський».
Архів дослідника Мав власний архів, більш як 5.000 одиниць якого збережено. Серед архівних джерел — * щоденники археолога довідки-протоколи в Археологічну комісію замальовки розкопів та фотозвіти, які робив дослідник наукове листування тощо.
Від 2009 р. частку архіву дослідника оцифрували та зробили відкритим для вивчення в електронній формі.
Найякісніші археологічні пам'ятки, що мали значну мистецьку вартість, ставали надбанням Імператорського Ермітажу.
Частку знахідок з Херсонесу Таврійського зберігають також — Державний Історичний музей в Москві Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна
Родина Був одружений, дружина — Марія Павлівна. Родина мала трьох синів та чотирьох дочок.
Джерела та література
В. М. Зубар. Косцюшко-Валюжинич Микола-Карл Казимирович // Антонова И. А., Основатель Херсонесского музея // Крымский архив. — 1997. — № 3. — С.57-67. Гриневич К. Э., Сто лет херсонесских раскопок (1827—1927). — Севастополь, 1927. Махов И. И., К. К. Косцюшко-Валюжинич (к годовщине его смерти) // Крымский Вестник. — № 290 — 14 декабря 1908 г. Романчук А. К.К. Косцюшко-Валюжиніч (1847—1907 рр.) // Археологія, 1991, № 2
Посилання Сайт на честь К. К. Косцюшко-Валюжинича.