Рейнська пові́трянодеса́нтна опера́ція, також Опера́ція «Версіті» () — остання масштабна повітряно-десантна операція військ союзників часів Другої світової війни; її було здійснено 24 березня 1945 на території землі Вестфалія, в Німеччині. За участю понад 16 000 десантників і кількох тисяч літаків це була найбільша повітряно-десантна операція в історії, проведена за один день і в тому самому місці.
Це було частиною операції «Plunder», спроби британської 21-ї групи армій під командуванням фельдмаршала Бернарда Монтгомері перетнути Рейн і звідти проникнути в північну Німеччину. Операція «Версіті» мала на меті допомогти 21-й групі армій убезпечити свої позиції через річку в західній Німеччині шляхом перекидання двох повітряно-десантних дивізій на східний берег Рейну, поблизу міст Хаммінкельн і Вессель.
Плани передбачали десантування двох повітряно-десантних дивізій і планерів за німецькими лініями поблизу Везеля. Солдати з 18-го американського повітряно-десантного корпусу, доданого до 1-ї повітряно-десантної армії союзників, отримали вказівки захопити стратегічні території та, загалом, створити відволікання для німецької оборони, щоб забезпечити просування військ союзників.
Британській 6-й повітряно-десантній дивізії було наказано взяти села Шнаппенберг і Хаммінкельн, змусити відступити німецькі війська з частини лісу Дайрсфордт і закріпити три мости через Ейссел. Американська 17-та повітряно-десантна дивізія мала захопити місто Дайрсфордт і очистити решту лісу Дайрсфордт від німецьких військ. Тоді дві дивізії утримували територію, доки їх не замінили частини 21-ї групи армій і не приєдналися до загального наступу на північ Німеччини.
Повітряно-десантні сили зробили кілька помилок, найбільш помітною була помилка пілотування, яка призвела до того, що американський 513-й парашутно-десантний полк промахнувся з зоною посадки та приземлився в британській зоні. Тим не менш, операція була успішною: обидві дивізії заволоділи мостами через Рейн, а також убезпечили села, які могли бути використані німецькими військами для затримки наземного просування британських військ. Операція була останньою великомасштабною повітряно-десантною операцією союзників у Другій світовій війні.
Контекст У березні 1945 року армії союзників просунулися на територію Німеччини й вийшли до Рейну. Останній становив величезну природну перешкоду для просування союзниківMatthew J. Seelinger, Operation Varsity: The Last Airborne Deployment of World War II Army, Army Historical Research, 2007 ., але пролом дозволив би союзникам отримати доступ до північнонімецької рівнини і, зрештою, просунутися на Берлін та інші великі міста північної Німеччини. Дотримуючись «підходу широкого фронту», розробленого генералом Дуайтом Д. Ейзенхауером, Верховний штаб союзних експедиційних сил вирішив спробувати створити пролом у кількох районах РейнуTim Saunders, p. 41.. Фельдмаршал Бернард Монтгомері, командуючий британською 21-ю групою армій, розробив план під назвою «Операція Plunder», який дозволив силам під його командуванням прорвати Рейн, який згодом був санкціонований Ейзенхауером. Операція « Plunder» передбачала перехід Другої британської армії під командуванням генерал-лейтенанта Майлза Демпсі та Дев'ятої армії США під командуванням генерал-лейтенанта Вільяма Гуда Сімпсона через Рейн у Ріс, у Везель та в район на південь від каналу Ліппе.
Щоб забезпечити успіх операції, Монтгомері наполягав на тому, щоб повітряно-десантний компонент був включений до планів операції, щоб підтримати амбітні напади, які мали відбутися; ця частина отримала кодову назву операція «Версіті»Devlin, pp. 258—259.. Спочатку для участі в операції було обрано три повітряно-десантні дивізії: британську 6-ту повітряно-десантну дивізію, а також американську 13-ту та 17-ту повітряно-десантні дивізії, усі три приєднані до американського XVIII повітряно-десантного корпусу. Одне з цих повітряно-десантних формувань, британська 6-та повітряно-десантна дивізія, була загартованою в боях; минулого року вона брала участь у висадці в Нормандії. Однак 17-та повітряно-десантна дивізія США була сформована тільки в квітні 1943 року і прибула до Великобританії в серпні 1944 року, надто пізно, щоб взяти участь в операції «Оверлорд». Дивізія також була відсутня в операції «Маркет Гарден» і брала участь у боях лише під час битви в Арденнах; тому це була відносно недосвідчена формація, яка ніколи не брала участі в парашутних боях. 13-та повітряно-десантна дивізія була сформована в серпні 1943 р. і перекинута до Франції в січні 1945 р.; сама формація ніколи не брала участі в бойових діях, хоча один з її полків, 517-й парашутно-піхотний полк, воював під час висадки в Італії, Провансі та під час битви в АрденнахFlanagan, p. 289..
Прелюдія
Приготування союзників Таким чином, операція «Версіті» була спланована за участю цих трьох дивізій. Усіх трьох планувалося десантувати на парашутах за німецькими лініями на підтримку 21-ї групи армій під час її амбітного наступу на Рейн. Однак на ранніх етапах підготовки стало зрозуміло, що 13-та повітряно-десантна дивізія не зможе брати участь в операції, оскільки не вистачає бойової транспортної авіації для ефективного транспортування трьох дивізійClay, p. 440.. Тому план операції довелося змінити, щоб врахувати дві повітряно-десантні дивізії, що залишилися, британську 6-ту повітряно-десантну дивізію та американську 17-ту повітряно-десантну дивізію. Ці дві дивізії будуть перекинуті на парашутах за німецькі лінії з метою висадки поблизу Везеля та відволікання оборони противника, щоб допомогти просуванню британської 2-ї армії до Везеля<ref name="PRaAFM 1">The Parachute Regiment and Airborne Forces Museum, Fichier 74, Summary of Ground Forces Participation in Operation Varsity, p. 1.</ref>:
"Щоб відволікти ворожу оборону Рейну в секторі Везель нападом з повітря з метою […] сприяння майбутнім операціям ДРУГОЇ АРМІЇ. "
— Оперативні накази по 6-й та 17-й повітряно-десантним дивізіям.
Щоб досягти цієї мети, дві дивізії будуть викинуті біля села Гаммінкельн і перед ними буде поставлено низку цілей: заволодіти Diersfordter Wald, лісом над Рейном, включаючи дорогу, яка з'єднує кілька міст; взяти кілька мостів через меншу річку Вієїль-Іссель, щоб полегшити просування; і захоплення села ХаммінкельнJewell, p. 27. Як тільки ці цілі будуть досягнуті, повітряно-десантні війська зміцнять свої позиції та чекатимуть прибуття сил союзницької армії для захисту території, таким чином відібраної у німецьких сил у цьому секторі.
Операція «Варсіті» стане найбільшою повітряно-десантною операцією, проведеною під час конфлікту; що більш важливо, це суперечило б попередній десантній стратегії, згідно з якою планувалося звільнити війська після початкової висадки амфібії, щоб мінімізувати ризики, з якими війська зіткнулися під час операції «Маркет Гарден»Jewell, p. 28.. На відміну від того, що було під час останньої, повітряно-десантні сили будуть скинуті на відносно невеликій відстані за німецькими лініями, таким чином гарантуючи, що підкріплення, складені силами союзної армії, зможуть з'єднатися за короткий час: це дозволить уникнути ризику такого ж лиха, яке призвело до поразки британської 1-ї повітряно-десантної дивізії, коли вона була ізольована та фактично знищена німецькою піхотою та бронетехнікою під АрнемомOtway, p. 283.. Командувач 1-ї повітряно-десантної армії союзників, генерал Льюїс Бреретон, який командував повітряно-десантними силами союзників, включаючи XVIII повітряно-десантний корпус США, також домовився, що дві повітряно-десантні дивізії, які беруть участь в операції «Версіті», будуть десантовані одночасно в одному «зльоті», замість того, щоб їх скинути з різницею в кілька годинOtaway, p. 304., що дало б змогу відповісти на те, що також було проблемою під час операції «Маркет Гарден». Десантування техніки для повітряно-десантних сил також буде здійснено якомога швидше, щоб забезпечити достатнє постачання військ під час боюMinistry of Information, p. 138..
Приготування Осі На той час конфлікту кількість німецьких підрозділів, що залишилися на західному фронті, швидко зменшилася, як кількісно, так і якісно, що сприяло союзникамTugwell, p. 269.. Вночі 23 березня Монтгомері мав під його командуванням еквівалент понад тридцяти дивізій, тоді як німці мали лише десяток, всі ослаблені постійними боямиO'Neill, p. 302.. Найкраще німецьке формування, яке зіткнеться з союзними повітряними військами, було першою німецькою десантною армією, хоча остання була ослаблена втратами, яких зазнала під час попередніх битв, особливо в рамках битви проти союзних сил під час бою за Рейхсвальд у лютомуO'Neill, pp. 302—303.. Перша десантна армія мала три корпуси, розміщені вздовж річки: 2-й корпус десантників на півночі, 86-й армійський корпус та 63-й корпус на півдніOtway, p. 298.. З цих трьох формувань 2-й та 86-й розділили лінію, яка перетнула зону посадки, запропоновану для повітряно-десантних підрозділів союзників, 7-а десантна та 84-а піхотна дивізії, таким чином, зіткнуться з повітряним нападом. Після відступу до Рейну дві дивізії були ослаблені і не мали більше 4000 чоловіків кожна, причому 84-а піхотна дивізія підтримувалася близько 50 середніми гарматамиOtway, p. 299.
Сімом дивізіям, які утворювали 1-у парашутно-десантну армію, не вистачало людей та боєприпасів, і, хоча ферми та села були добре готові забезпечити їх захист, було мало мобільних резервів, так, що захисники мали невеликий запас, щоб сконцентрувати свої сили проти плацдарму союзників, коли напад розпочавсяFraser, p. 391.. Мобільні резерви, яким володіли німці складалися з близько 150 бронетанкових бойових транспортних засобів під командуванням 1-ї десантно-парашутної армії, більшість з них належала до 47-го корпусу бронетанкових транспортних засобівTugwell, p. 271.. Служби розвідки союзників вважали, що 47-й бронетанковий корпус складався з двох дивізій: 116-й танкова дивізія мала до 70 танків та 15-а мотопіхотна дивізія від 20 до 30 штурмових гармат. Служби розвідки також згадували про можливість того, що важкий протитанковий батальйон був розташований у секторі. Крім того, німці мали велику кількість зенітної зброї; 17 березня союзні розвідувальні служби підрахували, що німці мали 153 легкої протиповітряної зброї у своєму володінні та 103 важкої, через тиждень число драконічним методом переглянуте: 712 легкої протиповітряної зброї та 103 важкої. Ситуація, в якій знаходилася німецька оборона, і її здатність протидіяти ефективному нападу погіршилася, коли союзники розпочали велику масштабну повітряну атаку перед операцією «Версіті». Понад 10 000 літаків союзників взяли участь, зосередившись на авіаційних смугах Luftwaffe та німецькій транспортній системі. Німецька оборона також була ослаблена відсутністю достовірної інформації щодо місця, де відбудеться напад. Незважаючи на те, що німецькі сили, розміщені вздовж Рейну, попередили про можливість повітряно-десантного нападу союзників, лише тоді, коли британські інженерні війська почали застосовувати димові снаряди перед Еммеріхом і створили великий екран диму, німці дізналися, що напад був неминучимDevlin, p. 615..
План операції Головним завданням цієї операції було сприяння основним силам союзників під час форсування через Рейн.
Відповідно до плану операції, висадка десанту здійснювалась у смузі дії 2-ї британської армії. Десант висаджувався на глибині 8-15 км на східному березі Рейну, за позиціями німецьких військ в районі Везеля, в межах досяжності вогню британської артилерії, що давало змогу здійснювати вогневу підтримку з західного берега Рейну.
Десант мав захопити важливі тактичні ділянки місцевості та переправи через річку Альте Іссель, дезорганізувати німецьку оборону, знищити артилерію та перешкодити підходу німецьких резервів до району переправи союзників через Рейн.