Микола Кіндратович Залізняк ( , Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія — , місто Молотов (тепер Перм), Російська РФСР, СРСР) — український політичний і громадський діяч, публіцист, дипломат. Доктор філософії. Один із діячів українського руху «есерів», організатор студентських громад у Києві і Львові, один з засновників «Української партії соціалістів-революціонерів». Член Київської «Просвіти». Один із засновників СВУ (1914), Очолював Закордонний комітет українських соціалістів-революціонерів.
Жертва сталінських репресій.
Біографія Микола Кіндратович Залізняк народився 1888 року в Мелітополі, що на той час входив до складу однойменного повіту Таврійської губернії, в сім'ї вчителя математики. З 1905 року — член партії соціалістів-революціонерів. Працював в організаціях Таврійської губернії і Києва. Член Київської «Просвіти». Працював в її видавничої комісії як рецензент (1906—1907), друкувався в газеті «Рада».
Ініціатор скликання 1-го з'їзду Української партії соціалістів-революціонерів у 1907 році. Делегований фракцією есерів Київського університету до Ради студентських представників. 4 червня 1907 року за організацію студентських виступів був заарештований, виключений з університету і засуджений на довічне заслання в Сибір.
У 1907 втік з київської Лук'янівської в'язниці, у 1908 році емігрував до Львова.
Вивчав філософію у Львівському університеті; працював практикантом археологічного відділення Музею Наукового товариства імені Шевченка.
У 1909 — голова Української студентської спілки. Кореспондент газет «Село» (1909—1910), «Засів» (1912), журналу «Рідний край» (1910—1911).
Автор статей з історії, археології та сучасної політики, а також рецензій на праці Михайла Грушевського, Северина Даниловича, Дмитра Донцова, Петра Стебницького, Микола Сумцова та ін. в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (1909—1913), «Літературно-науковий вісник» (понад 40 Публікацій, 1907—1913), «Украинской жизни».
У 1914 став одним із засновників «Союзу визволення України», з якої незабаром вийшов, очоливши Закордонний комітет Української партії соціалістів-революціонерів в Відні, де також вів активну публіцистичну та видавничу діяльність (1914—1918). Перекладач наукової, політичної та художньої літератури з німецької та французької мов (К. Біхера, Вільгельм Віндельбанда, Франсуа́ Ола́ра та ін.).
Брав неофіційну участь як посередник між делегаціями Української Народної Республіки, Німеччини та Австро-Угорщини на мирних переговорах у Бересті в січні-лютому 1918 р. Весною 1918 р. заснував у Стокгольмі (Швеція) Українське інформаційне бюро.
У 1919—1920 — посол УНР у Фінляндії, а в 1920—1921 — посол УНР в Австрії.
Восени 1920 року в Відні постановою 3-й конференції УПСР був виключений з партії есерів. 4 січня 1921 році на установчих зборах Всеукраїнської національної ради його було обрано секретарем.
З 1921 — в еміграції — професор Українського вільного університету в Празі.
У 1927—1928 роках — головний редактор газети («Діло» Львів). Через проукраїнськість статей був змушений покинути Польщу і повернутися до Австрії, оскільки мав громадянство цієї країни. Продовжував видавничу і творчу діяльність у Відні.
У 1945 році заарештований радянськими спецслужбами у Відні та засуджений до 15 років ув'язнення.
Помер 1950 року в тюрмі у місті Молотові (Пермі).
Бібліографія
Про український рух у Київському університеті. «Рада», 1907, № 40; Велика селянська війна в 1525: (з історії німецьких селян). Львів, 1908; Як французькі селяне собі землю добували. Львів, 1909; Оповідання з історії української землі (нариси стародавньої культури), кн. 1-2. Львів, 1909-11; Російська Україна і її відродження. Львів, 1910; Новий курс західно-європейської археології. «ЗНТШ», 1911, т. 106; Філософія історії Г. Рікерта. В кн.: Студії з поля суспільних наук і статистики / НТШ. Львів, 1912; Король та народ (картина з історії Англії). Львів, 1913; Велика французька революція, кн. 1. Львів, 1914; Головні федерації сучасного світу. Львів, 1914; Українці, Росія й війна: Замітки й матеріали. Б/м, 1915; Самостійна Україна — соціалістичне гасло? 1917; Державний устрій Німеччини. К., 1918; Нариси про національне питання. К., 1918; Сучасна велика індустрія і її значення. К., 1918; Оповідання з історії Української землі. К., 1919; Моя участь у мирових переговорах в Берестю-Литовському. В кн.: Берестейський мир: Спомини та матеріали. Львів, 1928; Діти кам'яної доби. Львів, 1929; Як люди до кращого життя доходили: Нариси з загальної історії людської культури. Львів, 1929.
Примітки
Посилання
Український дипломатичний корпус
Біографія М. Залізняка
Література та джерела Г. П. Герасимова. Залізняк Микола Кіндратович //
Г. В. Стрельський. Залізняк Микола Кіндратович //