Вовча́нськ — місто в Україні, адміністративний центр однойменної територіальної громади у Чугуївському районі Харківської області.
Місто потрапило у зону бойових дій під час російсько-української війни. Після піврічної окупації в 2022 році було звільнене в ході слобожанського контрнаступу. У 2024 році Росія почала повторний наступ, в ході якого місто було цілковито знищене.
Назва Назва міста, ймовірно, походить від річки Вовча, що тече через нього.
Географія
Місто Вовчанськ розташоване у лісостеповій зоні на берегах річки Вовча, яка через 6 км впадає до річки Сіверський Донець. Вище за течією примикають села Тихе і Вовчанські Хутори, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Гатище. До міста примикає село Синельникове. За 5 км проходить кордон із Російською Федерацією. Через місто проходять автомобільні дороги , і залізнична гілка Білгород-Куп'янськ, станція Вовчанськ.
У місті діє пункт контролю через державний кордон із Росією Вовчанськ—Нежеголь. Відстань до облцентру становить понад 77 км і проходить автошляхом .
Населення
Загальна характеристика 1786 року населення міста становило 2655, 1889 — 6023, 1991 — 24300, 2001 — 20695 осіб. В кінці XVII століття відбувався великий рух переселенців з Правобережної України на Слобожанщину. Російська влада для зміцнення південних кордонів Російської імперії приймала вихідців із Правобережної України (у документах їх іменували черкасами). За конфесіональною приналежністю абсолютну більшість населення на XXI століття складають православні християни. За даними перепису 2001 року, більша частина населення (83,12 %) — українці, проживають також росіяни (14,43 %), вірмени (0,91 %), цигани (0,60 %).
Чисельність Рік Чисельність 1785 2666 1889 6023 1897 11 020 1966 20 600 1989 24 350 2013 19 082 2019 18 127 2023 3536 2024 менше 20
Чисельність +Зміна чисельності міста Вовчанська17851889189719231926193919592 666 6 023 11 020 11 211 20 836 20 435 20 5921970197919892001200320042005 22 210 24 375 24 350 20 695 20 313 19 980 19 8522006200720082009201020112012 19 616 19 486 19 388 19 236 19 192 19 123 19 1142013201420152016201720182019 19 082 19 029 18 906 18 784 18 617 18 323 18 127202020212022 17 942 17 747 17 459 Через Російське вторгнення в Україну та, зокрема, неодноразову окупацію Вовчанська російськими загарбниками населення міста різко скоротилося. До вторгнення в місті проживало близько 17 000 осіб. Після деокупації Вовчанська у в рамках контрнаступу на Харківщині у вересні — жовтні 2022 року там залишилося близько 3,5 тисяч осіб. Приблизно стільки ж в місті було і наприкінці квітня 2024 року, проте на початку травня почався штурм міста росіянами, тому з міста почалася термінова евакуація всіх цивільних, які там ще залишалися.
Станом на червень — липень 2024 року у Вовчанську проживало 50 цивільних мешканців, у серпні-вересні — 20.
Станом на кінець 2024 року місто, найімовірніше, повністю спорожніло.
15 жовтня 2025 року начальник Вовчанської МВА Тамаз Гамбарашвілі у інтерв'ю виданню «Думка» розповів: «На околицях міста — так, зараз є випадки, що зустрічаються люди, які приїжджають або перебувають у місті Вовчанськ. На сьогоднішній день це близько 10 осіб, які постійно перебувають на околицях.»
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці83.12 %росіяни14.43 %вірмени0.91 %цигани0.60 %білоруси0.37 %інші/не вказали0.57 %
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 1897 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 7 823 70,99 % Російська 3 090 28,04 % Інші 107 0,97 % Разом 11 020 100,00 %
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 16 970 82,85 % Російська 3 222 15,73 %Вірменська1340,65 %Циганська980,48 %Білоруська240,12 %Румунська80,04 %Болгарська/Німецька20,01 % 26 0,12 % Разом 20 484 100,00 %
Історія
Від заснування до початку XX сторіччя З найдавніших часів на теренах Вовчанська селились люди.
На території сучасного міста Вовчанська і поблизу нього знайдені пам'ятки археологічних культур, два неолітичні поселення відносяться до V-IV тисячоліття до н. е., кургани ранньобронзового віку III тисячоліття до н. е., археологічні пам'ятки, поселення черняхівської культури ІІ-VI століття до н. е., а також городище і п'ять поселень VIII-ІХ століть салтово-маяцької культури. Під час археологічних розкопок знайдено вовчанське городище, яке належить до кінця першого тисячоліття нашої ери.
1638 року козаки з Придніпров'я стали заселяти береги Сіверського Дінця — Чугуївське городище, Верхньосоалтівське городище.
1674 незаселені землі по річці «Вовчі Води» (тепер Вовча) відійшли Мартинові Старочудному, який заснував слободу, в яку запрошував козаків-переселенців з наддніпрянської України, росіян не приймали. Це вважається початком заселення Вовчанщини. Саме місто під назвою «Вовчі Води» вперше згадується 1688 року — як сотенне містечко Харківського козацького полку.
1780 року внаслідок знищення української автономної козацької держави (в російській історіографіі «адміністративна реформа Катерини II») став повітовим містом Вовчанського повіту Харківської губернії, і за ним було офіційно закріплено назву Вовчанськ.
У 1847 році, на ініціативу мешканців міста, у Вовчанську відкрито першу аптеку, її першим працівником став провізор М. Л. Греков.
За даними на 1864 рік, у місті жило 9 263 особи (4 726 чоловіків та 4 537 жінок), налічувалось 1 495 дворових господарств, були дві православні церкви, повітове та парафіяльне училища, лікарня, поштова станція, два цегельних, салотопний, салосвічковий та броварний заводи, паровий млин, відбувалося 9 ярмарків на рік та 3 базари на тиждень.
За даними перепису 1897 року, кількість жителів зросла до 11 020 (5 503 чоловіки та 5 517 жінок).
На початку XX століття Вовчанський повіт займав друге місце за темпами розвитку (зокрема соціальної інфраструктури та освіти) після Московського в Російській імперії.
У 1910-1912 роках у повітовій поліцейській управі міста Вовчанська працював молодий колезький реєстратор Павло Феофанович Шандрук — герой Української революції 1917—1921 років, український військовий діяч часів УНР, генерал-полковник в екзилі, дійсний член НТШ.
До 1914 року кількість жителів зросла до 15 481 особи.
Українська революція У 1918 році, після проголошення Української Народної Республіки, Вовчанськ увійшов до адміністративно-територіальної одиниці Донеччина з центром у місті Слов'янськ.
Під час Першої радянсько-української війни опиняється під контролем більшовиків. Станом на 01 квітня українські та союзні війська зайняли Суми і Охтирку, вийшовши до умовної лінії на українсько-російському кордоні. Отримавши вже в першому зіткненні з противником (під Бахмачем) сильний удар від регулярних німецьких частин, колона-армія Сіверса спішно відступила на Путивль — Вовчанськ — Новий Оскол, не беручи бою з німцями і оголивши фланг Полтавської і Харківської груп, а також стратегічну залізничну колію на Куп'янськ — Ростов. В цьому напрямку німецьке командування висунуло піхотну і кавалерійську дивізії. Вони прагнули оточити полтавське і харківське угрупування червоних. Згодом Вовчанськ звільнено від радянських військ.
Під час Другої радянсько-української війни, у грудні 1918 року російсько-радянськими військами окуповуються Новгород-Сіверський, Шостка, Білгород, Куп'янськ, Новозибків, Городня та Вовчанськ. Після цього, влада більшовиків над містом остаточно закріплюється.
Радянська окупація 12 квітня 1923 року в Україні проведено адміністративно-територіальну реформу. Вовчанський повіт поділено на 8 районів: Білоколодязький, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжанський, Хотімлянський та Шипуватівський. Саме місто стало районним центром. На 01 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27 329 осіб.
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, здійсненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Вовчанську, Заводах Перших, Заводах Других, Чапліївці, Гергелівці — 1789 людей.Мартиролог. Харківська область . — С. 522—566
10 червня 1942 року Вовчанськ зайняли частини Вермахту, а в серпні 1943 року — радянські війська.
У 1964 році завершено будівництво двох залізобетонних мостів через річку Вовча по вулицях Леніна та Гагаріна та збудовано районний Будинок культури.
1966 року населення міста становило 20 600 осіб.
У 1979 році у Вовчанську діяли обозний завод, завод будівельних матеріалів, асфальтовий завод, маслоекстракційний завод, хлібний завод, маслоробний завод, взуттєва фабрика, бавовняна фабрика, меблева фабрика, м'ясокомбінат, комбінат хлібопродуктів, райсільгосптехніка, комбінат побутового обслуговування, 8 , медичне училище, авіаційне училище, технікум механізації сільського господарства, три лікувальні установи, Будинок культури, шість клубів, кінотеатр та 14 бібліотек.
Незалежна Україна Після проголошення незалежності України місто опинилося на кордоні з РФ, тут обладнано митний пост «Вовчанськ», який знаходиться у зоні відповідальності Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ.
У травні 1995 року Кабінет Міністрів України затвердив рішення про приватизацію заводу будівельних матеріалів, що знаходилися в місті, АТП-16342, маслоекстракційного заводу, м'ясокомбінату, райсільгосптехніки та райсільгоспхімії, у липні 1995 року затверджено рішення про приватизацію агрегатного заводу.
У грудні 2009 року припинили роботу Вовчанський маслоробний завод та Вовчанський хлібозавод.
Російське вторгнення в Україну
24 лютого 2022 року, в перший день російського вторгнення на територію України, ЗС РФ окупували місто. Колона військової техніки ЗС РФ рушила далі територією України.На Харківщині російські війська розстріляли цивільну машину: загинула жінка , Обозреватель, 24 лютого 2022
Окупанти організовували показову роздачу гуманітарної допомоги місцевим. Мали місце викрадення, катування та вбивства мешканців і керівництва міста.
У ході вересневого українського наступу в Харківській області російські загарбники перенесли окупаційну адміністрацію області з Куп'янська до Вовчанська. 10 вересня 2022 року окупаційна влада Харківської області втекла до російського Бєлгорода.
12 вересня окупанти остаточно втекли з міста. Місцеві мешканці підняли над містом прапор України до приходу ЗСУ. 13 вересня ЗСУ зайшли в місто.
У травні 2024 року Росія почала обстріли та наступ у напрямку Вовчанська. Місцева влада оголосила евакуацію населення. 15 травня окупанти зайшли в місто та окупували його частину.
У серпні 2024 року керівник Вовчанської МВА Тамаз Гамбарашвілі сказав, що місто зруйноване на 90 %.
24 вересня 2024 року ГУР МО України повідомило, що відбили територію Вовчанського агрегатного заводу.
На травень 2025 року в місті не було жодної цілої будівлі, тут проживали до 20 людей.
У січні 2026 року росіяни активізувалися в спробах обійти зруйнований ними до цього часу Вовчанськ і витіснити українські підрозділи з півдня міста. На околицях тривали бої. Окупанти намагалися просуватися по льоду через місцеві річки малими піхотними групами.
Транспорт
Автомобільний Через місто проходили автомобільні дороги обласного значення Т-2108 у напрямку Харків-Вовчанськ-Плетенівка та Т-2104 у напрямку Харків-Вовчанськ-Білий Колодязь-Приколотне-Ольховатка. Одразу за Вовчанськом (менш ніж 10 км) лежить кордон з Росією, тому в Вовчанську та Вовчанському районі діяли митні та прикордонні служби та прикордонні переходи на автомобільних та залізницях у напрямку Шебекіно, Білгород.
У місті працювала система громадського транспорту. Діяли три автобусні маршрути у режимі «кільця». Маршрути працювали щодня, діяли зупинки: Автовокзал — Кладовище (колишня Автопарк); Автовокзал — Кисляківка; Вільча — супермаркет АТБ (площа); Герлегівка — Вовчанські хутори.