Брóдівський зáмок — пам'ятка архітектури національного значення, фортифікаційна споруда XVII–XVIII століття. Розташований у місті Броди Львівської області.

Комплекс фортифікаційних споруд бродівського замку включений до Державного реєстру пам’яток архітектури постановою Ради Міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 року та отримав загальний охоронний № 401/0. До складу комплексу входять: палац (охоронний № 401/1) та вали і бастіони з казематами (охоронний № 401/2). Площа комплексної охоронної зони замку складає 11,7 га.

Опис

Окрім казематів на замку було ще кілька будівель. За описом замку в Бродах 1689 року при описі амуніції в «цейхгаузі» згадано восьмикутну під ґонтом «порохівню», тобто кінський млин, у якому перемелювали складники пороху. Справа від брами на валі перед бастіоном описано «Скарбницю»«Брідщина. — край на межі Галичини й Волині». Випуск 5.  — Броди, 2012. — 198 с..

В казематах знаходились татарня, стайня, на дитинці дві криниці. В інвентар входили гармати з гербами Конецпольських, Замойських, Корчаків. Центральне місце серед житлових будівель посідав, розташований праворуч від брами, «Панський будинок», тут знаходився головний парадний зал зі стороною в 21 крок та десятьма вікнами. У бічній кімнаті було влаштовано каплицю, зі склепінням мальованим блакитною фарбою, й одним великим вікном. Побіч «Панських покоїв» розташовувалась двоповерхова будівля «Жіночих покоїв». Жіночі покої мали дві, влаштовані на різних рівнях, скарбниці, лазню, малу та велику кухні, дві пекарні, «паштетничу» кімнату. На подвір'ї стояв також шпихлір, а за ним возівня. Усі будівлі на дитинці були дерев'яними, і на сьогодні не збережені. У 1755 році біля північної куртини збудовано новий цегляний палац Потоцьких.

Історія

Територія, на якій розташований Бродівський замок, з давніх-давен приваблювала жителів тутешньої околиці, як місцевість, де можна було сховатися від ворогів, знайти притулок у скрутну хвилину. Ця територія вважається одним з найімовірніших місць локалізації дитинця давньоруських Бродів. Наприкінці 1580-х років тут спорудив свій дерев'яний оборонний двір засновник Бродів на магдебурзькому праві (1586 рік) белзький воєвода Станіслав Жолкевський. Перша письмова згадка про існування та локалізацію замку у Бродах датується, 5 лютого 1588 року. Відомо, що на початку XVII століття у дерев'яному замку згоріло дві вежі.

Другий етап розбудови Бродівського замку розпочався після придбання Бродів у 1629 році тодішнім польним гетьманом Станіславом Конєцпольським тут будується замок нового бастіонного типу (1630—1635 роки). Його архітекторами були відомий французький інженер Гійом Левассер де Боплан та італійський будівничий Андреа дель Аква. Замок являв собою п'ятикутник та складався з п'яти бастіонів та куртин (валів), у середині яких містились каземати. Замок був оточений глибоким ровом, що час від часу наповнювався водою. В'їзд у середину фортеці здійснювався греблею та через звідний міст. На дитинці до середини XVIII століття стояла дерев'яна каплиця та дерев'яний будинок, у якому жили власники міста та коменданти фортеці.

Під час оглядин новозбудованого Бродівського замку у 1633 році, на які була запрошена місцева шляхта, Богдан Хмельницький необачно висловився щодо фортеці: розгнівивши цим С. Конецпольського, від гніву котрого мусив шукати схованки на ЗапоріжжіЛьвова І. Нема чого нам добра сподіватись від Москви // Моя сповідь. — № 1(25). — 2024. — С. 17.. У 1646 році замок відвідав король Владислав IV Ваза. Цього ж року помирає Станіслав Конєцпольський, і фортеця переходять до рук його сина Олександра Конєцпольського.

У 1648 році замок витримав дванадцяти тижневу облогу козацьких військ Богдана Хмельницького. Замкова залога складалася з двохсот піхотинців, тридцяти шляхтичів та близько двохсот міщан. Керували ними Павло Гавловський і Олександр Каспжинський. Під час облоги замку в ньому спалахнула якась епідемія, спричинивши значні людські жертви. Під час Берестецької битви твердиня також відігравала роль польської військової бази. Звідти для обстрілу козацького табору на річці Пляшівці транспортували гармати. Також тут тримали полонених козаків.

Наприкінці 1669 року Станіслав Ян Конецпольський, син Олександра Конєцпольського, розпочав ремонт фортеці та міських укріплень.

19 липня 1651 року в замку перебував король Речі Посполитої Ян II Казимир.

Наприкінці 1660-х років було проведено ремонт фортеці, у разі небезпеки тут знов могли переховуватись люди. Зокрема, так було під час турецьких походів 1672, 1676 років.

17 грудня 1671 року замок відвідав шведський мандрівник Ульріх фон Вердум, який у своїх спогадах, пише:

У 1682 році Броди перейшли у власність родини Собеських. Тоді ж фортецю декілька разів відвідує король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський.

У 1703 році замок належить графові Габріелю Виговському, а той вже 8 січня 1704 року продав цю маєтність маршалові трибуналу коронного і київському воєводі Юзефу Потоцькому. 8 травня 1704 року Юзеф Потоцький, як новий власник Бродів, урочисто в'їхав до міста. І від того часу Броди належали родині Потоцьких. Замок на тривалий час перетворився на одну з їхніх резиденцій.

У 1733 році розпочалася війна за польську спадщину. Юзеф Потоцький був змушений вирушити на захист Варшави. Тим часом російські війська просунулись на Поділля і Волинь. Принц Людвиг Груно Гессен-Гомбурзький, генерал-майор гвардійського Преображенського полку на чолі тридцятитисячного корпусу росіян, йдучи на Заложці та Тернопіль, 4 червня 1734 року зупинився у Підкамені. На другий день він віддав наказ розпочати обстріл Бродів. В свою чергу Бродівський замок теж відповів гарматним вогнем. Після цього князь послав полковника на прізвище Ведель з невеликим загоном парламентарем до замку. Його зі зав’язаними очима перевели через рови та мури, а потім по драбині підняли і привели до брідського замку, де він провів переговори з комендантом Гаузеном стосовно здачі фортеці, після чого повернувся в Підкамінь. 8 червня принц Гессен-Гомбурзький вирушив з усім військом під Броди, розбив обоз і без жодного пострілу взяв фортецю. Він тут же звільнив російських в’язнів, забрав під своє командування королівський гарнізон і через кілька тижнів, залишивши власну залогу вирушив через Підкамінь до Збаража. В результаті вище наведених подій фортеця понесла немало втрат, позбувшись найголовнішої частини своєї артилерії та інших запасів. Новим комендантом фортеці по закінченні воєнних дій став граф Севальда.

У середині XVIII століття над брамою спорудили барокову вежу з годинником, перед замковою брамою будується равелін, у якому знаходилась друга брама, а перед нею ще один піднімний міст, на дитинці здовж однієї з куртин — двоповерховий палац. Очевидно, що будівничим цих споруд був військовий інженер і власник міста у 1751–1760 роках — Станіслав Потоцький. Тоді ж замок став місцем розкішних дійств. Так, 17 грудня 1732 року тут відбувся грандіозний феєрверк на честь прибуття власника Бродів Юзефа Потоцького з дружиною Людвігою з Мнішеків. 2 лютого 1755 року в замку проведено карнавал з нагоди весілля старшої доньки Станіслава Потоцького — Теофілії.

У 1770 році замок перейшов до Вінцентія Потоцького.

5 серпня 1772 року місто зайняли австрійські війська. В замку розташувався військовий гарнізон, чого граф аж ніяк не хотів дозволити. Між ним та австрійським урядом розпочалась довголітня тяжба, яка завершилася виведенням військових з фортеці.

У 1773 році Бродівський замок відвідав австрійський імператор Йосиф II.

У XVII–XVIII століттях замок неодноразово відвідували монархи Польщі та Австрії — Владислав IV Ваза, Ян ІІ Казимир, Ян ІІІ Собеський, Йосиф II.Перед походом військ Наполеона на Москву російський уряд, боячись використання замку як тилової бази польських військ — союзників французів, звернувся до австрійців з вимогою зруйнувати Бродівську твердиню. Тому у 1812 році вежу з головним в'їздом та равелін підірвали. Руїнами було завалено фортечний рів. Замок втратив своє оборонне значення. Решту валів з казематами, що лишилися, передано під склади для товарів та магазини.Twierdza Brodzka… — S. 12. Лише палац залишався головною оздобою замку. Годинниковий механізм з вежі було перенесено і встановлено на церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Від 1834 року замок належав родині Молодецьких.

Під час першої радянської окупації, другої світової війни та за часів Радянського Союзу, замок використовувався, як військовий об'єкт. У 1939-1940 роках радянською владою в замку був влаштований концентраційний табір для польських військовополонених. По війні тут містилася військова частина, офіційно — використовувався як завод для ремонту автонавантажувачів (в/ч 65557). В другій половині 1990-х років військова частина була розформована. Але тривалий час перебування території замку у користуванні військових вкрай негативно позначилося на стані пам'ятки. Нині все стоїть запущене — як старовинні каземати, так і сучасні цементні гаражі на території, вщерть порослій деревами. Невелика частина казематів належить Бродівському краєзнавчому музеєві та реставрується.

Замковий палац

Об’єкт належить до архітектурного комплексу національного значення  «Бродівський замок». Охоронний № 401/1 (вул. Замкова, 1).

Палац розташований на дитинці замку, біля його північної куртини. Палац споруджений з цегли, та є прямокутним у плані. Його головний фасад фланкований ризалітами. Стіни на всю висоту оформлені пілястрами композитного ордера. Бази та капітелі барокового малюнку, виконані в камені. Центр головного фасаду підкреслений балконом. Будівля вважається пам’яткою барокової архітектури.

Збудований родиною Потоцьких у середині XVIII столітті. Уперше палац згадується у 1755 році. 2 лютого цього ж року у ньому відбулося весілля старшої доньки тодішнього власника Бродів Станіслава Потоцького Теофілії із київським стольником Августом Мошинським. У XIX столітті цей палац залишався головною оздобою зруйнованого замку, і близько 1833 році перейшов у власність Яна Казимира Молодецького. На початку XIX століття тут зберігалася бібліотека Потоцьких, частина якої тепер міститься в замку Орон у Швейцарії.

Перед першою світовою війною тодішня власниця споруди, графиня Ядвіга Жищевська, створила тут приватний музей. На особливу увагу заслуговувала колекція старовинних меблів та портретів видатних польських діячів. Велика частина цієї збірки безслідно зникла під час першої світової війни, або була вивезено до Росії.

Палац поруйнований через квартирування в ньому різних військ, горів під час військових дій 1915 та 1920 років. Остаточного спустошення палац та його інтер'єри зазнали у 1939–1941 роках. Нині пам'ятка використовується з культурно-освітньою метою. У палаці Потоцьких міститься декілька комунальних закладів: Бродівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3; архівний відділ Бродівської РДА (західне крило); КП Бродівський районний центр соціальної реабілітації дітей — інвалідів (східне крило). Невеличку кімнатку займають виставкові зали Бродівського історико-краєзнавчого музею. Де проводять численні культурно-мистецькі заходи.

Стан на початок XXI століття Палац Потоцьких

На замковому дитинці зберігся двоповерховий палац XVIII століття, побудований Станіславом Потоцьким. У плані — видовжений прямокутник на два поверхи з двома ризалітами. Цегляний, стіни на повну висоту оздоблені пілястрами композитного ордера. Центр головного фасаду довершує балкон. Внутрішнє розпланування — анфілада. Інтер'єри не збережено. Теперішній замок більше нагадує руїну, ніж палац. Напівзруйнована будівля, розмальовані графіті стіни, обдерті фасади. Негативний вплив має також розміщення в будівлі комунальних підприємств. Так у 2015 році у східному крилі Бродівським районним центром соціальної реабілітації дітей — інвалідів було облаштовано бетонний пандус.

Каземати