DTS, Inc (спочатку Digital Theatre Systems) — американська компанія, що виробляє об'ємний звук для фільмів і відео. Знаходячись у Калабасас, Каліфорнія, компанія представила свою технологію DTS у 1993 році, як конкурент Dolby Laboratories, включаючи DTS у фільмі «Парк Юрського періоду» (1993) . Продукт DTS використовується у форматі об'ємного звука для комерційних/театральних чи споживчих додатків. До 1995 року був відомий як «Цифровий досвід». DTS ліцензує свої технології виробникам побутової електроніки.
DTS був придбаний Tessera Holding Corporation у грудні 2016 року, потім ця корпорація була перейменована на Xperi Corporation.
Система DTS пропонує кращу якість порівняно з Dolby Digital завдяки більшій швидкості пересилання даних (максимум — 1,5 Мб/с; Dolby Digital — 640 кб/с), а також меншого коефіцієнта стиснення (4:1 на відміну від 11:1 для Dolby Digital).
Спираючись на DTS в 1999 році з'явився формат DTS-ES, що уможливив розширення плану локалізації звуків до 360 градусів завдяки тильним динамікам. Він сумісний зі стандартним форматом DTS.
Історія DTS була заснована Тері Бірдом, звукорежисером та випускником Калтеху (Каліфорнійський технологічний інститут). Бірд, спілкуючись з другом друга, отримав можливість зв'язатися з Стівеном Спілбергом для прослуховування ремастерингу фільму Спілберга "Близькі контакти третього ступеня" (1977) змішаного у DTS. Пізніше Спілберг використав звук DTS для наступного фільму «Парк Юрського періоду» (1993) та понад 1000 кінотеатрів у Сполучених Штатах прийняли DTS-систему за підтримки «Universal» та тодішньої материнської компанії «Matsushita Electric».
Робота над новим аудіоформатом розпочалася в 1991 році, через чотири роки як Dolby Laboratories почала роботу над своїм новим кодеком Dolby Digital.
Базова та найпоширеніша версія формату ― це 5.1-канальна система, подібна до налаштування Dolby Digital, яка кодує звук як п’ять основних (повномасштабних) каналів плюс спеціальний канал LFE (низькочастотні ефекти) для сабвуфера.
Кодери та декодери підтримують численні комбінації каналів, а стерео, чотириканальні та чотириканальні+LFE саундтреки були комерційно випущені на DVD, CD та Laserdisc.
В даний час також доступні інші, новіші варіанти DTS, включаючи версії, які підтримують до семи основних аудіоканалів плюс один канал LFE (DTS-ES). Ці варіанти, як правило, базуються на філософії ядра та розширення DTS, в якій ядро даних DTS доповнюється потоком розширень, який включає додаткові дані, необхідні для використання нового варіанту. Ядро може бути декодованим будь-яким декодером DTS, навіть якщо він не розуміє новішу версію. Декодер, який розуміє новий варіант, декодує ядро, а потім змінює його відповідно до інструкцій, що містяться в потоці розширення. Цей метод забезпечує зворотну сумісність.
Основними конкурентами DTS у багатоканальному театральному аудіо є Dolby Digital і SDDS, хоча тільки Dolby Digital і DTS використовуються на DVD-дисках та реалізуються в апаратних засобах домашнього кінотеатру.
Одним з початкових інвесторів DTS Inc. був кінорежисер Стівен Спілберг, який вважав, що формати театрального звучання аж до заснування компанії перестали бути найсучаснішими, і, як наслідок, перестали бути оптимальними для використання у проектах, де якісний звук відтворення має виключно важливе значення. Спілберг дебютував у форматі зі своєю продукцією «Парк Юрського періоду» 1993 року, яка вийшла трохи менше, ніж через цілий рік після офіційного театрального дебюту Dolby Digital («Бетмен повертається»). Крім того, «Парк Юрського періоду» також став першим випуском домашнього відео, що містить звук DTS, коли він був випущений на LaserDisc у січні 1997 року, через два роки після першого випуску домашнього відео Dolby Digital («Пряма та очевидна загроза» на Laserdisc), який дебютував у січні 1995 року. Universal Pictures буде підтримувати DTS виключно до кінця 1997 року.
У 2008 році підрозділ кінематографа було ліквідовано для створення DTS Digital Cinema. У 2009 році DTS Digital Cinema придбала компанія Beaufort International Group Plc. і стала відомою як Datasat Digital Entertainment.
SRS Labs У 2012 році DTS придбала бізнес SRS Labs (Sound Retrieval System), психоакустичну технологію обробки 3D -звуку, що включає понад 1000 аудіопатентів та торгових марок.
Manzanita Systems У 2014 році DTS придбала компанію Manzanita Systems , постачальника програмного забезпечення MPEG для цифрового телебачення, VOD та цифрової реклами .
Phorus Phorus, дочірня компанія DTS, Inc., ― технологічна група з Лос-Анджелеса, присвячена бездротовому аудіо для підключених пристроїв.
HD Radio (iBiquity) 2 вересня 2015 року iBiquity оголосила, що його купує компанія DTS за 172 мільйони доларів США, об'єднавши технологію цифрового радіомовлення iBiquity HD Radio з цифровими системами об'ємного звучання DTS .
Театральне використання У театральному використанні на фільм оптично зображується 24-розрядний часовий код. Світлодіодний зчитувач сканує дані часового коду з фільму та надсилає їх до процесора DTS, використовуючи часовий код для синхронізації проектованого зображення з аудіозаписом DTS. Багатоканальний звук DTS записується в стисненому вигляді на стандартному носії компакт-дисків зі швидкістю передачі даних 882 кбіт/с. Аудіо стиснення, що використовується в театральній системі DTS (яка дуже відрізняється і абсолютно не пов'язана з домашнім форматом цифрового об'ємного звучання DTS на основі когерентної акустики) ― це система APT-X100. На відміну від домашньої версії DTS або будь-якої версії Dolby Digital, система APT-X100 має фіксований коефіцієнт стиснення 4: 1. Зменшення даних здійснюється за допомогою піддіапазонного кодування з лінійним передбаченням та адаптивним квантуванням. Театральний процесор DTS діє як транспортний механізм, оскільки утримує та читає аудіодиски. Коли був запущений формат DTS, він використовував один або два диски з пізнішими блоками, що містять три диски, таким чином дозволяючи одному процесору DTS обробляти саундтреки до двох дискових фільмів разом із третім диском для театральних трейлерів. Часовий код DTS на 35-міліметровому друку ідентифікує назву фільму, яка відповідає окремим компакт-дискам DTS, гарантуючи, що фільм неможливо відтворити на неправильному диску. Кожен компакт-диск DTS містить програму DOS, яку процесор використовує для відтворення саундтреку, що дозволяє легко додавати поліпшення системи або виправлення помилок. На відміну від Dolby Digital і SDDS, або домашньої версії DTS, театральна система DTS несе лише 5 дискретних каналів на компакт-дисках. Доріжка сабвуфера .1 LFE змішується з дискретними каналами об'ємного звуку на диску та відновлюється за допомогою фільтрів низьких частот у кінотеатрі.
Технології DTS
Цифровий об'ємний звук DTS На споживчому рівні DTS ― це часто використовуване скорочення для кодека DTS Coherent Acoustics (DCA), який можна транспортувати через S/PDIF та частина специфікацій LaserDisc, DVD та Blu-ray. Ця система є споживчою версією стандарту DTS, що використовує подібний кодек, не потребуючи окремих носіїв компакт-дисків DTS. Як і стандартні програвачі компакт-дисків, програвачі DVD та дисків Blu-ray не можуть декодувати аудіо з аудіо компакт-дисків DTS.
DTS відноситься до формату кодування аудіо aptX і базується на алгоритмі стиснення аудіоданих з адаптивною диференціальною імпульсно-кодовою модуляцією (ADPCM). На відміну від цього, Dolby Digital (AC-3) базується на модифікованому дискретному косинусному перетворенні (MDCT) алгоритмічного стиснення.
І музичні, і DVD-диски з фільмами дозволяють передавати аудіосигнал DTS, але DTS не входив до вихідної специфікації DVD, тому ранні DVD-програвачі взагалі не розпізнавали аудіодоріжки DTS. Специфікація DVD була переглянута, щоб дозволити необов’язкове включення звукових доріжок DTS. Назва DVD-диска повинна містити одну або кілька первинних звукових доріжок у форматі AC-3 або LPCM (у Європі MPEG-1 Audio Layer II також є дозволеним первинним форматом доріжки). Аудіодоріжка DTS, якщо вона є, може бути вибрана користувачем. Подальші DVD-програвачі тепер декодують DTS спочатку або передають його зовнішньому декодеру. Майже всі окремі приймачі та багато вбудованих DVD-програвачів/приймачів можуть декодувати DTS.
Невелика кількість оптичних носіїв даних Laserdisc містить звукові доріжки DTS. Формат NTSC Laserdisc дозволяє використовувати тільки аналогове аудіо або аналогові та цифрові аудіодоріжки. Laserdisc, кодовані звуком DTS, замінюють цифрову аудіодоріжку LPCM на саундтрек DTS. Цей звуковий супровід виводиться через цифрові коаксіальні або оптичні аудіовиходи і вимагає зовнішнього декодера для обробки потоку бітів.
Для відтворення ПК багато програвачів підтримують декодування DTS. Проект VideoLAN створив модуль декодування для DTS під назвою libdca (раніше libdts), який є першою реалізацією DTS з відкритим кодом.
Sony PlayStation 3 та Xbox 360 від Microsoft здатні декодувати та виводити DTS через TOSLINK або HDMI як LPCM. Однак вихід HDMI на Xbox 360 зустрічається лише на моделях "Elite" та новіших моделях, доступних з середини 2007 року з випуском материнської плати Falcon. Крім того, Xbox 360 не може декодувати DTS з аудіо компакт-дисків DTS. Консолі PlayStation 3 можуть передавати бітові потоки DTS через HDMI, але не можуть декодувати звук з аудіо компакт-дисків DTS. Новіші "тонкі" моделі також можуть передавати бітовий потік DTS-HD MA, але також не можуть декодувати аудіо з компакт-дисків DTS.
Порівняння з Dolby Digital DTS та Dolby Digital (AC-3), головного конкурента DTS на ринку кінотеатрів та домашнього кінотеатру, часто порівнюють через їх подібність у цілях продукту, хоча Dolby вважав, що канали об'ємного звучання повинні бути розсіяними, і DTS сказав, що вони мають бути спрямовані . У театральних інсталяціях звук AC-3 розміщується між отворами зірочки на самій 35-мм плівці, залишаючи аудіовміст сприйнятливим до фізичних пошкоджень унаслідок зносу плівки та неправильного поводження з нею. Звук DTS зберігається на окремому наборі носіїв компакт-дисків з більшою ємністю, що дає можливість забезпечити кращу точність звуку та не підлягає звичайному зносу та пошкодженням, які зазнає друк плівки під час звичайного кінотеатру. Не звертаючи уваги на окрему збірку компакт-дисків як на потенційну точку відмови, аудіодорожник DTS порівняно несприйнятливий до деградації плівки, якщо тільки друкований плівкою часовий код повністю не зруйнований.
На споживчому (домашньому кінотеатрі) ринку AC-3 та DTS близькі за звуковими характеристиками. Коли звукова доріжка DTS кодується з найвищим допустимим бітрейтом (1509,75 кбіт/с), технічні експерти оцінюють DTS як перцептивно прозору для більшості аудіопрограмних матеріалів (тобто не відрізняються від некодованого джерела у тесті подвійного сліпого). Dolby стверджує, що її конкуруючий кодек AC-3 досягає подібної прозорості при найвищому кодованому бітрейті (640 кбіт/с). Однак у програмних матеріалах, доступних для домашніх споживачів (DVD, трансляція та передплата за цифровим телебаченням), ні AC-3, ні DTS зазвичай не працюють з максимально допустимою швидкістю передачі даних. DVD і трансляція (ATSC) HDTV з обмеженням бітрейту AC-3 при 448 кбіт/с. Але навіть при такій швидкості споживча аудіопередача вже користується кращою аудіопродуктивністю, ніж театральні (35-міліметрові фільми) установки, які обмежені ще меншими бітрейтами. Коли аудіо DTS було представлено специфікації DVD, кілька студій створили треки DTS на деяких DVD-дисках з повною швидкістю передачі даних (1509,75 кбіт/с). Більшість пізніших назв DVD, які пропонували доріжки DTS, були закодовані зі швидкістю 754,5 кбіт/с (приблизно половина швидкості 1536 кбіт/с). При такій зниженій швидкості DTS більше не зберігає прозорість звуку. Це було зроблено, щоб звільнити місце для більшої кількості звукових доріжок та вмісту, щоб зменшити витрати на розповсюдження додаткового матеріалу на кількох дисках.