Продю́сер ( — «виробник», від  — «виробляти, продукувати, створювати») — особа, відповідальна за проєкт (фільм, музичний трек або альбом, теле- чи радіопередачу, театральну виставу, концерт тощо).

Історія Процес продюсування зародився в одному з найдавніших видів мистецтва — давньогрецькому театрі, в структурі якого існували творчі посади «корифея» (керманича хору) і «хореографа» (постановника танців, графолога сценічної дії).Заслужений працівник культури України, доцент, доцент кафедри звукорежисури Київського національного університету культури і мистецтв Папченко Валерій Павлович. МУЗИЧНЕ ПРОДЮСУВАННЯ: ГЕНЕЗА І ТРАНСФОРМАЦІЇ / Міжнародний вісник: культурологія, філологія, музикознавство Вип. ІІ(5), 2015 Витоки професії музичного продюсування лежать у театральній антрепризі.

В Україні В українських ЗМІ під музичним продюсером часто помилково розуміють інтрепренера, менеджера, який пропагує і контролює організаційно-фінансову діяльність того чи іншого музичного виконавця. В Україні під словом «продюсер» мають на увазі «директор» або «імпресаріо», «адміністратор», «менеджер» артиста або колективу. В Україні це «економічний посередник» між мистецтвом і публікою, який займається популяризацією музичного проєкту, забезпеченням його комерційної успішності. Таким чином, продюсер «пострадянської» шоу-індустрії є організатором та управлінцем.Покулита І. К., Полховський А. О. Музичний продюсер як суб'єкт творчості: зміст діяльності та соціокультурні наслідки / Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць, № 2 (41) Неминучим наслідком діяльності таких продюсерів стали їх претензії на диктат в творчих і кадрових питаннях (хрестоматійний приклад — діяльність Д. Селзника на проєкті «Віднесені вітром», де в процесі створення одного фільму змінилися чотири режисери). Разом з тим, відомо немало випадків, коли продюсер не просто сприяє реалізації режисерського задуму, але і виводить в життя цілу плеяду молодих талановитих режисерів.

Менеджер же музичного виконавця чи колективу виступає представником артиста у відношеннях із великими звукозаписуючими студіями, які, в свою чергу, при підписанні контракту із артистом зобов'язуються фінансувати запис музичного матеріалу, зйомки фотосесій, відео-кліпів, організацію прес-турів і т. д.

Стаття ІІІ «Закону України про кінематографію» стисло визначає професію продюсера, це: «фізична або юридична особа, яка організовує, або організовує і фінансує виробництво та розповсюдження фільму».Закон України «Про кінематографію». Прийнятий 13.01.1998, № 9/98-ВР. — К.: Відомості Верховної Ради, 1998, № 22. — С.114. В Україні у музикознавчих дослідженнях питання виникнення і формування фаху музичного продюсера висвітлені недостатньо, і станом на 2005 рік не було видано жодного підручника по музичному продюсуванню.

Продюсер Поняття може вказувати на:

Кінопродюсер; Театральний продюсер; Музичний продюсер (існують також продюсери запису звуку або звукової доріжки — звукоінженери (); Продюсери ігор (в індустрії комп'ютерних ігор); Продюсери фільмів чи телевізійні продюсери, які поділяються на: Асоційований продюсер — виконує обмежені продюсерські функції під керівництвом іншого продюсера. Координуючий продюсер — координує роботу кількох продюсерів. Співпродюсер — виконує функції продюсера разом з іншими продюсерами в команді. Виконавчий продюсер Лінійний продюсер — керує роботою персоналу, регулює технологічні питання, бюджет, графік робіт і не втручається у творчий процес. Генеральний продюсер — основний носій ідей; інспектує роботу інших продюсерів, в тому числі виконавчого. Продюсери вебсайтів — контролюють управління сайтом.

Див. також Музичний виконавчий директор Кіновиробництво Музичний продюсер Продюсування

Примітки

Додаткова література Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття: дискурси і дискусії: зб. наук. праць / [редкол.: В. Г. Чернець (голова) та ін.]. — К. : НАКККіМ, 2014. — 328 с. — ISBN 966-452-154-0. Основи продюсерської діяльності: навч. посіб. / Москаленко-Висоцька О. М. ; Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. — Київ: КНУКіМ, 2019. — 259 с. : табл. — Бібліогр.: с. 252—259. — 500 прим. — ISBN 978-966-602-272-4