«Голос Америки» (англ. Voice of America, скор. VOA) — американська телерадіоорганізація зі штаб-квартирою у Вашингтоні (США), що веде мовлення 47 мовами, її щотижнева аудиторія складає 278 мільйонів людей. В основному в ефір виходять новини, інформаційні та культурні програми.
Деякі іноземні слухачі вважають, що «Голос Америки» є найкращим джерелом інформації, тоді як інші вважають її формою пропаганди й рупором уряду США.
Історія організації Радіостанція «Голос Америки» вперше вийшла в ефір 24 лютого 1942 року. «Ми будемо говорити про Америку і війну, новини можуть бути добрими чи поганими — ми будемо повідомляти вам правду», — такими словами радіостанція почала мовлення. «Голос Америки» створювався на противагу геббельсівській пропагандистській машині. За американськими законами державним радіостанціям забороняється здійснювати мовлення безпосередньо для американських громадян. Метою цього є спроба захистити громадян США від пропагандистських заяв свого власного уряду.
Приватне короткохвильове радіомовлення в Америці До Другої світової війни всі американські короткохвильові станції були в приватній власності. Найвідомішими з них були «Біла мережа» NBC, яка мовила шістьома мовами та латиноамериканська мережа CBS, яка складалась з 64 станцій, розташованих у 18 різних країнах. Експериментальне мовлення програм почалося в 1930-х роках, було задіяно менше, ніж 12 передавачів.
У 1939 році, Федеральна комісія зі зв'язку встановила наступну політику: Ліцензіат міжнародної мовної станції надає лише послуги міжнародного мовлення, яке відображатиме культуру цієї країни і яке сприятиме міжнародній добрій волі, взаєморозуміння і співпраці. Будь-яка програма, призначена виключно для і спрямована на аудієнцію в континентальній частині Сполучених Штатів, не відповідає вимогам, що висуваються до цієї служби.
Спостерігачі у Вашингтоні розуміли, що це політика задля добросусідства Держдепартаменту. Але багато з них визнали, що це була спроба прямої цензури.
У 1940 році Управління координації Міжамериканських справ (Coordinator of inter-American Affairs, CIAA)Волконский Н. Л. История информационных войн: в 2-х тт. / Н. Л. Волконский. — СПб.: Полигон, 2003. — 736 с.Thomson, Charles Alexander Holmes, Overseas information service of the United States Government, The Brookings Institution, 1948. Cf. p.4., почало свою діяльність разом із напівнезалежним агентством державного департаменту США на чолі з Нельсоном Рокфеллером. Короткохвильові сигнали в Латинську Америку вважалися життєво необхідними й мали велике значення у боротьбі з нацистською пропагандою. Спочатку, Управління координації інформаціїУправління координації інформації (УКІ) було створене у 1941 році під головуванням полковника (пізніше генерала) У. Донована відправляли релізи кожній станції окремо, але згодом стало зрозуміло, що це неефективний засіб передачі новин.
Друга світова війна Ще до японського нападу на Перл-Гарбор, офіс уряду США Координатора Інформації вже розпочав надання військових новин і коментарів, комерційним американським короткохвильовим радіостанціям для використання на добровільній основі. Пряме мовлення програм почалося приблизно через сім тижнів після того, як США долучилась до Другої світової війни. Перша передача почалась з прямого ефіру з Німеччини, цей ефір мав назву Stimmen aus America («Голоси з Америки»), це було 1 лютого 1942 року. Під час ефіру було проголошено «Бойовий гімн Республіки», він містив у собі зобов'язання: «Сьогодні й кожен день з цього моменту ми будемо з вами, з Америки, щоб говорити про війну. Новини можуть бути хорошими чи поганими для нас, але ми завжди будемо казати вам правду»Roberts, Walter R. UNC.edu See also: . Франклін Делано Рузвельт, 32-й президент Сполучених Штатів схвалив цю трансляцію. Драматург Роберт Шервуд, який працював спічрайтером президента, придумав термін «The Voice Of America», щоб описати короткохвильову мережу, яка почала своє мовлення з 1 лютого, на 270 Медісон-Авеню в Нью-Йорку.
Управління Військовою Інформацією, яке було створено у середині 1942 року, офіційно співпрацювало з «Голосом Америки». Станція «Голос Америки» досягла угоди з британською мовною корпорацією, щоб останні поділилися середніми хвилями передавачів у Великій Британії, і дали змогу мовити в Тунісі, в Північній Африці, Палермо і Барі, та в Італії, коли союзники захопили в ці території. Управління Військовою Інформацією також налаштувати американські радіостанції в ЄвропіDizard, ibid, p. 24-25.
Азійські передачі почались з одного передавача в Каліфорнії у 1941 році; послуги були розширені шляхом додавання передавачів на Гаваях, і після контрзахвату ФіліппінDizard, ibid, p. 25.
Наприкінці війни «Голос Америки» мав 39 мовлень на 40 мовах. Програмування транслювалось з продюсерських центрів у Нью-Йорку і Сан-Франциско, з більш ніж 1000 програмами з Нью-Йорка. Мовлення складалось з музики, новин, коментарівSterling and Kittross, op. cit., p. 263.
Близько половини послуг «Голосу Америки», у тому числі Арабські Служби, були припинені в 1945 роціRugh 2006, op. cit., 13. Наприкінці 1945 року «Голос Америки» було підпорядковано Держдепартаменту.
Холодна війна У 1947 році «Голос Америки» розпочав мовлення для радянських громадян російською мовою під приводом боротьби з «більш шкідливими примірниками радянської пропаганди, спрямованої проти американських лідерів і політики» з боку радянських ЗМІ, відповідно до трактату Джона Б. Вайтона — Пропаганда часів Холодної війниCold War Propaganda by John B. Whitton, , Vol. 45, No. 1 (Jan., 1951), pp. 151—153. Радянський Союз відповів тим, що почав «глушити» радіопередачі «Голосу Америки» 24 квітня 1949.
Чарльз Таєр очолив «Голос Америки» в 1948-49 роках.
Протягом наступних кількох років уряд США обговорив кращу роль для «Голосу Америки». Таке рішення було прийнято, щоб використовувати передачі «Голосу Америки» як частину своєї зовнішньої політики по боротьбі з пропагандою Радянського Союзу та інших країн.
Арабська служба відновила мовлення 1 січня 1950 року з півгодинною програмою. Ця програма збільшилась до 14,5 годин на день, за часів Суецької кризи 1956 року.
У 1952 році «Голос Америки» встановили студії й телецентр на борту переобладнаного катера берегової охорони США, який назвали «Кур'єр». Його цільовою аудиторією був Радянський Союз та інші члени Варшавського договору.
Управління Голосу Америки перейшло від Державного департаменту до Інформаційного Агентства США, яке створили в 1953 році, щоб мовити по всьому світу, в тому числі й у країнах за залізною завісою і в Китайській Народній Республіці (КНР).
У 1950-х і 1960-х роках «Голос Америки» транслював передачі Вілліса Коновера про американський джаз, який був дуже популярний у всьому світі. Наприклад, програма спрямована на Південну Африку в 1956 році, була в ефірі щоночі, поряд зі спеціальними програмами, такими як The Newport Jazz Festival. Це було зроблено у зв'язку з гастролями музикантів по США, таких як Діззі Гіллеспі, Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон, ці гастролі спонсорувались Державним департаментомAppy, Christian G. Cold War Constructions: The Political Culture of United States Imperialism. 2000, ; ISBN 1-55849-218-6, page 126..
Протягом холодної війни багато з урядів країн, у яких відбувалось мовлення «Голосу Америки» почали спонсорувати процес «глушіння» цього мовлення. В 1956 році, Польська Народна Республіка зупинила «глушіння» «Голосу Америки», але Народна Республіка Болгарія продовжувала глушити сигнал аж до 1970-хBroadcasting Yearbook, 1976 and 1979 editions.. КНР глушила трансляцію «Голосу Америки» з 1956 року та аж до 1976 року. Девід Джексон, колишній директор Голосу Америки, зазначив: «Уряд Північної Кореї не глушив нас, але вони намагались тримати людей якомога далі від прослуховування „Голосу Америки“ за допомогою залякування або ще гірше, але люди знаходили способи, щоб слухати, попри труднощі. Вони дуже винахідливі …»Jackson, David. «The Future of Radio II.» World Radio TV Handbook, 2007 edition. 2007, Billboard Books. ISBN 0-8230-5997-9. p 38..
Протягом 1960-х і 1970-х років «Голос Америки» освітлював найважливіші новини епохи, наприклад промову Мартіна Лютера Кінга-молодшого — «Я маю мрію». Першу прогулянку Ніла Армстронга на Місяці. А під час Карибської кризи «Голос Америки» вів цілодобове мовлення іспанською мовою.
На початку 1980-х років «Голос Америки» витратив $1,3 млрд на програму з відновлення та поліпшення трансляції з кращими технічними можливостями. Крім того, в 1980-х роках «Голос Америки» увійшов на телебачення і транслював регіональні програми на Кубу, Радіо Марті й ТБ Марті. Куба намагалась глушити мовлення, але США протестували.
У вересні 1980 року «Голос Америки» розпочав мовлення в Афганістані мовою дарі та пушту. В 1982 році «Голос Америки» почав транслювати статті уряду США.
У 1985 році «Голос Америки Європа» створив спеціальний сервіс російською мовою, що передавався через супутник AM, FM і кабельному по всій Європі. Сервіс транслювався у сучасному форматі, DJ грали в прямому ефірі, були топи музичних хітів, а також новини «Голосу Америки» і локалізовані програми (наприклад, «EuroFax») цілодобово. «Голос Америки Європа» зупинив мовлення без попереднього повідомлення громадськості в січні 1997 року як захід зменшення витрат. Транслювання відновилось у проєкті «Голос Америки Express» з 4 липня 1999, який потім став «Голосом Америки Music Mix». З 1 листопада 2014 транслюється «Голос Америки 1» (який є ребрендингом «Голосу Америки Music Mix»).
У 1989 році «Голос Америки» почав транслюватись мандаринською та кантонською мовами для інформування мільйонів китайців про демократичний рух в країні, в тому числі про демонстрації на площі Тяньяньмень.
Починаючи з 1990 року, США зміцнили міжнародне мовлення, коли створили Бюро Мовлення.
Після холодної війни Після розпаду радянського блоку у Східній Європі, «Голос Америки» додає багато мовних послуг, щоб впливати на ці регіони. За десятиріччя почали мовити багатьма мовами: тибетською, курдською (Іран і Ірак), хорватською, сербською, боснійською, македонською і рунді. У 1993 році адміністрація Клінтона радить урізати фінансування Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода, оскільки після холодної інформаційної війни її вплив більше не потрібен в Європі. Цю ідею прийняли дуже холодно і тоді Клінтон запропонував компроміс — Закон про міжнародне мовлення. Була створена Рада Керування Телерадіомовленням, яка взяла під контроль Раду Міжнародних Мовників, яка раніше фінансувала Радіо Вільна Європа/Радіо СвободаRaghavan, Sudarsan V., Stephen S. Johnson, and Kristi K. Bahrenburg. "Sending cross-border static: on the fate of Radio Free Europe and the influence of international broadcasting, " Journal of International Affairs, Vol. 47, 1993, access on 2011-03-25..
У 1994 році президент Клінтон підписав Закон про міжнародне мовлення. Цей закон встановив, що Бюро Міжнародного Мовлення стає частиною Інформаційного Агентства.
У 1994 році «Голос Америки» став першою телерадіомовною службою новин, яка постійно оновлює програми в Інтернеті.
Телеканал «Настоящее время» Настоящее Время — медіапроєкт «Радіо Свобода» в партнерстві з «Голосом Америки». Медіапроєкт почав свою роботу в жовтні 2014 року, з однойменною вечірньою передачею та запуском сайту currenttime.tv.
В березні 2016 року «Настоящее время» почав тестове мовлення однойменного телеканалу на супутнику Eutelsat Hot Bird 13B, а трохи пізніше і на сайті «Настоящего врємєні». 3 жовтня 2016 року телеканал почав повноцінне мовлення з запуском вечірнього блоку програм по буднях.
Підпорядкованість організації
«Голос Америки» був частиною декількох агентств. З моменту свого заснування в 1942 році, до 1945 року, він був частиною Управління Військової Інформації, а потім з 1945 по 1953 рік, як функція Державного Департаменту. «Голос Америки» був частиною Інформаційного Агентства США в 1953 році. Коли Інформаційне Агентство США було скасоване в 1999 році, «Голос Америки» був поміщений в Раду Керування Мовленням.
Скорочення мовлення та штату