F-117 Nighthawk ( «Найтхок») — одномісний дозвуковий тактичний малопомітний ударний літак американської фірми Lockheed Martin, призначений для таємного проникнення через систему ППО противника і атак стратегічно важливих наземних об'єктів військової інфраструктури (ракетні бази, аеродроми, центри керування і зв'язку тощо).
Вартість виробництва 111,2 млн дол.Aronstein and Piccirillo 1997, ст. 267 Перший політ виконав 18 червня 1981 року. Останній серійний екземпляр Повітряні сили США отримали 1990-го року.
F-117 досить успішно застосовували в низці військових конфліктів.
Літаки цього типу повністю зняли з озброєння в середині 2008 року. Проте їхня експлуатація тривала і у 2021 році.
Історія створення У результаті аналізу американські військові в 1974 році дійшли висновку, що для успішного удару по Радянському Союзу їм необхідно знайти спосіб подолати радянські ППО. В 1975 році DARPA розпочало проєкт «Гарві» () зі створення винищувача з малою ефективною площею розсіювання. Серед учасників проєкту була й команда «Skunk works» компанії «Lockheed Martin».
Інженери «Skunk works» на основі рівнянь Максвела розробили програму Echo 1, завдяки якій їм удалося відібрати найкращі з запропонованих проєктів літаків.
1 грудня 1977 здійснив перший політ прототип-демонстратор нового літака-винищувача — «Hopeless Diamond».
Усі серійні літаки F-117 випустили в модифікації F-117A, інших модифікацій не існувало. Запропоновані фірмою «Локгід» проєкти F-117B, F-117N (палубного базування) і A/F-117X відкинули.
Назва Офіційна назва F-117 в ВПС США — «Найт Гок» ( — «нічний яструб»). Відповідно до системи позначень авіатехніки у збройних силах США літеру F присвоюють винищувачам. Усупереч сформованому в популярній культурі образу «стелс-винищувача», F-117 є тактичним ударним літаком (бомбардувальником/штурмовиком) і ніколи не призначався для виконання винищувальних завдань.
За однією з версій, такі позначення були зумовлені тим, що в ВПС США немає штурмових підрозділів (тільки винищувальні та бомбардувальні). Так, наприклад, штурмовики A-10 Thunderbolt належать до «тактичних винищувальних крил» (). Аналогічна ситуація була з тактичним/стратегічним бомбардувальником F-111, що також мав «винищувальне» позначення. Невідомою також залишається причина присвоєння номера «117», який відходить від загальної послідовності.
Експлуатація Факт існування літака F-117 вперше офіційно визнали 10 листопада 1988, коли Пентагон випустив прес-реліз з описом історії створення літака і оприлюднив одну ретушовану фотографію. Перший публічний показ двох F-117 відбувся 21 квітня 1990. У 1991 після війни в Перській затоці «Найт Гоук» було продемонстровано на Паризькому авіасалоні.
Спочатку всі F-117 перебували на озброєнні 4450-ї тактичної групи (авіабаза Тонопа, Невада). У 1989 у група увійшла до складу 37-го тактичного винищувального крила. У 1992 році всі літаки перевели на авіабазу Голломен у 49-е винищувальне крило. Вони перебували на озброєнні трьох ескадрилей: двох бойових (8-а винищувальна «Чорна вівця», 9-а винищувальна «Літаючі лицарі») і однієї навчальної (7-а ескадрилья бойової підготовки «Кричущі демони»).
Пілоти F-117 називали себе «бандити» (Bandit). Кожен із 558-ми «бандитів», які коли-небудь літали на «Найт Гоуку», мав свій порядковий номер; так, наприклад, бригадний генерал Грегорі Фіст (Gregory Feest) «Бандит 261» був 261-м пілотом, допущеним до польотівAir Force's stealth fighters making final flights . .
Бойове застосування Вторгнення США до Панами (1989) Війна в Перській затоці (1991) Операція «Лис пустелі» (1998) Війна НАТО проти Югославії (1999)
У ході військової операції НАТО проти Союзної Республіки Югославії у складі авіаційного угруповання ВПС НАТО на авіабазах Шпангдалем і Авіано базувалося 24 тактичних винищувачі F-117А «Стелс» зі складу 49-го винищувального авіаційного крила (авіабаза Голломен, штат Нью-Мексико). Дані літаки брали участь у бойових діях із першого дня повітряної операції. У ході першої фази операції літаки F-117 діяли у складі ударних авіаційних груп (від двох до восьми літаків у групі) на середніх і великих висотах у темний час доби, завдаючи удари високоточними засобами ураження по найбільш важливих об'єктах ППО та об'єктах військово-промислового комплексу Югославії в районах великих населених пунктів (Белград, Новий Сад, Крагуєваць, Ніш, Приштина).
Бойове навантаження на літаки F-117А складало один-два літако-вильоти на добу. Час завдання ударів не перевищував двох-двох із половиною годин. 27 березня 1999 о 22:45 у ході чергового нальоту один літак F-117А збили засоби ППО СРЮ в районі міста Будановичі (40 км західніше Белграда). З 28 березня 1999 з початком другої фази операції і переходом ВПС НАТО до ведення систематичних бойових дій, винищувачі діяли в будь-який час доби, у тому числі у складних метеоумовах, переважно на великих висотах з метою забезпечення безпеки польоту в умовах активних дій мобільних засобів ППО збройних сил СРЮ.
Основними об'єктами ураження, як і раніше, були засоби ППО ВС Югославії, а також стратегічні об'єкти військово-політичного керівництва СРЮ, інфраструктури та військово-економічного потенціалу. Бойову напругу застосування F-117А збільшили до трьох-чотирьох літако-вильотів на добу. Основним варіантом бортового озброєння літака були дві керовані бомби з лазерним наведенням калібру 900 кг, до чотирьох керованих ракет «Мейверік» або протирадіолокаційних ракет «HARM». Прицільно-навігаційні бортові системи літака включали тепловізійну, лазерну і супутникову — «NAVSTAR».ОПЕРАЦИЯ ОВС НАТО «РЕШИТЕЛЬНАЯ СИЛА» ПРОТИВ СОЮЗНОЙ РЕСПУБЛИКИ ЮГОСЛАВИИ. — Монино, 1999. — С. 50.
Іракська війна (2003)
Конструкція літака Конструкція літака заснована на стелс-технології. Вперше елементи малопомітності використано при створенні в гітлерівській Німеччині в 1943 році літака Horten Ho 229. Пізніше в розробці експериментального американського «Have Blue» ці технології дещо розширили шляхом використання сучасних теоретичних ідей і результатів практичних експериментів в області дифракції електромагнітних хвиль, матеріалознавства та синергічного впливу форми, конструкції, матеріалу, покриття, додаткових засобів радіоелектронної протидії на зменшення такого показника, як ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) літака. Подальший розвиток цих технологій відбувся при створенні Lockheed F-117 Nighthawk. Сам літак побудований за аеродинамічною схемою подібною до «безхвостки», проте замість вертикального кіля використано V-подібне оперення. Зовсім не характерне для дозвукових літаків крило з великою стрілоподібністю (67,5 °) з гострою передньою кромкою, окреслений прямими лініями профіль крила, гранований фюзеляж, утворений пласкими панелями трапецієвидної та трикутної форми, що розташовані таким чином один відносно одного, щоб розсіювати електромагнітні хвилі в бік від РЛС противника. Така форма літака, побудованого за концепцією «площин-відбивачів», отримала назву «фасеточна» (від — грань). Розташовані над крилом з обох сторін фюзеляжу пласкі повітрозабірники мають поздовжні перегородки з радіопоглинальних матеріалів. Частина потоку холодного повітря відокремлюється на вході в повітрозабірники і, минаючи двигуни, потрапляє в пласкі сопла, що екрануються крилом і мають розміри 165х25 см, нижні панелі яких покриті теплопоглинальними керамічними плитками, що значно знижує ІЧ-помітність літака. Літак не має зовнішніх підвісок, все озброєння розміщено всередині на фюзеляжі.
Контури щілин, що утворюються в місцях з'єднання ліхтаря кабіни з фюзеляжем, стулки відсіків шасі і озброєння мають пилкоподібну форму, що також забезпечує ефективне розсіювання електромагнітної енергії і запобігає її прямому відбиванню у напрямку прийомопередавальної антени РЛС противника.
У конструкції літака широко застосовані полімерні композитні матеріали і радіопоглинаючі матеріали і покриття. У конструкції планера на частку металевих сплавів припадає тільки 10 відсотків маси. У результаті цих заходів ефективну поверхню розсіювання (ЕПР) літака при опроміненні його локатором спереду знизили, за деякими даними, до 0,025 м² } Див Figure 1.Наводиться за Stealth Warplanes By Doug Richardson, 2001 (2nd edition), стор 57 = frontcover & dq = Richardson, + Stealth & hl = en & ei = 6TzvS6TYFM2QOO3SgJYI & sa = X & oi = book_result & ct = result & resnum = 2 & ved = 0CCkQ6AEwAQ # v = snippet & q = physical% 20size% 20compared% 20to% 20RCS & f = false, що в кілька десятків разів менше, ніж ЕПР звичайних літаків схожих розмірів.
Гранована форма фюзеляжу та незвичайний профіль крила значно погіршують аеродинамічні характеристики літака. У процесі проєктування був досягнутий компроміс, при якому вимоги малої помітності радіолокації взяли гору над вимогами аеродинаміки — аеродинамічна якість літака дорівнює 4 (це трохи краще, ніж у Орбітера Спейс шаттл) F-117 Nighthawk. Опис. , в результаті виявляється неможливим політ на надзвуковій швидкості, обмежується радіус дії, зменшується бойове навантаження і маневреність.
Слід зауважити, що, незважаючи на такі радикальні рішення, конструкторам не вдалося досягти кінцевої мети — побудувати літак, невразливий для противника. По-перше, через погіршену аеродинаміку F-117 був погано захищений від атак винищувачів противника, якщо їм вдавалося його виявити. По-друге, закладені в конструкцію ідеї могли знизити видимість лише до певної межі, а також не забезпечували дуже низького ЕПР для радіолокаційних систем, в яких приймач і передавач були рознесені по різних точках. У результаті радянські зенітні комплекси С-200 і С-300 могли вести по ньому вогонь з великими шансами на влучення, а старіші модернізовані С-125 хоч і не гарантували ураження, але також могли становити загрозу. Зокрема, при нальотах на Югославію F-117 був збитий саме за допомогою комплексу С-125 3-ї батареї 250-ї бригади ППО під командуванням сербського полковника Дані Золтана .
Аварії й катастрофи За всю історію експлуатації літаків F-117, за офіційними даними, було втрачено 7 машин (трохи більше 10 % від загального числа побудованих), в тому числі один F-117 був збитий в ході бойових дійІнформація про льотних пригодах наведена за даними сайту http://www.f-117a.com/ .
20 квітня 1982 — F-117A (сер. номер 80-0785), підполковник Боб Райденауер (Bob Ridenhauer) «Бандит 102». Літак розбився на злеті через неправильно налаштовані на заводі системи керування польотом. Пілот не встиг катапультуватися, отримав важкі травми і був списаний з льотної роботи. 11 липня 1986 — F-117A (сер. номер 81-0792), майор Росс Малгейр (Ross Mulhare) «Бандит 198». Літак зіткнувся з землею в районі Бейкерсфілд, Каліфорнія, під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Малгейр загинув. 14 жовтня 1987 — F-117A (сер. номер 83-0815), майор Майкл Стюарт (Michael Stewart) «Бандит 231». Літак зіткнувся з землею в районі Тонопа під час нічного польоту. Причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Майор Стюарт загинув. 4 серпня 1992 — F-117A (сер. номер 85-0801), капітан Джон Міллз (John Mills) «Бандит 402». Літак загорівся під час нічного вильоту біля авіабази Голломен і вибухнув у повітрі. Причина — помилка наземного технічного персоналу при обслуговуванні. Капітан Міллз благополучно катапультувався. 10 травня 1995 — F-117A (сер. номер 85-0822), капітан Кеннет Левенс (Kenneth Levens) «Бандит 461». Літак зіткнувся з землею в районі Зуні, Нью-Мексико, під час нічного польоту. Передбачувана причина — дезорієнтація пілота, що мав малий наліт на F-117. Капітан Левенс загинув. 14 вересня 1997 — F-117A (сер. номер 81-0793), майор Брайан Найт (Bryan Knight) «Бандит 437». Літак зруйнувався в повітрі і врізався в будівлю під час авіаційного шоу в Чесапік, Меріленд. Аварія сталася з технічних причин, яка призвела до втрати пілотом керування. На землі постраждали 4 людини. Майор Найт благополучно катапультувався Відео катастрофи F-117A 14 вересня 1997. .