Ро́злад дефіци́ту ува́ги та гіперакти́вності (скорочено РДУГ; , ) — розлад нейророзвитку, що характеризується виконавчою дисфункцією, яка викликає симптоми неуважності, гіперактивності, імпульсивності та емоційної дисрегуляції, які є надмірними та поширеними, погіршуються в різних контекстах.

Назва Нижче наведено список альтернативних скорочень і термінів, що зустрічаються в літературі:

РДУГ — Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю; СПАУ — Синдром порушення активності та увагиСиндром порушення активності й уваги (СПАУ); СДУГ — Синдром дефіциту уваги з гіперактивністюПсихіатрія і наркологія: підручник / В. Л. Гавенко, В. С. Бітенський, П86 В. А. Абрамов та ін. ; за ред. В. Л. Гавенка, В. С. Бітенського. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К. : ВСВ «Медицина», 2015. — 512 с. ISBN 978-617-505-422-2 С. 455—460 або Синдром дефіциту уваги та гіперактивностіДік Свааб. Ми — це наш мозок. — КСД, 2016.; ГРДУ — Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги.

У Міжнародному класифікаторі хвороб 10-го перегляду РДУГ включено у V главу «Психічні та поведінкові розлади» (F00-F99), до підрозділу «Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці» (F90-F98), безпосередньо до групи «Гіперкінетичні розлади» (F90) під кодом F90.0 (). Американська психіатрична асоціація у DSM-5 віднесла цей розлад до групи Нейророзвиткових розладів.

Епідеміологія РДУГ є одним з найпоширеніших нейророзвиткових розладів, який має значний вплив на дітей, підлітків і дорослих у всьому світі. Визначений через такі симптоми, як неуважність, гіперактивність і імпульсивність, РДУГ викликає значні труднощі в соціальному, академічному та професійному функціонуванні. З урахуванням змінної поширеності РДУГ між країнами і в різний час, виникають дискусії щодо пере- та недодіагностики цього розладу.

РДУГ не обмежується дитячим віком, а може зберігатися і в дорослому віці, впливаючи на людей протягом усього їхнього життя. Дослідження підкреслили зв'язок між РДУГ та супутніми психічними розладами, такими як антисоціальний розлад особистості, зловживання психоактивними речовинами, афективні розлади та низькі соціально-економічні перспективи. Крім того, РДУГ пов'язаний з порушенням соціального, академічного та професійного функціонування у дітей, підлітків та дорослих.

РДУГ зберігається в дорослому віці приблизно в 30-50 % випадків. По мірі дорослішання у людей із РДУГ розвиваються механізми подолання, таким чином певною мірою компенсуючи свої попередні симптоми.

За критеріями DSM-IV РДУГ діагностують у приблизно 5–7 % дітей, в той час як за критеріями МКХ-10 — 1-2 %. Показники подібні між країнами, а відмінності в показниках здебільшого залежать від способу діагностики.

РДУГ частіше діагностується у хлопчиків, ніж у дівчаток. Дослідження постійно показують, що у хлопчиків в чотири рази частіше діагностують РДУГ, ніж у дівчаток. Ця гендерна різниця в поширеності РДУГ пояснюється різними факторами, включаючи відмінності в проявах симптомів, схемах звернення до лікарів і суспільних очікуваннях.

Дослідження показують, що хлопчики з РДУГ, як правило, демонструють більш екстерналізовані симптоми, такі як гіперактивність та імпульсивність, які часто є більш помітними і призводять до більш ранньої ідентифікації та діагностики порівняно з переважно неуважними симптомами, які зазвичай спостерігаються у дівчаток з РДУГ. З іншого боку, дівчатка з РДУГ можуть мати більш інтерналізовані симптоми, такі як тривога та депресія, що може сприяти недостатній діагностиці або помилковому діагнозу.

Хоча у хлопчиків частіше діагностують і лікують симптоми РДУГ, важливо враховувати потенційну недодіагностику РДУГ у дівчаток, особливо у тих, у яких переважають неуважні симптоми або труднощі з інтерналізацією. Розуміння цих гендерних відмінностей у поширеності та проявах симптомів РДУГ має вирішальне значення для забезпечення належної оцінки та стратегій втручання для осіб з РДУГ.

Дослідження також вивчали поширеність РДУГ у дорослому віці. Співвідношення шансів 1,6 для чоловіків і жінок для РДУГ у дорослих можна порівняти зі співвідношеннями, виявленими в дослідженнях дітей і підлітків, що свідчить про те, що персистенція РДУГ з дитинства до дорослого віку суттєво не відрізняється між хлопчиками і дівчатками.

Симптоми та ознаки РДУГ характеризується постійним проявом неуважності та/або гіперактивності-імпульсивності, які заважають функціонуванню або розвитку. Особи з РДУГ відчувають постійний прояв наступних типів симптомів:

Неуважність означає, що людина може мати труднощі зі зосередженням на завданні, підтриманням фокусу та організацією, і ці проблеми не пов'язані з опором або відсутністю розуміння. Гіперактивність означає, що людина може постійно рухатися, навіть у ситуаціях, коли це не є доречним, або надмірно сіпатися, постукувати або говорити. У дорослих гіперактивність може проявлятися як надмірний неспокій або надмірна балакучість. Імпульсивність означає, що людина може діяти, не думаючи, або мати труднощі з самоконтролем. Імпульсивність також може включати бажання негайної винагороди або нездатність відкласти задоволення. Імпульсивна людина може переривати інших або приймати важливі рішення, не розглядаючи довгострокових наслідків.

Неуважність, гіперактивність (або неспокій у дорослих), деструктивна поведінка та імпульсивність є поширеними ознаками РДУГ. Часто зустрічаються академічні труднощі, а також проблеми у стосунках. Визначення ознак та симптомів може бути складним завданням, оскільки важко провести межу між нормальними рівнями неуважності, гіперактивності та імпульсивності і значущими рівнями, які потребують втручання.

Згідно з п'ятим виданням "Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів" (DSM-5) та його текстовою редакцією (DSM-5-TR), симптоми повинні бути присутні протягом шести місяців або більше в ступені, значно більшому, ніж у інших людей того ж віку. Для діагностики у осіб молодше 17 років необхідно наявність щонайменше шести симптомів неуважності або гіперактивності/імпульсивності, тоді як для осіб 17 років і старше необхідно щонайменше п'ять симптомів. Симптоми повинні бути присутніми в щонайменше двох середовищах (наприклад, соціальне, школа, робота або дім) та безпосередньо впливати на якість функціонування або знижувати її. Крім того, кілька симптомів повинні бути присутні до досягнення віку 12 років.

Симптоми у дітей і підлітків Симптоми РДУГ у дітей і підлітків чітко визначені, і зазвичай вони помітні у віці до 6 років. Вони виникають у кількох ситуаціях, наприклад удома чи в школі.

Неуважність (труднощі з концентрацією та фокусуванням) Основними ознаками неуважності є:

коротка тривалість уваги та легке відволікання допущення необережних помилок - наприклад, у шкільних завданнях забудькуватість або втрата речей нездатність виконувати завдання, які є нудними або вимагають багато часу нездатність слухати або виконувати інструкції постійно змінює вид діяльності або завдання мають труднощі з організацією завдань

Гіперактивність і імпульсивність Основними ознаками гіперактивності та імпульсивності є:

нездатність всидіти на місці, особливо в спокійній або тихій обстановці постійна метушливість нездатність зосередитися на завданнях надмірний фізичний рух надмірна балакучість нездатність дочекатися своєї черги діє, не подумавши переривання розмови слабке або відсутнє відчуття небезпеки

Ці симптоми можуть спричинити значні проблеми в житті дитини, такі як неуспішність у школі, погана соціальна взаємодія з іншими дітьми та дорослими, а також проблеми з дисципліною.

Симптоми у дорослих У дорослих симптоми РДУГ складніше визначити. Оскільки РДУГ є розладом розвитку, вважається, що він не може розвинутися у дорослих, якщо не з'явився в дитинстві. Але симптоми РДУГ у дітей та підлітків часто зберігаються і в дорослому віці.

Те, як неуважність, гіперактивність та імпульсивність впливають на дорослих, може сильно відрізнятися від того, як вони впливають на дітей.

Наприклад, гіперактивність має тенденцію до зниження у дорослих, в той час як неуважність, як правило, зберігається в міру того, як тиск дорослого життя зростає.

Деякі фахівці пропонують наступний список симптомів, пов'язаних з РДУГ у дорослих:

недбалість і неуважність до деталей постійний початок нових завдань, не закінчивши старі погані організаторські здібності нездатність зосередитися або розставити пріоритети постійна втрата або неправильне розміщення речей забудькуватість неспокій і дратівливість труднощі зі зберіганням мовчання, а також говорити не по черзі нерозбірливість у відповідях і часте перебивання співрозмовників перепади настрою, дратівливість і запальність нездатність боротися зі стресом надзвичайна нетерплячість схильність до ризику в діяльності, часто з незначною увагою або взагалі без уваги до особистої безпеки чи безпеки інших - наприклад, небезпечне водіння автотранспорту

Діагностичні критерії

У таблиці наведено діагностичні критерії за двома основними класифікаційними системами. Симптоми, які можуть бути краще пояснені іншим психіатричним або медичним захворюванням, не вважаються симптомами РДУГ для цієї людини. У DSM-5 підтипи були відкинуті і перекласифіковані як прояви розладу, що змінюються з часом. +ПроявиDSM-5 Довідник діагностичних критеріївICD-11 Міжнародна класифікація хворобНеуважністьШість або більше з наведених нижче симптомів у дітей та п'ять або більше в дорослих, за винятком ситуацій, коли ці симптоми краще пояснюються іншим психіатричним або медичним захворюванням:

Часто не помічає деталей або робить необережні помилки Часто має труднощі з утриманням уваги на одному завданні або ігровій діяльності Часто здається, що вона не слухає, коли до неї звертаються, навіть якщо немає очевидних причин для відволікання. Часто не доводить до кінця виконання інструкцій, не може виконати завдання Часто намагається організувати завдання та діяльність, дотримуватися дедлайнів і тримати речі в порядку Часто неохоче займається завданнями, які вимагають тривалої уваги Часто губить предмети, необхідні для виконання завдань і діяльності Часто легко відволікається на сторонні подразники, включаючи думки в дорослих і старших підлітків Часто забуває щоденні справи або забудькувата під час їх виконання.Множинні симптоми неуважності, які безпосередньо негативно впливають на професійне, академічне або соціальне функціонування. Симптоми можуть бути відсутніми при виконанні високостимулюючих завдань з частими винагородами. Симптоми, як правило, належать до наступних груп:

Важко зосередитися на завданнях, які не є високостимулюючими/винагороджуючими або вимагають постійних зусиль; часто не помічають деталей і допускають необережні помилки у виконанні шкільних і робочих завдань; часто кидають завдання, не завершивши його до кінця. Легко відволікається (в тому числі на власні думки); може не слухати, коли до неї звертаються; часто здається, що вона занурена в свої думки Часто губить речі; забудькувата й неорганізована в повсякденній діяльності.

Людина може також відповідати критеріям гіперактивності-імпульсивності, але в неї переважають симптоми неуважності.Гіперактивність-імпульсивністьШість або більше з наведених нижче симптомів у дітей та п'ять або більше в дорослих, за винятком ситуацій, коли ці симптоми краще пояснюються іншим психіатричним або медичним захворюванням:

Часто совається або сіпається на сидінні Часто має проблеми з тим, щоб всидіти на місці під час обіду, занять, зустрічей тощо. Часто бігає або лазить у невідповідних ситуаціях. У дорослих і підлітків це може проявлятися лише як непосидючість. Часто не може спокійно займатися дозвіллям або гратися Часто здається, що вона «в русі» або відчуває дискомфорт, коли не рухається Часто надмірно розмовляє Часто відповідає на запитання до того, як воно було поставлене, або закінчує речення інших людей Часто намагається дочекатися своєї черги, в тому числі в чергах