Віктор Олександрович Грачов () — радянський і український футболіст, тренер. Майстер спорту СРСР з 1980 року. Заслужений тренер України з 2002 року.

Біографія

Грачов Віктор Олександрович народився 17 вересня 1956 року в місті Торецьк Донецької області. Закінчив Дзержинський гірничий технікум. Навчаючись в тенікумі, успішно грає за міську футбольну команду дорослих у нападі.

Захистивши диплом гірничого техніка, з осені 1974 року, Віктор Грачов грає в дублюючому складі майстрів донецької команди «Шахтар», а в 1975 році в команді «Спартак» (м. Орел), звідки призван в Радянську Армію.

Під час служби в Туркестанському військовому окрузі був запрошений грати в команду «Колхозчі» (м. Ашхабад), якою керував у минулому гравець донецького «Шахтаря» В. Шаличев. За три сезони (1976—1978) забив 23 голи.

Сезон 1979 року Віктор Грачов грає в московській команді «Торпедо» під керівництвом відомого в країні тренера В. Салькова, де провів 12 ігор.

З 1980 року грає в команді майстрів донецького «Шахтаря». У ці роки В. Грачов — активний учасник міжнародних матчів «Шахтаря» в рамках Кубків УЄФА — у 6 іграх забив 5 м'ячів. Виступав у складі національної та олімпійської збірних СРСР, в міжнародних іграх забив 22 голи.

В сезонах 1980 і 1983 років — володар Кубка СРСР з футболу. А всього в турнірах за Кубок СРСР з футболу він провів 36 матчів і забив 7 м'ячів. За підсумками сезонів 1983-84 років Віктор Грачов входив до числа 33-х найкращих у СРСР футболістів і під № 1 до числа найсильніших в Україні. У чемпіонатах Вищої ліги СРСР Грачов провів 292 матчі і забив 66 голів.

7 липня 1990 року на стадіоні команди донецького «Шахтаря» в присутності 20 тисяч уболівальників закінчив спортивну кар'єру гравця. Закінчивши школу тренерів, багато років працював на посаді тренера з підготовки резерву команди «Шахтар». Удостоєний звання «Заслужений тренер України».

Живе в місті Полтава. Віктор Олександрович одружений, має сина. Виступав за команди «Спартак» Орел (1975), «Колхозчі» Ашхабад (1976—1978), «Торпедо» (Москва) (1979), «Шахтар» (Донецьк) (1980—1981, 1982—1990), «Спартак» (Москва) (1982) , «Вашуташ» (Дебрецен), Угорщина (1990—1991), БВСК Будапешт, Угорщина (1991—1993).

За збірну СРСР зіграв 1 матч. За олімпійську збірну СРСР зіграв 6 матчів, забив 1 гол. Тренував команди: «Шахтар-2», Таврія (Сімферополь). Очолював аматорську збірну України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2011).

Статистика виступів

Клубна

КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиІншіВсьогоІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиСпартак О |1975 |14||0||-||-||-||-||-||-||14||0 |- |rowspan="3"|Колхозчі197634710----357197735810----368197835821----379Торпедо |1979 |12||0||5||1||-||-||-||-||17||1 |- |rowspan="2"|Шахтар198016480----2441981331251--103913Спартак М |1982 |5||1||2||0||-||-||-||-||7||1 |- |rowspan="9"|Шахтар1982235------23519833084344--381519843183021103791985301230----3312198623741--10288198723321----254198820120----221198924431----275199023120----251Дебрецен |1990-91 |16||3||1||0||-||-||-||-||17||3 |- |rowspan="2"|БВСК1991-9225610----2661992-9314410----154Дебрецен |1993-94 |25||6||2||0||-||-||-||-||27||6 |- |rowspan="1"|Шахтар1994-956043----103Всього за Шахтар282654010653033180Всього за кар'єру49710856126530562125

Досягнення Володар Кубка СРСР (2): 1980, 1983 років. Володар Кубка сезону СРСР: 1984 рік. Фіналіст Кубка СРСР (3): 1985, 1986 років. Володар Кубка України: 1995 року. Найкращий бомбардир Кубка володарів Кубків УЄФА: 1983-84 . Найкращий легіонер чемпіонату Угорщини: 1992 року. У списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР : (2): № 2 - 1983, 1984 років. Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 105 голів

Примітки

Література Микола Травкін: "Збірна СРСР". Харків. 1991 рік. (рос.) Виктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 405 — 407 (рос.) Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: "«Шахтарю» - 70 років. Хто є хто. Футболісти «Шахтар» (Сталіно) 1936-2005". Донецьк. 2005 рік. (рос.) Олексій Бабешко, Андрій Бабешко: "«Шахтар» (Донецьк). Історія команди 1936-2006" Донецьк. 2006 рік. (рос.) Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 16. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8

Посилання