Дассо Міраж III (, ) — одно або двомісний винищувач, винищувач-перехоплювач, винищувач-бомбардувальник. Розроблений французькою компанією Dassault Aviation наприкінці 1950-х рр. Це перший європейський винищувач, який вдвічі перевищив швидкість звуку.
Mirage III має багато модифікацій. Випускався у великій кількості як для ВПС Франції, так і для широкого кола експортних замовників. Всього було створено 870 літаків, або 1401 якщо взяти до уваги модифікацію . Швейцарія, Австралія та Бельгія випускали його за ліцензією. На базі Mirage 5 Ізраїль розробив свої літаки IAI Kfir, .
Хоча перші Міражі були взяті на озброєння ще на початку 1960-х років, на початку 21-го століття літак знаходився на озброєнні по всьому світу. Загалом він був значно модернізований. На 2022 рік модернізований за літак перебуває на озброєнні Збройних сил Пакистану.
Історія
Сімейство Mirage бере свій початок у рамках серії досліджень, проведених Міністерством оборони Франції, які розпочалися в 1952 році. У той час кілька країн зацікавилися перспективами легкого винищувача, що було продиктовано досвідом використання такого типу літаків під час Корейської війни, для прикладу радянський реактивний винищувач МіГ-15 Мікояна-Гуревича, що привернув значну увагу на міжнародному рівні. Західні країни прагнули дослідити характеристики відносно нескладного і важко озброєного реактивного винищувача зі стрілоподібним крилом, натхненні швидким прогресом у можливостях авіації, досягнутим Радянським Союзом. Франція була однією з перших країн, що почали працювати над розробкою такого літака. Окрім неї свої моделі паралельно розробляли Об'єднане Королівство(), Сполучені Штати(Douglas A-4 Skyhawk) та Італія().
У 1952 році французький уряд опублікував специфікацію, в якій вимагалося створення легкого всепогодного перехоплювача, здатного піднятися на висоту 18 000 метрів (59 100 футів) за 6 хвилин разом зі здатністю досягати швидкості 1,3 Маха в горизонтальному польоті. Три французьких виробника взялись за розробку літака відповідно до вимог, це Dassault Aviation, і , пропонуючи MD.550 Delta, і відповідно.
MD 550 Delta був радикально модифікованою версією літака Mystère. Оригінальні крила Mystère були замінені на дельта-крила з кутом стріли 60 градусів, літак був оснащений двома форсажними газотурбінними реактивними двигунами , кожен із тягою 9,61 кН. У проєкті також було передбачено місце для встановлення вторинної силової установки у вигляді рідкопаливного ракетного двигуна, створеного компанією , здатного забезпечити тягу 4,7 кН. Дельтоподібна конфігурація крила накладала ряд обмежень, включаючи відсутність горизонтального стабілізатора, що означало, що звичайні закрилки не можна використовувати; це призвело до відносно тривалого зльоту та високої швидкості приземлення. Саме дельта-крило обмежує маневреність і страждає від ударів на малій висоті через велику площу крила і, як наслідок, низьке навантаження на крило. Тим не менш, дельта є простою конструкцією, легкою в конструюванні і відносно міцною, забезпечуючи при цьому великий внутрішній об'єм у крилі для паливного бака і здатність досягати високих швидкостей при польоті по прямій.
Літак вперше злетів 25 червня 1955 року без форсажів і прискорювачів. Після перших польотів розміри спочатку величезної вертикальної напрямної площини були зменшені і встановлено прискорювач(той самий ракетний двигун компанії SEPR, місце для якого вже було передбачено в конструкції), за допомогою якого літак, що мав максимальну швидкість 1,3 Маха, досягав 1,6 Маха. Цей літак отримав назву «Mirage I».
Хоча літак досяг своїх початкових цілей і переміг у конкурсі виробників, він не забезпечував належних характеристик, невеликі розміри Mirage I обмежували його озброєння однією ракетою класу «повітря-повітря», і під час льотних випробувань було вирішено, що літак занадто малий для перевезення корисного озброєння, тому було прийнято рішення збільшити його розмір. Наступна модель Mirage II проєктувалась з двома реактивними двигунами , однак вона так і не була реалізована. Перевагу віддали наступній моделі Mirage III, яка була оснащена одним нещодавно розробленим турбореактивним двигуном , здатним створювати до 43,2 кН тяги. Snecma Atar був розроблений на базі німецького реактивного двигуна часів Другої світової війни BMW 003. Фюзеляж став довшим, крило стало тоншим, щоб площа поперечного перерізу, перпендикулярного до повітряного потоку, змінювалася рівномірно, що зменшило опір повітря. Загалом зміни у констакції збільшили масу літака на 30 % у порівнянні з Mirage I. Також був розроблений ще більший важкий винищувач, який називався Mirage IV. Вирішальним фактором був інтерес з боку французьких військових, які віддали перевагу Mirage III. Перший політ прототипу Mirage III 001 відбувся 17 листопада 1956 року. 19 вересня 1957 року прототип досяг швидкості 1,8 Маха в горизонтальному польоті. Після випробувань фюзеляж було подовжено на 1,40 метра, розмах крил збільшений на 0,64 метра, двигуном став SNECMA ATAR 09B з тягою, збільшеною до 58,9 кН. Літак був оснащений радаром Thomson-CSF Cyrano Ibis і . Він вперше здійснив політ у травні 1958 року і досяг швидкості 2,2 Маха, що зробило його першим європейським літаком вдвічі швидшим за швидкість звуку, на кілька місяців випереджаючи англійські винищувачі Lightning P-1 і P-2. Успіх прототипу призвів до замовлення ВПС десяти оновлених літаків Mirage IIIA. Замовлення було виконано до грудня 1959 року.
Модифікації
Mirage IIIB Тренажерний двомісний, перший політ 20 жовтня 1959 р. Носова частина фюзеляжу була подовжена на 58 см для встановлення другого сидіння, на ньому немає ні гармат, ні радарів. Використовувався для підготовки пілотів середніх бомбардувальників, пілотів основної моделі Mirage III, для відпрацювання дозаправки в повітрі (з приймаючим соплом для пального, вбудованим у носову частину літака). В різних модифікаціях було замовлено близько сотні таких літаків.
Mirage IIIC
Mirage IIIC був одномісним перехоплювачем з турбореактивним двигуном Atar 09B зі змінним вихлопом. Став першою промисловою версією. Mirage IIIC вперше здійснив політ у жовтні 1960 року. Був значною мірою схожий на попередній IIIA, хіба що менш ніж на півметра довшим.
Озброєння:
Дві 30-мм гармати з боєкомплектом 125 снарядів для кожної з гармат. Високоточна ракета малої дальності повітря-земля або 400 кг бомба. Два блоки JL100 з 19-ма некерованими 68-мм ракетами . Міг нести тактичну ядерну бомбу (за замовчуванням американської, французького ядерного арсеналу тоді ще не існувало). Кріпилась на пілоні замість підвісного бака з пальним.
Mirage IIIE
Всепогодний багатоцільовий одномісний тактичний ударний літак дальнього радіуса дії. Вперше здійснив політ 5 квітня 1961 року. Фюзеляж подовжено на 30 см, щоб збільшити розмір відсіку авіоніки та паливну ємність. Під кабіною встановлений доплерівський навігаційний радар, з'єднаний з навігаційним блоком і приймачем .
Радар для стрільби — Cyrano II з режимами повітря-земля. Радар оснащений новими режимом повітря-земля, щоб полегшити автономну навігацію та дозволити атаку на малій висоті. Картографічна функція відображає ситуацію на землі, дозволяючи пілоту контролювати радіолокаційне сканування, щоб спостерігати за місцевістю. Функція телеметрії повітря-земля забезпечує наведення для ракети AS-30. Встановлено систему радіолокаційного попередження (RWR) з антенами, встановленими у вертикальному хвостовому оперенні. Система необхідна для виявлення РЛС(зенітних комплексів або винищувачів) противника і попередження екіпажа літака про їх роботу у бойовому режимі а також для наведення і управління власних протирадіолокаційних ракет.
Двигун ATAR 09C з новим соплом.
Французькі ВПС отримали свій перший літак Mirage IIIE в січні 1964 року, купивши загалом 192 одиниці. Всього 523 екземпляри цієї версії, включаючи експортні, були виготовлені та закуплені ВПС Аргентини, Бразилії, ПАР, Лівану, Пакистану, Іспанії та Венесуели.
Mirage IIID
Експортна двомісна навчальна версія Mirage IIIE.
Mirage IIIR Було розроблено та виготовлено ряд спеціальних розвідувальних варіантів Mirage III, згрупованих під загальним позначенням Mirage IIIR. Ці літаки мали планер Mirage IIIE, але були оснащені авіонікою з варіанту Mirage IIIC, а також спеціально розробленою носовою частиною камери, яка вміщувала до п'яти камер OMERA. У цьому варіанті радіолокаційну систему видалили через брак вільного простору в носовій частині, однак літак зберіг здвоєну гармату DEFA і всю сумісність із зовнішнім навісним озброєнням. 31 жовтня 1961 року прототип здійснив свій перший політ; 1 лютого 1963 року було виготовлено перший серійний літак цієї моделі. ВПС Франції спочатку замовили 50 серійних Mirage IIIR; пізніше ще 20 Mirage IIIRD(покращений варіант Mirage IIIR). Кілька експортних замовників, зокрема Швейцарія, також вирішили придбати розвідувальні Міражі. Mirage IIIR передував Mirage IIIE у введенні в експлуатацію.
Тактико-технічні характеристики За даними з Encyclopedia of World Military Aircraft:
Технічні характеристики
Екіпаж: 1 людина Довжина: 15.03 м Розмах крила: 8,22 м Висота: 4,50 м Площа крила: 34.85 м² Маса порожнього: 7050 кг Максимальна злітна маса: 13500 кг Двигун: 1 × турбореактивний з форсажною камерою Тяга: 6200 кг
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 1390 км/год на мінімальній висоті, 2350 км/год на висоті 12000 м Максимальна бойова дальність: 1200 км Максимальна дальність перельоту: 3335 км Практична стеля: 17000 м Швидкопідйомність: 83,3 м/с Навантаження на крило: 387 кг/м²
Озброєння Гарматне: 2 автоматичні гармати DEFA 552 калібру 30 мм Ракетне повітря-земля: 2 блоки JL100 з 19-ма некерованими 68-мм ракетами або 2 баки з пальним по 250 л. Ракетне повітря-повітря: 2 AIM-9 Sidewinder або 2 Matra R550 Magic плюс 1 Matra R530 Бойове навантаження: до 4000 кг різного озброєння на підвісних пілонах, включаючи ядерну зброю
Авіоніка Радар для стрільби Thomson-CSF Cyrano II Радар для навігації з ефектом Доплера
Країни-оператори Найбільшими експортними замовниками Mirage IIIC, побудованих у Франції, були Ізраїль, їх основним варіантом був Mirage IIICJ, і ПАР, основна частина їхнього флоту становила Mirage IIICZ. Після успішного застосування Mirage IIIC Ізраілем у Шестиденній війні значно зросла його міжнародна репутація. Імідж «Перевіреного у бою» і низька вартість сприяли експортному успіху літака. Важливим елементом експортного успіху Mirage III також була широка підтримка Dassault з боку французького уряду.
У 1960 році Австралія вирішила замінити старі F-86 Sabres на Mirage III. Літаки для Австралії мали маркування Mirage IIIO і були еквівалентні французькому Mirage IIIE. Всього було поставлено 100 Mirage IIIO та 16 навчальних літаків Mirage IIID. Першу ескадрилью з Mirage IIIO було сформовано в серпні 1965 року. З 1985 року Mirage поступово замінювали F-18 Hornets. Літак був офіційно знятий з експлуатації в жовтні 1988 року, а останній політ Mirage відбувся 8 лютого 1989 року. За 23-річну кар'єру в аваріях було втрачено близько 40 літаків. У 1990 році Пакистан купив 50 Міражів (43 одномісних і 7 двомісних).
Аргентина замовила першу партію з 10 одномісних Mirage IIIEA і 2 двомісних Mirage IIIDA 14 липня 1970 року. Друга партія, замовлена в 1977 році, складалась з 7 Mirage IIIEA. Пізніше було замовлено ще 2 Mirage IIIDA, останній у 1980 року.
10 серпня 1978 року контракт з Ізраїлем на поставку 24 одномісних . Пізніше, у 1981 році, було придбано другу партію Nesher, 11 одномісних і 2 двомісних. Їх доставили на човні 29 травня 1981 р.
Mirage і Nesher брали участь у Фолклендській війні. Втрати під час Фолклендського конфлікту спонукали аргентинців знову купити в ізраїльтян 19 одномісних Mirage IIICJ і 3 двомісних IIIBJ.
У листопаді 2015 року було оголошено про списання останніх вісьмох Mirage III та чотирьох Nesher IAI.