Водно-водяний енергетичний реактор (абр. ВВЕР) — серія водяних реакторів під тиском, розроблених у Радянському Союзі, в ДКБ Гідропрес. Ідею такого реактора запропонував у Курчатовському інституті Савелій Мойсейович Фейнберг. ВВЕР були розроблені до 1970-х років і згодом постійно оновлювалися. В результаті назва ВВЕР асоціюється з великою різноманітністю конструкцій реакторів, починаючи від реакторів першого покоління і закінчуючи сучасними конструкціями покоління III+. Вихідна потужність коливається від 70 до 1300 МВт, розробляються проекти до 1700 МВт. Перший дослідний зразок ВВЕР-210 був побудований на Нововоронезькій атомній електростанції.

Електростанції ВВЕР здебільшого встановлені в Росії, а також у Китаї, Чехії, Фінляндії, Німеччині, Угорщині, Словаччині, Болгарії, Індії, Ірані та Україні. Серед країн, які планують уводити реактори ВВЕР, є Бангладеш, Єгипет, Йорданія та Туреччина.

Загальні дані ВВЕР був розроблений в СРСР паралельно з реактором РБМК і зобов'язаний своїм походженням одному із варіантів реакторних установок який розглядався в той час для використання на атомних підводних човнах. Ідея реактора була запропонована в Курчатовському інституті С. М. Фейнбергом. Роботи над проєктом розпочалися в 1954 році, а в 1955 році ДКБ «Гідропрес» приступило до його розробки. Наукове керівництво здійснювали І. В. Курчатов і А. П. Александров.

У західних країнах цей тип реактора називають Реактор з водою під тиском () і позначають PWR. Вони є основою світової мирної ядерної енергетики. Перша станція з таким реактором була запущена в США в 1957 році, .

Перший радянський ВВЕР (ВВЕР-210) був введений в експлуатацію в 1964 у на першому енергоблоці Нововоронезької АЕС. Першою зарубіжною станцією з реактором ВВЕР стала введена в дію у 1966 році АЕС Райнсберг (НДР).

Творці реакторів ВВЕР: Науковий керівник: Курчатовський інститут (м. Москва) Розробник: ДКБ «Гідропрес» (м. Подольськ). Виробник: Іжорські заводи (м. Санкт-Петербург), до початку 90-х реактори також виготовлялися заводом Атоммаш (м. Волгодонськ) і компанією ŠKODA JS (Чехія) .

Теплова енергія, що виробляється в активній зоні реактора, передається від твелів теплоносію (воді) першого контуру. Теплоносій надходить в теплообмінники (парогенератори), де віддає енергію в другий контур. Утворена в другому контурі пара приводить в дію турбогенератор.

Реактор ВВЕР і обладнання першого контуру з радіоактивним теплоносієм розміщені в високоміцному, товстостінному сталевому баку. Він забезпечує безпеку блоку при аваріях з розривом трубопроводів першого контуру.

Поширення + Блоки ВВЕР у світі. АЕС Країна Реактори Запоріжжя 6 • ВВЕР-1000/320Найпотужніша АЕС у Європі Акую 4 • ВВЕР-1200/491 Балаково 4 • ВВЕР-1000/320 Богуніце 2 • ВВЕР-440/230 2 • ВВЕР-440/213 Бушер 1 • ВВЕР-1000/446 Дуковани 4 • ВВЕР 440/213 Калінін 2 • ВВЕР-1000/338 1 • ВВЕР-1000/320 Хмельницький 2 • ВВЕР-1000/320 Кола 2 • ВВЕР-440/230 2 • ВВЕР-440/213 Куданкулам (2 • ВВЕР-1000/412) Козлодуй 4 • ВВЕР-440/230 2 • ВВЕР-1000 Ленінград 2 • ВВЕР-1200/491 Ловійса 2 • ВВЕР-440/213 Мецамор 2 • ВВЕР-440/230 Мочовце 2 • ВВЕР-440/213 Нововоронеж 1 • ВВЕР-210 (V-1)1 • ВВЕР-365 (V-3)2 • ВВЕР-440/179 1 • ВВЕР-1000/187Пакш 4 • ВВЕР-440/213 Райнсберг 1 • ВВЕР-210 Рівне 2 • ВВЕР-440/213 2 • ВВЕР-1000 Темелін 2 • ВВЕР-1000/320 Танвань 2 • ВВЕР-1000/428 Ростов 1 • ВВЕР-1000/320 Південно-Українська 3 • ВВЕР-1000

Характеристики ВВЕР ХарактеристикаВВЕР-210ВВЕР-365ВВЕР-440ВВЕР-1000ВВЕР-1200Теплова потужність реактора, МВт760 1320 1375 30003200Електрична потужність реактора, МВт210 365 440 10001150К. к. д., % 27,6 27,6 32,0 33,336,0Тиск пари перед турбіною, кг/см² 29,0 29,0 44,0 60,0-Тиск у першому контурі, кг/см² 100 105 125 160,0-Температура води, °C:           — на вході в реактор 250 250 269 289298,6   — на виході із реактора 269 275 300 322329,7Діаметр активної зони, м 2,88 2,88 2,88 3,12-Висота активної зони, м 2,50 2,50 2,50 3,50-Діаметр ТВЕЛа, мм 10,2 9,1 9,1 9,1-Кількість ТВЕЛів в касеті 90 126 126 312-Завантаження урану, т 38 40 42 66-Середнє збагачення урану, % 2,0 3,0 3,5 3,3—4,44,71-4,85Середнє вигорання палива,МВт·доб/кг 13,0 27,0 28,6 40>50

Типи реакторів ВВЕР ВВЕР-210, ВВЕР-365 Реактори ВВЕР-210 і ВВЕР-365 працювали в експериментальному режимі, на основі досвіду їх експлуатації на 1 і 2 блоках Нововоронезької АЕС (Росія) були спроєктовані серійні реактори ВВЕР-440 і ВВЕР-1000. На ВВЕР-210 і ВВЕР-365 перевірені можливості підвищення теплової потужності реактора при незмінному обсязі регулювання реактора поглинаючими добавками до теплоносія та ін. З 16 лютого 1988 і 29 серпня 1990, відповідно, ці реактори були зупинені, законсервовані і знаходяться на етапі «виведення з експлуатації».

ВВЕР-440

Розробник ДКБ «Гідропрес» (м. Подольськ Московської області, Росія). Реактор спочатку планувався на електричну потужність 500 МВт, але через відсутність відповідних турбін, був перероблений на 440 МВт, з розрахунку на 2 турбіни К-220-44 по 220 МВт, Харківського турбогенераторного заводу, нині Турбоатом.

ВВЕР-440 були збудовані і введені в експлуатацію на 3 та 4 блоках Нововоронезької АЕС, на Кольській АЕС (Росія), на 1 і 2 блоках (дубль-блок) Рівненської АЕС, на АЕС у Фінляндії (АЕС Ловііса), Болгарії (АЕС Козлодуй), Угорщини (Пакш), 3 і 4 блоках АЕС Богуниці, 1 і 2 блоках АЕС Моховце (усі — Словаччина), 1—4 блоки АЕС Дуковани (Чехія) і АЕС Грейфсвальд, інша назва АЕС «Норд», (Німеччина — після об'єднання Німеччини зупиненої. Ведуться роботи з добудови та введення в експлуатацію 3 та 4 блоків АЕС Моховце (Словаччина).

ВВЕР-500 Розробка реактора ВВЕР-500 почалася разом з ВВЕР-1000. Єдиною відмінністю була кількість петель у першому контурі. У той час як у ВВЕР-1000 їх 4, у ВВЕР-500 мало бути лише 2. Такі компоненти, як кришка реактора, мали бути ідентичними до ВВЕР-1000, що полегшувало та здешевлювало виробництво. Сам резервуар був майже ідентичний, з тією лише різницею, що у ВВЕР-1000 було 8 отворів для другого контуру, а у ВВЕР-500 мало бути 4. Серійне виробництво так і не відбулося через те, що наприкінці 1980-х років реактор Більш пріоритетною була розробка 3-го покоління, наприклад ВВЕР-1000/392.

Реактори такого типу також планувалося будувати в Чехословаччині, де їх виробляла б компанія Škoda JS. Крім того, в СРСР, Румунії, НДР. Транспортування мало здійснюватися залізницею, як і з ВВЕР-1000.

ВВЕР-640 (проєкт) Проєкт реактора середньої потужності ВВЕР-640 (реакторна установка В-407) був розроблений в 1990-х роках у рамках програми «Екологічно чиста енергетика» на основі реактора ВВЕР-1000 при максимальному використанні пасивних засобів безпеки, він відповідає всім сучасним вимогам безпеки і отримав високу оцінку міжнародних експертних організацій. Передбачалося побудувати головний блок під Санкт-Петербургом. У серію не був запущений. Є перспективним для будівництва в місцях, не розвинених з точки зору електричних мереж (тайга, тундра, пустелі, гірська місцевість).

ВВЕР-1000

Активна зона ВВЕР-1000 набирається з 163 паливних касет, в кожній з яких по 312 твелів. Рівномірно по касеті розташовано 18 напрямних трубок. У напрямних трубках приводом, в залежності від положення касети в активній зоні, може переміщуватися пучок з 18 поглинаючих стрижнів (ПС) органу регулювання системи управління і захисту (ОР СУЗ). Осердя ПС виготовлене з дисперсійного матеріалу (карбід бору в матриці з алюмінієвого сплаву, можуть застосовуватися й інші поглинаючі матеріали: титанат диспрозію, гафній). У напрямних трубках (в яких не розміщуються ОР СУЗ) також можуть бути розміщені стрижні з вигоряючим поглиначем (СВП), матеріал осердя СВП — бор в цирконієвій матриці, в наш час проведений повний перехід з СВП які витягаються з касети на інтегрований в паливо поглинач (оксид гадолінію). Сердечники ПС і СВП діаметром 7 мм укладені в оболонки з нержавіючої сталі аустенітного класу розміром ø 8,2×0,6 мм. Окрім систем ПС та СВП у ВВЕР-1000 застосовують і систему борного регулювання (введення в теплоносій борної кислоти).

Потужність блоку з ВВЕР-1000 підвищена в порівнянні з потужністю блоку з ВВЕР-440 завдяки зміні ряду характеристик. Збільшено обсяг активної зони в 1,65 раза, питома потужність активної зони в 1,3 раза і к.к.д. блоку.

Середнє вигорання палива при трьох часткових перевантаженнях за кампанію становило спочатку 40 МВт·добу/кг, зараз доходить приблизно до 50 МВт·добу/кг.

Вага корпусу реактора становить близько 330 т.

ВВЕР-1000 і обладнання першого контуру з радіоактивним теплоносієм розміщені в захисній оболонці з попередньо напруженого залізобетону (гермооболонці).

Існує кілька проєктів реакторних установок на основі реактора ВВЕР-1000: ВВЕР-1000 (В-187) — блок № 5 Нововоронезька АЕС (головний блок ВВЕР-1000) ВВЕР-1000 (В-338, В-302) — так звана «мала серія», блоки № 1,2 Калінінської АЕС, блоки № 1,2 Південно-Української АЕС; ВВЕР-1000 (В-320) — «велика серія». Всі блоки Балаковської АЕС, блоки № 1,2 Ростовської АЕС, блоки № 1-6 Запорізької АЕС, блоки № 3,4 Калінінської АЕС, блоки № 1,2 Хмельницької АЕС, блоки № 3,4 Рівненської АЕС, блок № 3 Південно-Української АЕС, блоки № 1,2 АЕС «Темелін», блоки № 5,6 АЕС «Козлодуй». Передбачалася так же установка на Кримській АЕС; ВВЕР-1000 (В-392) — розрахована на сейсмічний вплив при проєктному землетрусі в 7 балів за шкалою MSK 64 і при максимальному розрахунковому землетрусі в 8 балів за шкалою MSK 64; ВВЕР-1000 (В-412) — на базі В-392, розрахована на сейсмічний вплив специфічний для майданчика АЕС «Куданкулам», на замовлення Індії; В основу споруди АЕС «Куданкулам» покладено проєкт АТ «Атоменергопроект» з енергоблоками ВВЕР-1000 МВт, який повністю задовольняє вимогам сучасних нормативно-технічних документів МАГАТЕ та сертифікований на відповідність вимогам клубу європейських експлуатуючих організацій (EUR). ВВЕР-1000 (В-428) — на базі В-392, розрахована на сейсмічний вплив при проєктному землетрусі в 7 балів за шкалою MSK 64, на замовлення КНР ВВЕР-1000 (В-446) — на базі В-392, для роботи з обладнанням KWU на Бушерській АЕС.

Чотири з восьми запроєктованих реакторів Тяньваньської АЕС — ВВЕР-1000 (В-428).

Шість водо-водяних енергетичних корпусних реакторів типу ВВЕР-1000/В-320 виробничого об'єднання «Іжорський завод», м. Санкт-Петербург працюють на Запорізької АЕС — найбільшій АЕС у Європі.

ВВЕР-1200 На основі ВВЕР-1000 ВАТ концерн «Росенергоатом» розробив типовий реактор ВВЕР-1200 на 1150 МВт електричної потужності.

Роботи в рамках проєкту створення нового реактора отримали назву проєкт «АЕС-2006». 2018 року ВВЕР-1200 було введено в дію на енергоблоці №1 Ленінградської АЕС-2, 2019 року планується запустити такий самий тип реактору на енергоблоці №2. Підписано розпорядження про будівництво Балтійської АЕС з 2 блоків за проєктом «АЕС-2006» з реакторами типу ВВЕР-1200, встановлена ​​потужність станції - 2400 МВт, введення першого блоку — 2016 року, другого — 2018. Проєкт ВВЕР-1200, виграв тендер на будівництво АЕС «Аккую» в Туреччині. Крім цього заплановано, що реактори ВВЕР-1200 будуть використані при будівництві першої Білоруської АЕС в міському селищі Островець Гродненської області, Білорусі.

Інноваційні енергоблоки покоління «3+» мають поліпшені техніко-економічні показники, забезпечують абсолютну безпеку при експлуатації, і повністю відповідають "постфукусімським" вимогам МАГАТЕ.