Ті́бор Де́рі (; 18 жовтня 1894, Будапешт — 18 серпня 1977, Будапешт) — угорський прозаїк, поет, драматург, перекладач і журналіст. Став засновником дадаїзму та сюрреалізму в Угорщині. Дєрдь (Ґеорґ) Лукач назвав його «найбільшим аналітиком сутності людини наших часів». Свого часу Тібор Дері надихався екзистенціалізмом.
Біографія Тібор Дері народився в сім'ї єврейського фабриканта. Мати була австрійка, тому вдома говорили німецькою. З 1911 по 1912 рік Тібор жив у Швейцарії, де навчався в комерційній академії. У 1913—1918 роках працював управителем на тартаку батькового брата, причому почав із того, що організував страйк на цьому підприємстві. У 1917 році дебютував як літератор у модерністському журналі «Nyugat» («Захід») еротичною повістю «Лія». У 1918 році став членом комуністичної партії, а наступного року взяв участь у націоналізації маєтків батька та дядька й таким чином довів цих уже літніх людей до смерти. Після розгрому Угорської Радянської Республіки емігрував до Відня, де працював у часописах «Bécsi Magyar Ujság» («Віденська угорська газета») і «Ма» («Сьогодні»).
У 1924—1926 роках жив у Франції, а з 1929 по 1935 рік — у Німеччині, Італії, Чехословаччині та інших європейських країнах. У 1933 році, коротко побувши в Дубровнику, він приїхав на Різдво до Відня й став членом Республіканського шуцбунду та Австрійської червоної допомоги. У лютому 1934 року взяв участь у п'ятиденній громадянській війні на боці соціал-демократів, а після їхньої поразки мусив утекти на Мальорку. На той час Дері публікувався в журналі «Documentum». У Берліні він зійшовся з експресіоністами і співпрацював із журналом Герварта Вальдена «Sturm» («Штурм»). На батьківщині, до якої він повернувся в 1935 році, створено перші великі роботи Дері. У 1934—1945 роках працював над найбільшою книжкою свого життя — 1200-сторінковим романом Незакінчена фраза (опубл. 1947, який у фраґментах екранізував Золтан Фабрі (1975). Перед тим Дері написав лише кілька сюрреалістичних віршів та оповідань, п'єсу й повість. Випускав комуністичний журнал «Gondolat» («Думка»), який тоді міг виходити легально.
За часів режиму Міклоша Горті Тібор Дері кілька разів потрапляв до в'язниці, востаннє у 1938 році — на два місяці за переклад книжки Андре Жіда «Повернення з СРСР». У 1939 році він перебрався до Румунії, де жив і працював нелегально до 1941 року. У 1945 році він підтримав комуністів, що взяли владу, але невдовзі потрапив у конфлікт із сталіністами. У 1947 році Дері видавав журнал «Csillag» («Зірка»). Цього ж року письменник одержав премію Баумґартена, а в 1948-му став лауреатом тільки-но заснованої тоді державної премії Кошута. Тібор Дері був один із найзначніших представників комуністичного руху. У 1952 році його другий том роману «Відповідь» потрапив під нищівну критику міністра культури Йожефа Реваї, тодішнього всесильного володаря в літературному житті Угорщини. У наслідку письменника в 1953 році виключили з компартії, і відтоді він став у лави опозиції. У 1954 році звернувся до Імре Надя з відкритим листом про потребу широкомасштабних політичних і соціальних реформ.
Разом із іншими лівими інтелектуалами, як-от Дєрдь Лукач, він став натхненником повстання 1956 року, підтримував уряд Імре Надя й узяв активну участь у революції. Однодумцями Тібора Дері були письменники Дюла Ієш і Іштван Еркень. Після розгрому революції Тібор Дері у 1957 році дістав кару — ув'язнення на дев'ять років, незважаючи на протести Томаса Еліота, Альбера Камю та інших літераторів світової слави. Амністований у 1960 році. До 1962 року його твори були заборонені, й Дері у той час перекладав, зокрема, з німецької твори Кестнера «Еміль і детективи» (1957) і Фейхтванґера «Лиси у винограднику, або Зброя для Америки» (1963). Після того, як Дері вимушено написав самокритичну статтю-каяття, він знову став друкуватися. На ці роки припадає найкращий період його творчости. Незадовго перед смертю, в одному із останніх інтерв'ю на запитання кореспондента про творчі плани Тібор Дері відповів: «Я стара хвора людина, тож хочу дожити до кінця в мирі та спокої». Розчарувавшись у суспільстві, письменник наклав на себе руки.
Коротка характеристика творчості З виходом кожної книжки Тібор Дері дивував читачів сміливістю, свіжістю й оригінальністю. Вже після виходу у світ повісти «Лія» йому довелося відбути судовий процес за порушення норм моралі. У романі «Віч-на-віч» Дері описав боротьбу німецьких комуністів проти фашизму. «Незакінчена фраза» показує широку панораму угорського суспільства двадцятих-тридцятих років. У «Відповіді» автор зобразив духовне становлення молодого робітника. Особливої уваги заслуговують пізні твори, зокрема «Пан А. Ґ. в місті Х». Задуману ще на початку тридцятих років, цю непросту книжку важко зарахувати до якогось певного жанру. Умовно її можна назвати фантастичним романом на суспільно-моральні теми. Головні її питання: чи можлива абсолютна свобода, не обмежена рамками порядку? Чи може бути щасливою людина, весь час будучи сама собою, нікому й нічому не підпорядковуючись? До такого світу необмеженої свободи провадить автор свого героя. Дері протиставить два світи: через враження пана А. Ґ. показує химерний, вигаданий світ, а в оповідях головного героя для жителів міста Х відображає, немовби в кривому дзеркалі, образ реального світу тридцятих років. Автор воює на два боки. Не подобається йому світ, у якому «можна вмирати з голоду», але світ, у якому живуть городяни міста Х, нагадує правдиву й страшну карикатуру на соціалізм, — і це, либонь, ще гірший варіант. Повість «Уявний репортаж з американського поп-фестивалю» спрямована проти бездуховности, вона заперечує так звану масову культуру. «Любий бо-пер!..» — це лірично-іронічна психологічна повість. У ній Тібор Дері на почасти автобіографічному матеріалі розмірковує про старіння й зворушливо описує останнє — платонічне — кохання письменника, якому вже поза сімдесят, до своєї молодої й чарівливої невістки.
Твори
1917—1977 «Lia» — «Лія», повість (1917) «A két nővér»; Pegazus, Wien, 1921 (Kis magyar könyvek) «A kéthangú kiáltás»; Fischer, Wien, 1922 «Ló, búza, ember». Versek 1921–22; Fischer, Wien, 1922 «A Kriska». Regény; Agronomul Nyomda, Arad, 1924 «Az óriáscsecsemő» — «Немовля-гігант», п'єса (1926) «Énekelnek és meghalnak»; Genius, Budapest, 1928 «Ébredjetek fel!»; Genius, Budapest, 1929 Az éneklő szikla. Regény; Pesti Napló, Budapest, 1930 (Kék regények) «Országúton». Regény; Athenaeum, Budapest, 1932 Dániel Tibor: «Különös árverés»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 905.) Dániel Tibor: «A peches ember»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 911.) Dániel Tibor: «A selyempongyola»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 919.) Verdes Pál: «Áronból ember lesz»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 923.) Dániel Tibor: «Vikendház Gödön»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 927.) Dániel Tibor: «Igenis, úrfi!»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 936.) Dániel Tibor: «A belga kisasszony»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 944.) Verdes Pál: «Vihar a Dunán»; Literária, Budapest, 1942 (Világvárosi regények, 948.) «A tengerparti gyár». Elbeszélés; Szikra, Budapest, 1945 «Szemtől-szembe» — «Віч-на-віч», роман (1945) «Alvilági játékok» — «Пекельні ігри» (1946) «Pesti felhőjáték». Szerelmi regény két villámcsapás között; Irodalmi Intézet, Budapest, 1946 (Pesti könyvtár) «A befejezetlen mondat» — «Незакінчена фраза», роман (1947) «Tükör» — «Дзеркало», драма (1947) «Jókedv és buzgalom» — «Бадьорість і завзяття» (1948) «Itthon» — «Вдома», драма (1948) «A tanúk» — «Свідки», драма (1948) «Felelet» — «Відповідь», роман (1950—1952) «Felelet». 2. Az ifjúkor felelete. Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1952 «Bálint elindul». Irodalmi forgatókönyv; Szépirodalmi, Budapest, 1953 «Simon Menyhért születése» — «Народження Шимона Меньгерта» (1953) «Hazáról, emberekről». Útijegyzetek; Szépirodalmi, Budapest, 1954 «Talpsimogató» (1954) Két emlék; Szépirodalmi, Budapest, 1955 Emlékeim az alvilágból; Athenaeum Nyomda, Budapest, 1955 (Békebizottságok kiskönyvtára) «Ló meg az öregasszony» — «Кінь і стара жінка» (1955) «Niki. Egy kutya története» — «Нікі. Історія собаки», повість-притча (1956) «Útkaparó»; Magvető, Budapest, 1956 «Szerelem» — «Кохання», оповідання (1956) «Vidám temetés és más elbeszélések»; sajtó alá rend., utószó Mészáros István; Magyar Könyves Céh, London, 1960 (Magyar Könyves Céh) «Szerelem és más elbeszélések»; Szépirodalmi, Budapest, 1963 «G. A. úr X-ben». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1964 — «Пан А. Ґ. в місті Н», роман «A kiközösítő». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1966 — «Анафема», історичний роман «Az óriáscsecsemő»; Magvető, Budapest, 1967 «Theokritosz Újpesten», 1-2.; Szépirodalmi, Budapest, 1967 «A kéthangú kiáltás»; Szépirodalmi, Budapest, 1968 «Szembenézni». Jelenet; Magvető, Budapest, 1968 «Ítélet nincs»; Szépirodalmi, Budapest, 1969 — «Немає вироку», книжка спогадів «A felhőállatok»; Szépirodalmi, Budapest, 1970 «Képzelt riport egy amerikai pop-fesztiválról». Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1971 — «Уявний репортаж з американського поп-фестивалю», повість «Alkonyodik, a bárányok elvéreznek». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1972 (Déry Tibor munkái) «A napok hordaléka»; Szépirodalmi, Budapest, 1972 — «Дощові дні» «Kedves bópeer…!» Regény; Szépirodalmi, Budapest, 1973 — «Любий бо-пер!..», повість «A félfülü». Rémtörténet; Szépirodalmi, Budapest, 1975 — «Одновухий» «Újabb napok hordaléka»; Szépirodalmi, Budapest, 1975 — «По кількох дощових днях» «A felhőállatok». Válogatott versek, 1-2.; 2., bőv. kiad.; Szépirodalmi, Budapest, 1976 (Déry Tibor munkái) «Kyvagiokén»; Szépirodalmi, Budapest, 1976 — «Хтоятакий?» «Színház»; Szépirodalmi, Budapest, 1976 (Déry Tibor munkái) «A gyilkos és én». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1977 (Déry Tibor munkái) «Niki». Kisregények; Szépirodalmi, Budapest, 1977 (Déry Tibor munkái)
1978—1989 «Botladozás». Összegyűjtött cikkek, tanulmányok, 1-2.; összeáll., szerk. Réz Pál; Szépirodalmi, Budapest, 1978 (Déry Tibor munkái) «Az ámokfutó». Déry Tibor illusztrált verse / Der Amokläufer. Ein illustriertes Gedicht von Tibor Déry; Múzsák Közművelődési Kiadó–Petőfi Irodalmi Múzeum, Budapest, 1985 «Vendéglátás». Novellák; vál., utószó Ágoston Vilmos; Kriterion, Bukarest, 1986 «Képzelt riport egy amerikai popfesztiválról». Regény / Joel Rosenman–John Roberts–Robert Pilpel: Fiatalemberek korlátlan tőkével. A legendás woodstocki fesztivál igaz története, amelyet az a két fiatalember mond el, akik a számlákat fizették; utószó Juhász Tamás, ford. Lehel Zoltán; Népszava, Budapest, 1988 (Híres könyvek) «Börtönnapok hordaléka». Önéletrajzi jegyzetek, 1958 / függelék: Válogatás Déry Tibor írásaiból, kiadatlan beszédeiből, 1954—1956; előszó, jegyz., sajtó alá rend. Botka Ferenc; Múzsák, Budapest, 1989 (Irodalmi múzeum)
Після 1990 року «Válogatott versek, kisregények, novellák»; vál., szöveggond., jegyz. Réz Pál munkája; Szépirodalmi, Budapest, 1991 (Magyar remekírók) «Sirályháton»; szöveggond., utószó Botka Ferenc; Balassi, Budapest, 1993 «Két asszony»; Ciceró, Budapest, 1994 «Három asszony». Déry Tibor levelezése Pfeiffer Olgával, Oravecz Paulával és Kunsági Máriával; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1995 (Déry archívum) «Lia». Korai elbeszélések, 1915—1920; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1996 (Déry archívum) «Kék üvegfigurák». Elbeszélések 1921—1929, versek 1916—1937; sajtó alá rend. Botka Ferenc; PIM, Budapest, 1998 (Déry archívum) «Knockout úr útijegyzetei». Elbeszélések, 1930—1942; sajtó alá rend. Botka Ferenc; német nyelvű elbeszélések ford. Doromby Károly, Eörsi István, Tandori Dezső; PIM, Budapest, 1998 (Déry archívum) «Liebe Mamuskám!». Déry Tibor levelezése édesanyjával; sajtó alá rend. Botka Ferenc, német nyelvű levelek ford. Schulcz Katalin; Balassi–Magyar Irodalmi Múzeum, Budapest, 1998 (Déry archívum)