Мала́ Ведме́диця (; народні назви — Мали́й Ві́з і Па́сіка) — сузір'я в навколополярній ділянці північного неба. «Хвіст» Малої Ведмедиці (який також уявляють як голоблі воза або держак ковша) складається з трьох зір, а ще чотири зорі утворюють приблизно прямокутні «крижі» ведмедиці (або сам віз чи чашу ковша). Форма сузір'я подібна до розташованого поруч Великого Воза — добре помітного астеризма у сузір'ї Великої Ведмедиці. Мала Ведмедиця входила ще до переліку 48 сузір'їв, укладеного астрономом II ст. Птолемеєм, і залишається одним із 88 сучасних сузір'їв. Традиційно сузір'я мало велике значення для навігації, особливо серед моряків, завдяки Полярній зорі на кінчику «хвоста» ведмедиці, найближчої яскравої зорі до північного полюса світу.
Полярна зоря (α Малої Ведмедиці), найяскравіша зоря сузір'я, є жовто-білим надгігантом і найяскравішою цефеїдою на нічному небі. Її видима зоряна величина змінюється від 1,97 до 2,00. Кохаб (β Малої Ведмедиці) — зоря на пізній еволюційній стадії, помаранчевий гігант з видимою зоряною величиною 2,08, лише трохи тьмяніший за Полярну Зорю. Кохаб і сусідній Феркад (γ Малої Ведмедиці) називають «вартовими полюса». У чотирьох зір сузір'я виявили планети, зокрема й у Кохаба. Сузір'я також містить ізольовану нейтронну зорю та другий за температурою серед відомих білих карликів, з ефективною температурою близько 200 000 K.
Міфологія й назва
Античність За свідченням Діогена Лаертського, який посилається на Каллімаха, Фалес Мілетський «вимірював зорі Воза, за якими плавають фінікійці». Діоген ототожнює ці зорі з сузір'ям Малої Ведмедиці, яке через його використання фінікійцями для морської навігації також називали ФойнікіHermann Hunger, David Edwin Pingree, Astral Sciences in Mesopotamia (1999), p. 68.. Традиція називати північні сузір'я «ведмедями», імовірно, має суто грецьке походження, хоча Гомер згадує лише одного «ведмедя». Первісним «ведмедем» таким чином була Велика Ведмедиця, а Мала Ведмедиця стала другим або «фінікійським» ведмедем (Ursa Phoenicia), лише пізніше. Як пише Страбон (I.1.6, C3), це сталося за порадою Фалеса, який запропонував її грекам як навігаційний орієнтир замість Великої Ведмедиці. У класичну античність небесний полюс був дещо ближче до β Малої Ведмедиці, ніж до α Малої Ведмедиці, і вказівником північного напрямку вважали все сузір'я. У середньовіччя стало зручніше користуватися саме α Малої Ведмедиці — Полярною зорею, — хоча в ті часи Полярна зоря ще перебувала на кілька градусів осторонь від небесного полюса. Нині Полярна зоря розташована менш ніж за 1° від північного небесного полюса і залишається чинною поляриссимою — зорею, яка позначає полюс світу. Її новолатинська назва stella polaris (Полярна зоря) з'явилася лише на початку раннього нового часу.
Інша давня назва сузір'я — Кіносура (Cynosura, грецьк. Κυνοσούρα — «собачий хвіст»). Походження цієї назви залишається неясним, адже тлумачення Малої Ведмедиці як «собачого хвоста» передбачало б існування поруч сузір'я «собаки», однак такого сузір'я не відомо 447f. "The origin of this word is uncertain, for the star group does not answer to its name unless the dog himself be attached; still some, recalling a variant legend of Kallisto and her Dog instead of Arcas, have thought that here lay the explanation. Others have drawn this title from that of the Attican promontory east of Marathon, because sailors, on their approach to it from the sea, saw these stars shining above it and beyond; but if there be any connection at all here, the reversed derivation is more probable; while Bournouf asserted that it is in no way associated with the Greek word for «dog.». Натомість Ератосфенова міфографічна праця «Катастеризми» подає як ім'я ореади — німфи, яку описують як годувальницю Зевса, який на знак пошани помістив її на небіCondos, T., The Katasterismoi (Part 1), 1967. Also mentioned by Servius On Virgilius' Georgics 1. 246, c. AD 400; a mention of doubtful authenticity is Hyginus, De astronomia 2.2.. Існує кілька гіпотез щодо походження назви «Кіносура». За однією з них, вона пов'язана з міфом про Каллісто, де її сина Аркаса замінює пес, якого Зевс помістив на небі. Інші дослідники припускали, що архаїчне тлумачення Великої Ведмедиці ототожнювало її з коровою, яка разом із Волопасом утворювала образ пастуха, тоді як Малу Ведмедицю вважали собакою265f. Robert Brown, Researches into the origin of the primitive constellations of the Greeks, Phoenicians and Babylonians (1899), «M. Syoronos (Types Mon. des anciens p. 116) is of opinion that in the case of some Kretan coin-types, Ursa Maj. is represented as a Cow, hence Boôtês as 'the Herdsman', and Ursa Min. as a Dog ('Chienne' cf. Kynosoura, Kynoupês), a Zeus-suckler.» A supposed Latin tradition of naming Ursa Minor Catuli «whelps» or Canes Laconicae «Spartan dogs», recorded in Johann Heinrich Alsted (1649, 408), is probably an early modern innovation. . пояснював цю назву як варіант Λυκόσουρα, розуміючи її як «вовчий хвіст» або «шлейф світла» (тобто λύκος — «вовк» на відміну від λύκ- — «світло»). Аллен звертає увагу на давньоірландську назву сузір'я — «вогняний слід» — як можливу паралель. Браун (1899) висунув гіпотезу негрецького походження назви, вважаючи її запозиченням з аккадської (ассирійської) An-nas-sur-ra — «той, що високо підіймається»«Very recently, however, Brown [Robert Brown, Researches into the origin of the primitive constellations of the Greeks, Phoenicians and Babylonians] has suggested that the word is not Hellenic in origin, but Euphratean; and, in confirmation of this, mentions a constellation title from that valley, transcribed by Sayce as An-ta-sur-ra, the Upper Sphere. Brown reads this An-nas-sur-ra, High in Rising, certainly very appropriate to Ursa Minor; and he compares it with Κ-υν-όσ-ου-ρα, or, the initial consonant being omitted, Unosoura.» (Allen, Richard Hinckley. «Star Names: Their Lore and Meaning.» New York, Dover Editions, 1963, p. 448.) Brown points out that Aratus fittingly describes «Cynosura» as «high-running» («at the close of night Cynosura's head runs very high», κεφαλὴ Κυνοσουρίδος ἀκρόθι νυκτὸς ὕψι μάλα τροχάει v. 308f)..
Альтернативний міф розповідає про двох ведмедів, які врятували Зевса від його батька-вбивці Кроноса, сховавши немовля на горі Іда. Згодом Зевс помістив їх на небо, а їхні хвости видовжилися, бо бог піднімав їх угору, розмахуючи ними в повітрі.
Оскільки Мала Ведмедиця складається з семи зір, латинське слово на позначення півночі (тобто напрямку, на який указує Полярна зоря) — septentrio — походить від septem («сім») і triones (воли): так називали сімох волів, що тягнуть плуг і формою нагадують ці зорі. Цю назву також застосовували до головних зір Великої Ведмедиці.
Українські назви
Відомі дві українські народні назви сузір'я — Малий Віз і Пасіка. Назва Малий Віз відповідає астеризму із 7 зір і семантично пов'язана з іншим сусіднім астеризмом — Великим Возом. Так, на зоряній карті 1699 року, виданій в Амстердамі вихованцем Києво-Могилянської академії І. Копієвським, Мала Ведмедиця підписана як «Меншыи Воз». Що ж стосується другої народної назви, Пасіка, то мовознавець Юрій Карпенко пояснює її подібністю групи зір до бджолиного рою, а нерухомій Полярній зорі приписує роль бджолиної матки. Сама Полярна зоря має українські народні назви Прикіл, Кіл, Північний Кілок, пов'язані з тим, що вона залишається майже нерухомою під час обертання неба.
До сталінської реформи українського правопису 1933 року в україномовній астрономічній літературі і словниках переважала назва Малий Віз, але зустрічалася й назва Мала Ведмедиця. Нині єдиним терміном, вживаним в астрономічній літературі, є Мала Ведмедиця.
Інші народи У вавилонських зоряних каталогах Малу Ведмедицю знали під назвою «Віз Неба» () і пов'язували з богинею Дамкіною. Сузір'я згадане в каталозі MUL.APIN, складеному близько 1000 р. до н. е., серед «Зір Енліля», тобто зір північного неба. У китайській астрономії головні зорі Малої Ведмедиці поділяють між двома астеризмами: «Вигнутий Стрій» (勾陳 Gòuchén), до якого входять α, , , , η, , Малої Ведмедиці, та «Північний Полюс» (北極 Běijí) — до нього належать β і γ Малої Ведмедиці. В інуїтській астрономії три найяскравіші зорі — Полярна, Кохаб і Феркад — мали назву Nuutuittut («ті, що ніколи не рухаються»), хоча частіше цей термін уживали в однині, стосовно лише Полярної зорі. На крайніх північних широтах Полярна зоря розташована надто високо на небі, щоб бути корисною для навігації.
Багато народів мають пов'язані назви для сузір'їв Великої й Малої Ведмедиці, часто використовуючи спільну назву з якимось уточненням: іноді з протиставленням «Велика» — «Мала», а іноді за іншими ознаками. Наприклад, естонська народна астрономія використовує як пару назв «Великий Віз» (Суур Ванкер) і «Малий Віз» (Вяйке Ванкер), так і пару «Колеса багача» (Рікка Мехе Раттад) і «Колеса бідняка» (Ваеса Мехе Раттад).
Характеристики
Мала Ведмедиця межує із сузір'ям Жирафа на заході, Дракона на півдні та Цефея на сході. Площа сузір'я становить 256 квадратних градусів, що ставить його за розмірами на 56-те місце серед 88 сузір'їв. Полярну зорю легко знайти, якщо продовжити лінію через зорі Дубхе і Мерак на краю «чаші ковша» Великої Ведмедиці приблизно на 30° (три кулаки на витягнутій руці). Чотири зорі, що утворюють «чашу» ковша, мають другу, третю, четверту та п'яту зоряні величини відповідно; вони слугують зручним орієнтиром для оцінювання граничної видимості зір, що особливо корисно для мешканців міст або перевірки гостроти зору.
Трилітерне скорочення сузір'я, затверджене Міжнародним астрономічним союзом 1922 року, — «UMi». Офіційні межі сузір'я, які 1930 року встановив бельгійський астроном Ежен Дельпорт, описують багатокутник із 22 відрізків. В екваторіальній системі координат значення прямого піднесення цих меж лежать від до , а схилення змінюється від північного небесного полюса до −65,40°. Розташування сузір'я в далекій північній частині небесної півкулі означає, що повністю його можуть спостерігати лише мешканці Північної півкулі.
Об'єкти
Найяскравіші зорі
Німецький картограф Йоганн Баєр використав грецькі літери від α до θ для позначення найпомітніших зір у сузір'ї. Згодом Йоганн Елерт Боде додав зорі від ι до φ, але з доданих ним зір у вжитку залишилися лише λ та π, імовірно через їхню близькість до північного полюса світу. У межах сузір'я налічується 39 зір з видимою зоряною величиною 6,5 або яскравіших. Сім зір, що утворюють «ківш» Малої Ведмедиці:
Полярна зоря (α Малої Ведмедиці) лежить на кінчику «хвоста» Малої Ведмедиці та є найяскравішою зорею сузір'я. Її видима зоряна величина змінюється в межах від 1,97 до 2,00 з періодом 3,97 доби. Зоря розташована на відстані близько 432 світлових років від Землі і є жовто-білим надгігантом, який змінює спектральний клас між F7Ib та F8Ib. Її маса перевищує сонячну приблизно у 6 разів, світність — у 2500 разів, а радіус — у 45 разів. Полярна зоря є найяскравішою цефеїдою серед усіх змінних зір на земному небі. Вона входить до потрійної зоряної системи: надгігант має два супутники — жовто-білі зорі головної послідовності спектрального класу F, розташовані на відстанях 17 і 2400 а.о. та з орбітальними періодами 29,6 і 42 000 років відповідно. Кохаб (β Малої Ведмедиці) має видиму зоряну величину 2,08 і лише трохи поступається за яскравістю Полярній зорі. Зоря розташована на відстані приблизно 131 світловий рік від Землі і є помаранчевим гігантом спектрального класу K4III — зорею на пізній еволюційній стадії, що вичерпала водень у ядрі та зійшла з головної послідовності. Кохаб є слабкозмінною зорею з періодом близько 4,6 доби; за цими коливаннями її масу оцінили у 1,3 маси Сонця. Її світність перевищує сонячну в 450 разів, діаметр — у 42 рази, а температура поверхні становить приблизно 4130 К. Вік Кохаба оцінюють приблизно у 2,95 млрд років з похибкою ±1 млрд років. Біля зорі зареєстрували екзопланету з масою близько 6,1 маси Юпітера та орбітальним періодом 522 доби.