Кулибаба (Колибаба, Калибаба) Петро (нар. бл. 1805 р. — помер 1874) — визначний кобзар, кобзарський панотець.
Мав брата Левка, який також був кобзарем і жив у Вільшані Богодухівського повіту Харківської губернії.
Життєпис За свідченням Привалова, вчився пан Кулибаба у полтавських кобзарів, багато перейняв від Остапа Вересая. Грав на кобзі і бандурі.
Був в одній компанії з Хведором Холодним, Іваном Кравченком-Крюковським, Хведором Вовком. Повернувшись на Слобідщину, жив у с. Ольшана Харківської губернії.
Кріст зазначав, що Колибаба (у Кріста, так як говорять вільшанці, «Кулибаба») був «родоначальником першої школи» кобзарів, найвідомішим із яких був живий в час Кріста Гнат Тихонович Гончаренко.
Незважаючи на «економічну невигоду», мав кількох учнів: Михайла з Миронівки Долженківського повіту Харківської губернії, Уляна з Валок, Гната Гончаренка з Ріпок.
Тексти дум близькі до записи від Терешка Жадана. В містах вживає тексти від дум «Про Самійлу Кішку», «Сокіл і соколя» які були записані П. Мартиновичем від Івана Кравченка.
Помер Петро Кулибаба під час пожежі.
Думи У репертуарі мав притаманні «харківській школі» думи: Дума про Олексія Поповича, Дума про Івася Коновченка Втеча трьох братів з Азова (1857) Дума про плач невільників (1857) Від Кулибаби робили свої записи: Микола Сумцов, Степан Ніс, Михайло Ніговський, (с. 1857) Вовк Хведір.
Учні Гнат Гончаренко Михайло з Миронівки Улян з Валок (Валківський)
Джерела Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. — Х.: Центр Леся Курбаса. — 1999. — 288 с. Черемський, К. П. Шлях звичаю. — Х.: Глас. — 2002. — 444 с. Українські народні думи (у п'яти томах) // Упор. Дмитренко М. К., Грица С. Й. , Довженок Г. В.,// НАНУ ІМФЕ, Київ, 2009, Т.1. с. 855
Посилання