__NOTOC__ Посткейнсіанство — напрям у економічній теорії, що сформувався в 70-х роках XX століття внаслідок деякого оновлення кейнсіанства та інших течій, головним чином інституціоналізму. Основні представники: Дж. Робінсон, М. Калецький, П. Сраффа, Н. Калдор, А. Лернер, Х. Мінські, Л. Пазінетті.
Посткейнсіанство виникло як реакція на глибоку кризу традиційної економічної думки та традиційного кейнсіанства, які виявилися нездатними адекватно відобразити процеси, що відбуваються в капіталістичній економіці в умовах подальшого усуспільнення виробництва та нестійкості господарського розвитку, а отже і не змогли зробити відповідні висновки щодо економічної політики. Посткейнсіанство відображає спробу створити свою теорію економічного зростання і розподілу.
Див. також
Теорія грошової циркуляції Сучасна монетарна теорія
Неокейнсіанство Нове кейнсіанство
Джерела
Література Філіпенко В. І.. Посткейнсіанство // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
Посилання Journal of Post Keynesian Economics Post-Keynesian Economics Society Посткейнсіанство // Economicus.ru