Ігор Григорович Петров ( 30 січня 1964, Горлівка, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — колишній радянський і український футболіст та тренер. Виступав за молодіжну збірну СРСР і національну збірну України. Майстер спорту СРСР (1983 рік). Підтримав російську окупацію Донецької області та влітку 2015 року очолив футбольний союз «ДНР»Симонян и Толстых одобрили кандидатуру главы Футбольного союза ДНР .
Один з найрезультативніших півзахисників за всі часи українського футболу — забив 112 голів.
Біографія
Клубна кар'єра Розпочав свій шлях у футболі в 1973 році в Горлівці. Перший тренер, його батько — Григорій Матвійович Петров. Пройшов всі етапи кар'єрного росту, від дитячої футбольної школи, до національної збірної. Завжди був лідером атак в командах, де виступав. Мав неабияку технічну підготовку, гарно орієнтувався на полі. Володів відмінним пасом та ударом по воротах з обох ніг. Потім грав в команді шахти «Кочегарка» (Горлівка, з 1979).
З 1982 року виступав за донецький «Шахтар». Був у списку 33-х найкращих футболістів УРСР (1988 — № 2) і одним з кращих бомбардирів в історії українського футболу та донецького «Шахтаря» (84 забитих м'ячі в офіційних турнірах у складі «гірників»).
В середині 1991 року поїхав грати за ізраїльський клуб «Бейтар» (Тель-Авів). Команду тренував Іцхак Шум, який і запримітив Петрова під час травневої гри 1991 року між «Спартаком» і «Шахтарем» в Москві, а партнером був В'ячеслав СукристовЮрис Ю. Игорь Петров: За журавлем в небе я не гонюсь // Спорт-экспресс. — 1993. — № 137 (25 июня). — с. 2.. За підсумками сезону клуб зайняв 5-е місце в чемпіонаті, а Петров забив 10 м'ячів. Однак влітку 1992 року практично всі провідні гравці покинули команду, оскільки керівництво клубу так і не виконало перед ними зобов'язань. Пішов і головний тренер Іцхак Шум, очоливши молодіжну збірну Ізраїлю.
У сезоні 1992/93 «Бейтар» грав погано, ставши найгіршою командою ліги. При цьому Петров як і раніше був одним з кращих в команді, знову забивши 10 м'ячів за сезон. Залишатися в команді, яка вилетіла з Вищої ліги він не схотів і сезон 1993/94 провів у клубі-дебютанті вищої ліги «Іроні» (Ашдод). У новій команді також був лідером, провів 34 гри чемпіонату, забив 8 м'ячів.
Влітку 1994 року повернувся до України, де грав за донецькі клуби «Шахтар» та «Металург» аж до завершення ігрової кар'єри. Збірна Виступав за юнацьку збірну СРСР, у складі якої став бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи 1982 року та учасником фінального турніру чемпіонату світу серед юніорів 1983 року.
За збірну України зіграв 3 матчі. Дебютував 7 вересня 1994 року в рамках відбіркового циклу до чемпіонату Європи 1996 року проти збірної Литви, ставши першим капітаном збірної України в офіційних матчах.
У 2011 році за величезний внесок у розвиток і популяризацію футболу нагороджений державною нагородою України — медаллю «За працю і звитягу»«Ветерани „Шахтаря“ отримали ордени і медалі від держави».
Тренерська кар'єра Після завершення кар'єри футболіста на запрошення Ріната Ахметова у 1998—1999 роках працював у тренерському штабі донецького «Шахтаря». З 2005 року був головним тренером в донецькому «Олімпіку». У 2011 році під керівництвом Ігоря Петрова «Олімпік» вперше в історії завоював право виступати в Першій лізі чемпіонату України. У вересні 2012 року залишив «Олімпік»«„Олімпік“ Д змінив головного тренера».
У 2012 році з групою українських футболістів отримав «Про-диплом» УЄФА«Кардаш, Орбу і Попов отримали „ПРО“-дипломи УЄФА».
З січня 2013 року помічник головного тренера Сергія Пучкова у черкаському «Славутичі», а після його звільнення з 11 червня"Славутич" отримав нового головного тренера - UA-футбол по 19 грудня 2013 рокуІгор Петров пішов у відставку з посади головного тренера Славутича - UA-футбол Петров сам був головним тренером черкаського клубу«Ігор Петров — головний тренер „Славутича“».
З 2015 року — президент футбольного союзу «ДНР».
Статистика виступів
Клубна
КлубСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиСуперкубокВсьогоІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиІгриГолиШахтар |1982 |24||6||4||2||-||-||-||-||28||8 |- |1983 |9||1||3||0||3||0||-||-||15||1 |- |1984 |30||3||4||0||1||0||1||0||36||3 |- |1985 |20||1||1||0||-||-||-||-||21||1 |- |1986 |29||12||2||0||-||-||-||-||31||12 |- |1987 |20||4||4||1||-||-||-||-||24||5 |- |1988 |23||10||3||2||-||-||-||-||26||12 |- |1989 |22||6||3||1||-||-||-||-||25||7 |- |1990 |23||4||4||2||-||-||-||-||27||6 |- |1991 |23||5||-||-||-||-||-||-||23||5 |- |rowspan="2"|Бейтар1991-923110------31101992-933210------3210Іроні |1993-94 |34||8||-||-||-||-||-||-||34||8 |- |rowspan="2"|Шахтар1994-9528147322--37191995-962544140--335Металлург Д |1996-97 |39||7||3||0||-||-||-||-||42||7 |- |1997-98 |9||0||-||-||-||-||-||-||9||0 |- |rowspan="1"|Шахтар1997-9850------50Всього за Шахтар2817039121021033184Всього за кар'єру426105421210210479119
Досягнення Бронзовий призер юнацького чемпіонату Європи: 1982 рік. Володар Кубка СРСР: 1983 рік. Володар Кубка сезону СРСР: 1984 рік. Володар Кубка України: 1995 рік. Срібний призер чемпіонату України: 1998 рік. Фіналіст Кубка СРСР (2): 1985, 1986 років. Учасник фінального турніру чемпіонату світу серед юніорів 1983 року. Третій Футболіст року України: 1994 рік. В списках 33-х найкращих футболістів Української РСР (1): № 2 — 1988 рік. Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 123 голи.
Перший капітан збірної України в офіційних матчах.
Примітки
Література Бабешко О., Бабешко О: «Шахтарю» — 70 років. Хто є хто. Футболісти «Шахтаря» (Донецьк) 1936-2005. — Донецьк, 2005. Бабешко О., Бабешко А. «Шахтар» (Донецьк). Історія команди 1936-2006. — Донецьк, 2006. Хохлюк В. Бомбардири України. — Ровеньки, 2011. — С. 13. — ISBN 978-966-534-344-8. Хохлюк В. Голеадори. — Луганськ, 2012. — С. 45. — ISBN 978-966-158-934-5. Ігор Петров: «Ми граємо для глядача» // Український футбол. — Київ : Жовтень, 2013. — № 82 (2842).
Посилання Статистика виступів Ігоря Петрова Головний тренер футбольного клубу «Олімпік» (Донецьк) Розмова з Ігорем Петровим на сайті «Sport.ua» Кар'єра гравця в Ізраїлі Ігор Петров: «Чорноморець у Кубку України і так стрибнув вище голови»