«Пропаганда гомосексуальності», також «пропаганда гомосексуалізму», «ЛГБТ-пропаганда» (, «порядок денний геїв») — пропагандистське гомофобне кліше, що трактує дії спільноти ЛГБТК+ щодо захисту своїх прав «формуванням позитивної громадської думки щодо гомосексуальності». Цей термін виник у середовищі соціальних консерваторів у Сполучених Штатах Америки і поширився в інших країнах з активним рухом проти ЛГБТ, таких як Угорщина, Уганда, Російська Федерація та деякі інші.
Незважаючи, на численні наукові докази природного походження гомосексуальності та бісексуальностіKinsey, et al. 1948. Sexual Behavior in the Human Male, p. 639Swaab D. We are our brain: From the uterus to Alzheimer's / Trans. from the Netherlands D. Silvestrov. — St. Petersburg: Ivan Limbach Publishing House, 2013. — 544 pp., 2000 copies, ISBN 978-5-89059-198-2.Friedman RC, Downey JI. Homosexuality. N Engl J Med.1994; 331 :923 − 930. , цей термін позначає зусилля щодо зміни сприйняття тенденцій, пов'язаних з правами ЛГБТ. Крім того, його використовували соціальні та релігійні консерватори для опису передбачуваних цілей ЛГБТ-правозахисників, наприклад, залучення гетеросексуалів до того, що консерватори називають «гомосексуальним способом життя».
Конфлікт точок зору Дискусії щодо пропаганди гомосексуальності викликані принциповою різницею у поглядах на саме явище гомосексуальності, що розглядається одними як варіант норми, а іншими — як відхилення від норми. Ті, хто розглядає гомосексуальність як відхилення від норми («хворобу», «збочення» тощо), вважають неприйнятним пропагування гомосексуального способу життя і виступають за заборону такої діяльності, в тому числі на законодавчому рівні. Ті, хто розглядає гомосексуальність як варіант норми, навпаки — відкрито виступають за захист прав сексуальних меншин, критикуючи при цьому не тільки законодавчі ініціативи щодо заборони пропаганди гомосексуальності, але й саме поняття «пропаганди гомосексуальності».
Історія
США Поняття «гомосексуальна пропаганда» () виникло у США наприкінці 1960-х років як реакція на посилений вихід гомосексуалів «з підпілля» (камінґ-аут) після Стоунволлських бунтів та формування руху за рівноправність геїв, лесбійок, бісексуалів та транссексуалів. Згодом з'явилися пов'язані поняття — «гомосексуальне вербування» () і «гомосексуальна тактика» ().
Фразу «порядок денний геїв» у Сполучених Штатах популяризував відеосеріал, створений євангельською релігійною групою «Springs of Life Ministries», і розповсюджений багатьма правозахисними організаціями, перше відео якого отримало назву «Порядок гей-парадів» і було опубліковане у 1992 р. Відео було широко розповсюджено і потрапило у центр національної уваги. Його використовували у політичних кампаніях, наприклад, Альянс громадян Орегону (OCA), консервативна християнська політична активістська організація. OCA використовували це відео як частину своєї кампанії щодо 9-го виборчого заходу для внесення змін до Конституції штату Орегон, щоб запобігти тому, що OCA називає особливими правами для геїв, лесбійок та бісексуалів.
Співачка, баптистка та колишня королева краси Аніта Брайант проводила свою кампанію під назвою «Врятуйте наших дітей» (), спрямовану на підтримку скасування поправки в законі округу Маямі-Дейд штату Флорида про недопущення дискримінації на робочих місцях (зокрема, в школах) за ознакою сексуальної орієнтації.Біографія Аніти Брайант
Попри заяви ЛГБТ-спільнот про відсутність реальних доказів гомосексуального вербуванняYoung, Perry (1982). God's Bullies: Native Reflections on Preachers and Politics, Holt, Rhinehart, and Winston. ISBN 0-03-059706-4на референдумі, ініційованому Брайант, більшість (69 %) висловилася за скасування поправки і поправка про заборону дискримінації гомосексуалів була анульована.Hugo Schwyzer Gay Rights Movement: Going Forward or Backward? Вона була повернута лише 20 років потому в 1998 році.
У 2003 році була опублікована книга президента некомерційної правозахисної прохристиянської організації «Фонд об'єднаного захисту» () Алана Сієрса () і її віце-президента Крейґа Остена () «Тактика гомосексуалів» (2003), в якій стверджується, що тактична програма гомосексуалів, прорахована на багато років вперед, має своєю метою «зруйнувати традиційні поняття про сім'ю і шлюб».Pete Winn Q & A: The Homosexual Agenda У своєму висновку автори апелюють до книги «Після балу: як Америка переможе свій страх і ненависть до геїв у 90-х» психолога Маршалла Керка () і рекламіста Хантера Медсена ().Marshall Kirk, Hunter Madsen: «After the Ball — How America will conquer its fear and hatred of Gays in the 1990s». (Plume, 1990), ISBN 0452264987The overhauling of straight America
У 2010 році Американська консервативно-християнська група Рада з питань сімейних досліджень (FRC) підготувала графічний матеріал з назвою «Порядок денний гомосексуальності». Християнські групи, такі як FRC, посилалися на побоювання щодо «гомосексуальної програми» та проти поширення законодавства про злочини на ґрунті ненависті, щоб охопити дії, мотивовані упередженням щодо сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності особи, а також навчальних програм державних шкіл про гомосексуальність, запроваджені з метою зменшення булінгу.
Східна Європа У СРСР в 1930-ті роки «вербування до гомосексуалізму» розглядалося як контрреволюційна і шпигунська діяльність, а «організовані об'єднання педерастів» — як «прямі шпигунські осередки», що мало наслідком введення у 1934 році кримінальної відповідальності за гомосексуальні стосунки між чоловіками.
З розпадом СРСР кримінальна відповідальність за мужолозтво була скасована, в результаті чого виходи гомосексуалів із «підпілля» розпочалися і в колишніх радянських республіках. Це дало привід у 2000-х роках заговорити про поширення пропаганди гомосексуальності і в цих країнах, як в громадських колах, так, згодом, і в законотворчій діяльності.
У Росії на загрози гомосексуальної експансії звернула увагу письменниця і активістка антигомосексуального руху Д. Д. Єнікеєва.Марина Миколаєва. «Голубьіе» в коридорах власти // «Российские вести», № 41, листопад, 2002
У 2003 році в Україні з'явилася організація «Любов проти диктатури», яка оголосила основою своєї діяльності «протистояння гомодиктатурі» і «протекцію інституту традиційної гетеросексуальної сім'ї»Маніфест.
Депутат Державної Думи РФ Микола Кур'янович, колишній член партії ЛДПР, заявив про існування в Росії «гей-мафії» і змови геїв. У ході пікету проти гей-параду 27 травня 2006 р. в Москві депутат стверджував, що «якщо гей-мафія захопить владу, то Росію чекає доля загниваючої Америки і вмираючої Європи».
У сучасному російському законодавстві безпосередньо поняття «камінґ-аут» не фігурує, проте відкрите визнання гомосексуальної своєї орієнтації може розглядатися як пропаганда, якщо перед неповнолітніми.Быть собой — это преступление? Такі визнання стають особливо помітними, коли здійснюються відомими особами — спортсменами, політиками, діячами шоу-бізнесу і тиражуються у ЗМІ.див. наприклад Топ-30 нашумеших признаний звезд в нетрадиционной ориентации
Політик і керівник громадської організації «Rocoba» Оскар Юхневич, коментуючи заборону гей-параду і акції протесту в Ризі в 2006 році, заявив, що геї «говорять про гомофобію, а самі пропагують гетерофобію і христофобію. Вони хочуть домогтися диктатури гомосексуалізму, і щоб усякий інакомислячий був видалений з суспільства!».Наталія Астратова. «Не отдадим наших детей извращенцам!» // Газета «Мільйон»
Публічні акції
Гей-паради та Марші толерантності вважаються гомофобами однією з найбільш наочних форм пропаганди гомосексуальності. Початок регулярним гей-парадам поклали стоунволлські бунти в Нью-Йорку 1969 року, що стали реакцією на періодичні облави та переслідування гомосексуалів, що практикувалися правоохоронними органами США. На цей час гомосексуальність була офіційно включена до Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів, гомосексуальні стосунки в багатьох штатах США вважалися кримінальним злочином, а підозра у гомосексуальній орієнтації розглядалася як офіційна підстава для відмови у працевлаштуванні в освітній галузі та на державній службі.
28 червня 1970 року гомосексуали відзначили першу річницю стоунволлських бунтів Нью-Йоркським гей-парадом. Цей парад поклав початок щорічним акціям, що в середовищі гомосексуалів згодом стали називатися «парадами гордості» () і проходити не тільки в Нью-Йорку, але й багатьох інших містах по всьому світу.
В 1990 році гомосексуальність була виключена з Міжнародного класифікатора хвороб, і тепер відзначається як ще одна пам'ятна дата — «Міжнародний день проти гомофобії». Ця дата відмічається в багатьох країнах Веселковим флешмобом.
На рубежі століть ЛГБТ-спільнотами були впроваджені деякі інші «ЛГБТ-дати», такі як «День святкування бісексуальності», «День пам'яті трансгендерів», «День мовчання», що також супроводжуються масовими акціями. ЛГБТ-спільноти не приховують, що масовими акціями гомосексуалів рухає ідея їхньої відкритості і видимості, а також бажання продемонструвати, що гомосексуалам «немає чого стидатися».
Натомість, гомофобами такі акції нерідко розглядаються саме як пропаганда гомосексуального способу життя.Антін Борковський Провокаційна педерастіяhttp://uogcc.org.ua/ua/letters/article/?article=6522 Відповідь на протест козаків проти гей-параду в Києві]лист організації «Любов проти гомосексуалізму» до Порошенка і Кличка
Законодавчі ініціативи
Україна
2 жовтня 2012 Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкт про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір). Проєктом (реєстр. № 8711) пропонується внести доповнення до низки чинних законів щодо заборони пропаганди гомосексуальності, виробництва, виготовлення та розповсюдження продукції, яка пропагує гомосексуальність, та встановлення кримінальної відповідальності за відповідні дії. Крім того, проєкт містить норму щодо відповідальності за розповсюдження творів, що пропагують гомосексуальність.
Навесні 2012 року був зареєстрований ще один аналогічний проєкт № 10290.В парламенте Украины зарегистрирован второй законопроект о запрете «пропаганды гомосексуализма» Обидва законопроєкти були схвалені профільним комітетом Ради зі свободи слова і інформації. 7 липня 2012 року у Верховну Раду надійшов ще один законопроєкт № 10729, що припускав адміністративну відповідальність у вигляді штрафів від 500 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8,5-15,3 тис. гривень) за пропаганду «гомосексуалізма, лесбійства, бісексуалізма і трансгендерності».
Велика Британія
Параграф 28 у законі про місцеве самоврядування у Великій Британії викликав неоднозначну реакцію по відношенню до відкритих публічних обговорень гомосексуальності. Вступ цієї поправки в силу викликало закриття, обмеження або самоцензуру обговорень і зізнань гомосексуальних і бісексуальних відносин (а також питань транссексуальності та сексуального різноманіття) на уроках статевого виховання та учнівських заходах у більшості шкіл Великої Британії через страх судових переслідувань. Параграф 28 свідчив, що жоден місцевий орган влади «не повинен навмисне пропагувати гомосексуальність або публікувати матеріали з метою такої пропаганди» або «в будь-якій школі пропагувати навчання прийнятності гомосексуальність як ерзацу сімейних відносин».
Незважаючи на жорсткість закону, по ньому жодного разу не порушено кримінальної справи, а подальше бурхливе обговорення цього параграфа спричинило його повне скасування у 2003 році.
У лютому 2006 року глава консервативної партії Френсіс Мод (), що був у 1988 році міністром уряду Маргарет Тетчер й голосував за «Параграф 28», у своєму інтерв'ю сайту Pinknews.co.uk заявив, що прийняття того закону «було абсолютно неправильним з погляду моральності» й що унаслідок того «консервативну партію почали розглядати як опозиційну до геїв, що в реальності не так»BBC. «Tories 'gay stance' was wrong'».
Латвія