Катери́на Араго́нська (, , ; — ) — королева Англії. Інфанта, донька короля Арагону Фернандо II та королеви Кастилії Ізабелли. Для зміцнення союзу Іспанії з Англією видана в шлюб з Артуром, принцом Уельським, старшим сином англійського короля Генріха VII. Після його смерті видана в шлюб з його молодшим братом Генріхом VIII. Народила Марію І Тюдор, майбутню англійську королеву, відому як «Кривава Мері». Але через відсутність здорових синів після понад 20 років шлюбу Генріх VIII з нею розлучився. Відмова Папи Римського Климента VII анулювати законний шлюб стала головною причиною розриву Англії з Римсько-католицькою церквою і дала поштовх виникненню англіканства.
Ранні роки
Катерина народилася в архієпископському палаці міста Алькала-де-Енарес поблизу Мадрида вранці 16 грудня 1485 року. Вона була наймолодшою дитиною короля Фердинанда II Арагонського та королеви Ізабелли I Кастильської з тих, які дожили до дорослого віку. Катерина була досить низького зросту з довгим рудим волоссям, широкими блакитними очима, круглим обличчям світлого кольору. По материнській лінії вона походила з дому Ланкастерів, англійського королівського дому; її прабабуся Катерина Ланкастерська, на честь якої її назвали, і її прапрабабуся Філіппа Ланкастерська були доньками Джона Гонта та онуками Едуарда III Короля Англії. Отже, вона була троюрідною сестрою свого свекра, Генріха VII Англійського і четвертою кузиною своєї свекрухи Єлизавети Йоркської.
Наставником Катерини був Алессандро Джеральдіні, єпископ та гуманіст. Вона вивчала арифметику, канонічне та цивільне право, класичну літературу, генеалогію та геральдику, історію, філософію, релігію та теологію. Отримала сильне релігійне виховання та розвинула римо-католицьку віру, яка зіграла важливу роль у її подальшому житті. Вона навчилася говорити, читати і писати кастильською, іспанською та латинською мовами, а також розмовляла французькою та грецькою мовами. Пізніше Еразм сказав, що Катерина «любила хорошу літературу, яку вона успішно вивчала з дитинства». Їй давали уроки домашніх навичок, таких як кулінарія, вишивка, мереживництво, шиття, прядіння та ткацтво, а також навчали музики, танців, малювання, а також ретельно навчали хорошим манерам і придворному етикету.
У ранньому віці Катерина вважалася підходящою дружиною для Артура, принца Уельського, спадкоємця англійського престолу, через англійське походження, яке вона успадкувала від матері. Теоретично через свою матір Катерина мала сильніші законні права на англійський престол, ніж сам король Генріх VII через перших двох дружин Джона Гонта, 1-го герцога Ланкастерського: Бланку Ланкастерську і Констанцію Кастильську. В свою чергу, Генріх VII був нащадком від третього шлюбу Гонта з Кетрін Свінфорд, чиї діти були народжені поза шлюбом і узаконені лише після смерті Констанції та одруження Джона з Кетрін. Діти Джона та Кетрін, хоча й були узаконені, не мали права успадковувати англійський престол, це обмеження було проігноровано наступними поколіннями. Через походження Генріха від позашлюбних дітей, яким було заборонено спадкувати англійський престол, монархія Тюдорів була прийнята не всіма європейськими королівствами. У той час Трастамарський дім був найпрестижнішим у Європі через правління католицьких монархів, тому союз Катерини та Артура підтвердив Дім Тюдорів в очах європейської королівської сім'ї та посилив претензії Тюдорів на англійський престол через походження Катерини Арагонської. Це дало б спадкоємцю чоловічої статі незаперечні претензії на трон. Вони одружилися за дорученням 19 травня 1499 року та листувалися латиною, доки Артуру не виповнилося п'ятнадцять, коли було вирішено, що вони достатньо дорослі, щоб розпочати подружнє життя.
Катерину супроводжували до Англії такі посли: Дієго Фернандес де Кордова і Мендоса, 3-й граф Кабра; Алонсо де Фонсека, архиєпископ Сантьяго-де-Компостела і Антоніо де Рохас Манріке, єпископ Майорки. Вона привезла з собою групу своїх африканських супроводжуючих, у тому числі одного, якого ідентифікували як трубача Джона Бланке. Вони були першими африканцями, які прибули до Лондона в той час і вважалися розкішними слугами. Вони справили велике враження щодо принцеси та могутності її родини. Її іспанська свита, включаючи Франсіско Феліпе, була під наглядом її дуенни, Ельвіри Мануель.
Спочатку вважалося, що корабель Катерини прибуде до Грейвсенда. Кілька англійських джентльвумен були призначені, щоб бути готовими зустріти її після прибуття в жовтні 1501 року. Вони повинні були супроводжувати Катерину у флотилії барж на Темзі до Лондонського Тауера.
Дружина та вдова принца Артура
Тоді 15-річна Катерина виїхала з Ла-Коруньї 17 серпня 1501 року та зустріла Артура 4 листопада в Догмерсфілді в Гемпширі. Мало що відомо про їхні перші враження одне про одного, але Артур дійсно написав своєму свекру, що він буде «справжнім і люблячим чоловіком» і сказав своїм батькам, що він був надзвичайно щасливий «споглядати обличчя своєї прекрасної нареченої». Пара листувалася латинською мовою, але виявила, що не може зрозуміти одне одного, оскільки вони знали різні латинські вимови. Через десять днів, 14 листопада 1501 року, вони одружилися в Старому соборі Святого Павла, обом було по 15 років. Було домовлено про посаг у розмірі 200 000 дукатів і половина цієї суми була виплачена незабаром після одруження. Зазначено, що Катерина і її придворні іспанки були одягнені в іспанському стилі під час її приїзду і на весіллі.
Після одруження Артур був відправлений до замку Ладлоу на кордоні Уельсу, щоб головувати в Раді Уельсу та Маршів, згідно з його обов'язками як принца Уельського, його наречена супроводжувала його. Через кілька місяців вони обоє захворіли, ймовірно, пітницею, яка охопила всю територію Ангії. Артур помер 2 квітня 1502 року; 16-річна Катерина одужала і залишилася вдовою.
У цей момент Генріх VII зіткнувся з проблемою уникнення зобов'язання повернути її батькові її посаг в 200 000 дукатів, половину з яких він ще не отримав, як того вимагає її шлюбний контракт, якщо вона повернеться додому. Після смерті королеви Єлизавети в лютому 1503 року король Генріх VII спочатку розглядав можливість одружитися з Катериною, але спротив її батька та можливі сумніви щодо легітимності шлюбу поклали край цій ідеї. Щоб залагодити справу, було домовлено, що Катерина вступить в шлюб з другим сином Генріха VII, Генріхом, герцогом Йоркським, на п'ять років молодшим за неї. Однак смерть матері Катерини означала, що її «цінність» на шлюбному ринку знизилася. Кастилія була набагато більшим королівством, ніж Арагон, і її успадкувала старша сестра Катерини, Хуана. Нібито одруження було відкладено, поки Генріх не досяг достатнього віку, але Фердинанд II так зволікав з виплатою решти посагу Катерини, що з'явилися сумніви, що шлюб відбудеться. Вона жила як умовна ув'язнена у Дурхам Клаусі в Лондоні. Збереглися деякі листи, які вона писала батькові, скаржачись на поводження з нею. В одному з цих листів вона каже йому, що «я вибираю те, у що я вірю, і нічого не кажу. Бо я не така проста, як здається». У неї було небагато грошей і їй було важко впоратися, оскільки їй доводилося утримувати не тільки себе, а й своїх фрейлін. 1507 року вона була амбасадоркою Іспанії в Англії, першою жінкою-послом в європейській історії. Хоча Генріх VII та його радники очікували, що нею буде легко маніпулювати, Катерина продовжувала доводити, що вони помиляються.
Шлюб із братом Артура залежив від дозволу Папи Римського, оскільки канонічне право забороняло чоловікові одружуватися з вдовою свого брата. Катерина засвідчила, що її шлюб з Артуром ніколи не був консумований, оскільки, також згідно з канонічним правом, шлюб був не дійсним, якщо він був «неповним».
Королева Англії
Весілля Друге весілля Катерини відбулося 11 червня 1509 року, через сім років після смерті принца Артура. На приватній церемонії в церкві братів-обсервантів біля Гринвіцького палацу 23-річна катерина вступила в шлюб з Генріхом VIII, який щойно зійшов на престол.
Коронація
У суботу, 23 червня 1509 року, традиційну процесію напередодні коронації до Вестмінстерського абатства великий натовп зустрів з ентузіазмом. За звичаєм пара провела ніч перед коронацією в лондонському Тауері. У день середини літа, у неділю 24 червня 1509 року, Генріх VIII і Катерина були разом помазані та короновані архієпископом Кентерберійським на пишній церемонії у Вестмінстерському абатстві. Після коронації відбувся бенкет у Вестмінстер Холі. Багато нових Лицарів Лазні було посвячено на честь коронації. Наступного місяця нова королева була представлена англійській публіці на багатьох світських заходах. Вона справила гарне враження і була добре прийнята жителями Англії.
Вплив 11 червня 1513 року Генріх призначив Катерину регенткою в Англії з титулами «губернатор Королівства та генерал-капітан», а сам вирушив у військову кампанію до Франції. Коли Луї Орлеанський, герцог Лонгевільський, був схоплений у Теруані, Генріх відправив його жити в домі Катерини. Вона написала Волсі, що вона та її рада воліли б, щоб герцог залишився в Лондонському Тауері, оскільки шотландці «так зайняті, як зараз» і вона додала свої молитви про те, щоб «Бог послав нам як доброго лукке проти шотландціа, з якими король має справу». Війна з Шотландією зайняла її підданих і вона була «жахливо зайнята виготовленням штандартів, прапорів і значків» у Річмондському палаці. Катерина написала у міста, у тому числі у Глостер, з проханням надіслати списки чоловіків, здатних служити солдатами. Шотландці вторглися і 3 вересня 1513 року вона наказала Томасу Ловеллу зібрати армію в графствах центральної Англії.Катерина була представлена під прапорами в Річмонді 8 вересня і поїхала на північ у повному озброєнні, щоб виступити перед військами, попри те, що на той час була на останніх місяцях вагітності. Її чудову промову було повідомлено історику Пітеру Мартир д'Анг'єрі у Вальядоліді протягом двох тижнів. Хоча в італійському інформаційному бюлетені говорилося, що вона перебувала за 100 миль (160 км) на північ від Лондона, була поблизу Бекінгема, коли до неї дійшла новина про перемогу в битві при Флодден-Філді. З Вобернського абатства вона надіслала Генріху листа разом із шматком закривавленої сорочки шотландського короля Якова IV, який загинув у битві, щоб Генріх використовував його як прапор під час облоги Турне.
Релігійна відданість Катерини зростала з віком, як і її інтерес до наук. Вона продовжувала розширювати свої знання та навчати свою доньку Марію І Тюдор. Освіта жінок увійшла в моду, частково через вплив Катерини, і вона пожертвувала великі суми грошей кільком коледжам. Однак Генріх все ще вважав, що спадкоємець чоловічої статі має обов'язково з'явитися. Династія Тюдорів була новою і її легітимність на троні не була до кінця затверджена. Тривала громадянська війна (1135—1154) останній раз відбулася, коли жінка (імператриця-королева Матильда) успадкувала престол. Катастрофи громадянської війни ще були свіжі в пам'яті людей після Війни троянд.
У 1520 році племінник Катерини, імператор Священної Римської імперії, Карл V, здійснив державний візит до Англії і вона закликала Генріха вступити в союз із Карлом, а не з Францією. Відразу після його від'їзду вона супроводжувала Генріха до Франції під час знаменитого візиту до Франциска I на Полі золотої парчі. За два роки Франції було оголошено війну і імператора знову чекали в Англії, де планували заручити його з дочкою Катерини Марією.
Низка трагічних пологів
Генріх і Катерина були багато в чому схожі: здобули однакову освіту, любили вбрання і розваги, гарно їздили верхи і захоплювалися полюваннямКатерина Арагонська. Історія Великої Британії // Сайт про Англію 2uk.ru. У той же час, Катерина була спокійною, врівноваженою і набожною, Генріх — пристрасним і неспокійним.