Андре́ас Бе́мер (або БремерKowalska H. Kampian (Campianus, Novicampianus) Marcin (ok. 1574—1629) // Polski Słownik Biograficzny (reprint). — Kraków, 1964—1965. — T. XI — S. 593. ; ? Вроцлав — між 1625 і 1629, Львів) — львівський будівничий і скульптор доби Відродження.
Біографія Збережені дані біографії вкрай фрагментарні. Народився в місті Бреслау (нині Вроцлав), німець за походженням.Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 94. Дата народження невідома. 1584 року вперше згадується у книгах львівського цеху будівничих, де отримав прізвисько Нерихлий (тобто «нескорий», «повільний»). У 1584—1625 роках належав до старійшин цеху (цехмайстрів).Kowalczuk M. Cech budowniczy we Lwowie za czasów polskich (do roku 1772). — Lwów : Drukarnia «Dziennika Polskiego», 1927. — S. 68—74. 1592 року прийняв міське право (громадянство). При цьому поручителями виступили старший цехмайстер Войцех Капінос і молодший Ян Влох (Поправа), які засвідчили, що скульптор є законним сином Матеуша та Анни з Вроцлава.Kowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 29. Відомо, що орендував каменоломні алебастру в Чернієві у шляхтичів Станіслава та Мартина Бидловських, частину оренди сплатив 1596 року статуями. 1619 року разом із Вільгельмом Флегом делегований цехом як речознавець у суперечці Ольбрахта Людзицького з будівничим Якубом Мадлайном щодо вартості робіт, виконаних у Збаражі.Łoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 82. 1621 року за заслуги перед містом, зокрема, за роботи під час перебудови вежі міської ратуші, райцями Львова був довічно звільнений від повинності відбувати сторожу на міських баштах і брамах. Деякий час йому належала частина кам'яниці на вулиці Зарванській (нині вулиця Староєврейська, 26)Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 144..
Дата смерті невідома. Востаннє Бемер вписаний до цехових книг 1625 року.Kowalczuk M. Cech budowniczy… — S. 74. 1629 року його дружина згадується вже як вдова.Łoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 96. Збігнев Горнунг вважав, що будівничий помер близько 1626 року.Hornung Z. Bemer Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — T. I. — S. 420. Тієї ж думки притримувався Анджей Фішингер.Fischinger A. Bemer Andrzej // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających: malarze, rzeźbiarze, graficy. — Wrocław—Warszawa—Kraków—Gdańsk : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1971. — T. 1. — S. 127. Володимир Любченко роком смерті назвав 1629-й.
Документально підтвердженою скульптурною роботою Бемера був вівтар у м. Іва. Із цього польський мистецтвознавець Збігнев Горнунг зробив висновок, що Бемер, ймовірно, був також автором низки алебастрових вівтарів у Львові. Подібної думки притримувався український мистецтвознавець Володимир Любченко, вважаючи, що Бемерові належить частина збереженої у Львові скульптурної спадщини, авторство якої не встановлено.
Роботи Скульптура лева з геральдичним щитом у лапах, поміщена 1591 року на стовпі перед ратушею. Відома як «Лев Лоренцовича». Пізніше тривалий час перебувала на Високому замку. Приписувалась Бемеру Мечиславом Гембаровичем.Gębarowicz M. Studia nad dziejami kultury artystycznej późnego Renesansu w Polsce // Prace Wydziału Filologiczno-Filozoficznego. — T. 13, zesz. 2. — Toruń : Towarzystwo Naukowe, 1962. — S. 229—230. За припущенням Володимира Вуйцика, Бемер міг також бути автором лева, що знаходився на стовпі біля Галицької брами.Вуйцик В. С. Галицька брама у Львові // Галицька брама. — 1998. — № 3. — С. 13. У 1586—1592 роках разом із Войцехом Капіносом на замовлення магістрату побудував фонтан напроти Ратуші (існував до кінця XVIII ст). Польський дослідник Збігнев Горнунг приписував Бемерові вівтар родової каплиці Шольц-Вольфовичів у латинській катедрі Львова. Фундований 1595 року Яном Шольц-Вольфовичем, 1771 року перенесений до костелу святого Миколая. Цієї атрибуції однак не поділяють інші дослідники. Зокрема Ян Зубжицький приписував його Янові Бялому, Гембарович вбачав у ньому спільну роботу самого Шольц-Вольфовича і ще одного невідомого скульптора, Володимир Любченко приписував його колу Германа ван Гутте, Юрій Смірнов вважає його автором Яна Зарембу за можливої участі Шольц-Вольфовича. Катажина Бжезіна-Шойерер у своїй праці, присвяченій костелу св. Миколая звернула увагу на дату створення, зазначену на вівтарі і досі не помічену дослідниками — 1599 рік.Brzezina-Scheuerer K. Kościół parafialny p. w. Św. Mikołaja i dawny klasztor OO. Trynitarzy // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków : Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 346. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5. Картуш із гербом Львова на міському оборонному мурі (1608). Із певною імовірністю Бемерові приписується участь у першому етапі спорудження каплиці Боїмів протягом 1609—1611 років. Тоді було збудовано саму каплицю і ймовірно декоровано купол.Fischinger A. Bemer Andrzej // Słownik artystów polskich… — T. 1. — S. 128. Володимир Любченко вказує 1606—1611 роки спорудження і припускає, що різцеві Бемера належать присадкуваті статуї пророків на пілястрах в інтер'єрі.Любченко В. Львівська скульптура… — С. 122. Розширення надгробка у каплиці Шольц-Вольфовичів латинської катедри Львова. У 1617—1619 роках на замовлення бургомістра Мартина Кампіана Бемер керував перебудовою готичної вежі львівської ратуші (1826 року втрачена). Разом із ним працювала група «товаришів». Фігурує зокрема «Бернат сницар», автор скульптур левів на кам'яних кронштейнах. Під Бернатом Мечислав Ґембарович та інші дослідники переважно розуміють Бернарда Дікембоша. Серед товаришів також були Добромисл, Стешко і Дропокруст.Gębarowicz M. Studia nad dziejami… — S. 232—234; Hornung Z. Bemer Andrzej… — S. 420. В інших джерелах ці імена, окрім Дікембоша, майже не згадуються. У музеї Любомирських у Львові знаходились вцілілі фрагменти скульптур із вежі, у яких Збігнев Горнунг припускав авторство Бемера. Розбудова каплиці Кампіанів при латинській катедрі у Львові після 1619 року. Зокрема аттик і картуші з фігуративними сценами на фасаді, первинний вівтар (збережений частково). 1621 року уклав угоду з воєводою дерптським Миколою Кішкою, про виготовлення вівтаря за попередньо узгодженим рисунком. Вівтар призначався до Іви Ошм'янського повіту (нині Ів'є, Гродненська область, Білорусь). Ймовірно для тамтешнього костелу, збудованого коштом КішківŁoziński W. Sztuka Lwowska… — S. 94, 96. на початку XVII ст., у 1633 році переданого бернардинам. Вівтар не зберігся. Бемер особисто виїздив до Іви, однак невідомо — у справі вівтаря чи також і інших робіт. За припущенням низки дослідників, Бемер працював при завершенні будівництва бернардинського монастиря. Спорудив вежу-дзвіницю, західний і східний фронтони у стилі нідерландського маньєризму, які оздобив понад двадцятьма скульптурами із власної майстерні. Атрибуція базується на подібності восьмигранної вежі костелу до ратушевої, участь у будівництві якої підтверджено документально. Існують розбіжності щодо скульптур Христа і Богоматері в нішах на головному фасаді, які за своїм рівнем вигідно виділяються на фоні решти скульптурного ансамблю. Тут Владислав Лозинський і Мечислав Гембарович припускали авторство Яна Пфістера, як найкращого на той час скульптора у Львові.Gębarowicz M. Studia nad dziejami… — S. 244. Володимир Любченко схильний все ж вважати ці статуї ближчими до примітивного реалізму Бемера.Любченко В. Львівська скульптура… — С. 102—106.
Примітки
Джерела
Бемер Андрій //
Fischinger A. Bemer Andrzej // Słownik artystów polskich i obcych w Polsce działających: malarze, rzeźbiarze, graficy. — Wrocław—Warszawa—Kraków—Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1971. — T. 1. — S. 127—128. Hornung Z. Bemer Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — T. I. — S. 420—421. Łoza S. Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa : Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 33. Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 94, 96.