Армстронґ Вітворс Альбермарль () — британський військово-транспортний літак часів Другої світової війни. Спочатку проєктувався як середній бомбардувальник, але в цій ролі ніколи не використовувався. В основному залучався для перевезення вантажів, скидання парашутистів і буксирування планерів.

Історія створення «Альбермарль» створювався за специфікацією B.9/38 на двомоторний бомбардувальник для заміни Брістол «Блейхейм». Окремою вимогою було мінімізувати витрати алюмінієвих сплавів при виробництві, щоб замість них використовувати деревину і сталь. Спочатку в конкурсі брали участь три фірми, Armstrong Whitworth, Bristol і de Havilland. Bristol запропонував дві моделі з різними шасі і двигунами Bristol Hercules, які проходили під позначенням «Тип 155». Проєкт Armstrong Whitworth з заводським позначенням AW.41 розроблявся середньопланом з двокілевим хвостом і мав шасі з носовою стійкою. Спочатку мав оснащуватись двигунами Rolls-Royce Merlin, але за можливості міг переключитись на Bristol Hercules.

В червні 1938 року дві компанії запропонували до огляду макети своїх літаків, а de Havilland відмовилась від проєкту через завантаженість іншими. Для AW.41 і «Тип 155» було видано нові специфікації B.17/38 і B.18/38 відповідно. Нові специфікації змусили команду інженерів Armstrong Whitworth під керівництвом Джона Лойда переробити початковий контент зі звичайного бомбардувальника на розвідувальний літак з можливістю бомбардування. Також було передбачено можливість використання підрядників, тому літак було сконструйовано як збірну конструкцію, вузли якої могли виготовлятись окремо.

Перший прототип піднявся в повітря 20 березня 1940 року і, не зважаючи на низькі льотні характеристики, зумовлені надлишковою вагою, був прийнятий на озброєння і запущений в серійне виробництво. Впровадження в серійне виробництво дещо затягнулось і перші літаки були готові тільки в грудні 1941 року, коли вже стало зрозуміло що «Альбермарль» не зможе ефективно використовуватись як бомбардувальник. Тому після перших 42 літаків, які випускались як бомбардувальники, решту почали готувати до інших ролей: транспортної і буксира.

Виробництво «Альбермарль», окрім прототипів, відбувалось на фабриці Hawker і продовжувалось до грудня 1944 року після випуску 600 літаків, хоча попередньо було замовлено 1080 машин. Загалом на озброєння було надіслано 359 транспортних варіантів, 197 буксирів і 42 бомбардувальники, які теж були перероблені в транспортні. Ще 10 літаків було надіслано до Радянського союзу, де вони теж використовувались для транспортних перевезень.

Модифікації

Серійно виготовлялось чотири основні моделі (ще дві моделі існували в якості прототипів) літака для різних ролей (ST () — для десантних операцій, GT () — звичайний транспортний варіант, а також непозначена бомбардувальна). Більшість літаків відрізнялись тільки обладнанням: Mk.I — бомбардувальна версія з туреллю Boulton Paul ST Mk.I GT Mk.I ST Mk.II GT Mk.II Mk.III — тільки прототип Mk.IV — прототип з двигуном ST Mk.V ST Mk.VI GT Mk.VI

Тактико-технічні характеристики (Mk. I)

Технічні характеристики Довжина: 18,26 м Висота: 4,75 м Розмах крила: 23,47 м Площа крила: 74,65 м ² Маса порожнього: 11 508 кг Маса спорядженого: 16 571 кг Двигуни: 2 × Bristol Hercules Потужність: 2 × 1590 к. с.

Льотні характеристики Максимальна швидкість: 426 км/год Крейсерська швидкість: 274 км/год Практична дальність: 2090 км Практична стеля: 5485 м Швидкість підйому: 5 м/с

Озброєння Бомбардувальник Захисне озброєння: 4 × 7,7-мм кулемета Browning в верхній турелі Бомбове навантаження: 2040 кг бомб Транспортний варіант Захисне озброєння: 2 × 7,7-мм кулемета Vickers K в верхній турелі

Історія використання

Хоча «Альбермарль» розроблявся як бомбардувальник, в цій ролі він майже не використовувався. Бомбардувальна модифікація здебільшого використовувалась для підготовки екіпажів.

Перші серійні «Альбермарли» надійшли на озброєння 295-ї ескадрильї в січні 1943 року, пізніше до неї приєднались 296-а і 297-а, які діяли в Північній Африці. Транспортні варіанти і буксири планерів використовувались під час висадки на Сицилії в липні 1943, в Нормандії в червні 1944 і під час операції «Маркет Гарден» в вересні 1944.

Джерела

Література Bowyer, Michael J.F. Aircraft for the Royal Air Force: The «Griffon» Spitfire, The Albemarle Bomber and the Shetland Flying-Boat. London: Faber & Faber, 1980. ISBN 0-571-11515-2. Mason, Francis K. The British Bomber since 1914. London: Putnam Aeronautical Books. 1994. ISBN 0-85177-861-5. Morgan, Eric B. «Albemarle». Twentyfirst Profile, Volume 1, No. 11. New Milton, Hants, UK: 21st Profile Ltd. ISSN 0961-8120. Tapper, Oliver. Armstrong Whitworth Aircraft since 1913. London: Putnam, 1988. ISBN 0-85177-826-7. Williams, Ray. «The Unloved Albermarle». Air Enthusiast, May-August 1989, pp. 29-42. ISSN 0143-5450.

Посилання

Примітки