Скримо, або скрімо (, від scream — крик; та emo — назва музичного жанру) — музичний жанр, що виник із емо, значною частиною із хардкор-панку на початку 1990-их. Такі гурти, як гурти Heroin та Antioch Arrow із Сан-Дієго започаткували цей жанр на початку 1990-х років, а наприкінці 1990-х він був підхоплений переважно колективами зі східного узбережжя Сполучених Штатів, такими як Pg. 99, Orchid, Funeral Diner, Saetia та I Hate Myself. Жанрові притаманний «мученицький» крикливий спів та швидкі, гармонізовані гітари.
Жанр став популярним у 2000-х роках завдяки успіху таких гуртів, як Alesana, Thursday, Underoath, Silverstein, Hawthorne Heights, Alexisonfire та Senses Fail. Популярність жанру почала спадати в 2010-х роках, але продовжує мати андеграундний успіх завдяки таким гуртам, як La Dispute та Pianos Become the Teeth.
Історія
Походження (1990-і) Скримо як окремий музичний жанр виник у 1991 році, в кафе Ché Café у Сан-Дієго, сформований творчістю таких колективів, як Heroin та Antioch Arrow, що виступали там.
Ці гурти вважаються більш хаотичними і експресивними нащадками емо, що підписували контракти із такими лейблами, як Gravity Records і Ebullition Records. Інші гурти, які допомогли розвинути звучання раннього скримо на цих лейблах, походили з Північної Каліфорнії, наприклад Portraits of Past із району затоки Сан-Франциско та Mohinder із Купертіно. Сцена відома своїм характерним відчуттям моди, натхненним субкультурою модів. Як і з терміном «емо», термін «скримо» викликає деякі суперечки серед учасників тогочасної сцени.
Велика кількість гуртів зі Східного узбережжя мали вплив на безперервний розвиток і переосмислення стилю наприкінці 90-х і на початку 2000-х років, зокрема Orchid, Saetia, City of Caterpillar, Majority Rule, Jeromes Dream, Circle Takes the Square, Hot Cross, та Ampere.
Пік популярності (2000-і) У 1995 році термін «скримо» з’явився в музичній пресі, особливо в журналістиці Джима ДеРогатіса та Енді Грінвальда, а вже в середині 2000-х цей термін застосовувався до багатьох нових колективів. Такі гурти жанру, як The Used, Thrice, Finch, Thursday та Silverstein, розвинули нове звучання жанру у новому сторіччі.
На відміну від некомерційних скримо-гуртів 1990-х років, такі колективи, як Thursday та The Used, підписували багатоальбомні контракти з такими лейблами, як Island Def Jam і Reprise Records. Проте зв’язок цього стилю з витоками жанру заперечується, дехто називає його «MTV screamo» або «pop-screamo», а більшість гуртів частіше класифікують за жанром як постгардкор або металкор.
Відродження (2010-ті)
На початку 2010-х термін «скрімо» був значною мірою переосмислений новою хвилею DIY-гуртів, серед яких Loma Prieta, Pianos Become the Teeth, La Dispute та Touché Amoré, що випускали записи на досить великих незалежних лейблах, таких як Deathwish Inc.. У 2011 році Alternative Press відзначили, що La Dispute перебувають «на передовій традиційного відродження скрімо» завдяки їхньому високо оціненому релізу Wildlife. Вони були частиною групи стилістично подібних гуртів, що самоназивали себе «The Wave», до якої входили Touché Amoré, La Dispute, Defeater, Pianos Become the Teeth та Make Do and Mend. Також гурт із Каліфорнії Deafheaven, заснований у 2010 році, був описаний як скрімо у стилі, подібному до Envy. Alternative Press також відзначали «поп-скрімо відродження» із гуртами на кшталт Before Their Eyes, the Ongoing Concept, Too Close to Touch та I Am Terrified.
У серпні 2018 року журналіст Noisey Ден Оззі оголосив «літо скрімо» у серії статей, присвячених гуртам, що просували жанр після спаду популярності «The Wave», а також возз’єднанням знакових гуртів, таких як Pg. 99, Majority Rule, City of Caterpillar, та Jeromes Dream. Серед гуртів, висвітлених у цих матеріалах, були Respire, Ostraca, Portrayal of Guilt, Soul Glo, I Hate Sex, та Infant Island, здобували переважно схвальні відгуки від великих видань, але не були настільки успішними, як їхні попередники. Noisey також зазначали, що попри втрату мейнстримної популярності й подальшу присутність у північноамериканських сценах, зокрема в Річмонді, Вірджинія, скрімо стало більш інтернаціональним рухом; зокрема поширившись у Японії, Франції та Швеції завдяки гуртам Heaven In Her Arms, Birds in Row та Suis La Lune відповідно.
Піджанри та жанрові злиття
Емовайоленс
Деякі скрімо-гурти переймають екстремальну дисонантність, швидкість і хаотичність від павервайоленсу. Як результат, термін емовайоленс був напівжартома введений гуртом In/Humanity для опису поєднання двох стилів, що стосувалося їх самих, а також інших гуртів, зокрема Pg. 99, Orchid, Reversal of Man, Usurp Synapse, та Rentamerica. Крім того, гурти на кшталт Orchid, Reversal of Man та Circle Takes the Square тяжіють до стилю грайндкору набагато більше, ніж їхні попередники. Сьогодні жанр уже не настільки поширений, як у минулому, однак залишається помітною силою в андеграундному скрімо. Відродження жанру відбулося на міжнародному рівні, зокрема в регіональних сценах Південно-Східної Азії та Південної Америки.
Пост-скрімо Гурти, включно з City of Caterpillar, Circle Takes the Square, Envy, Funeral Diner, Pianos Become the Teeth, Respire, та Le Pré Où Je Suis Mort інтегрували елементи пост-року у свою музику. Це злиття характеризується різкими змінами темпу, атмосферною та гармонійною інструменталізацією і спотвореним вокалом. Подібним чином гурти на кшталт Heaven In Her Arms та вже згадані Envy використовують елементи шуґейзу.
Sass Sass (, також відомий як white belt hardcore, sassy screamo, sasscore або dancey screamo) — це стиль, що виник у скрімо-сцені кінця 1990-х та початку 2000-х. Жанр поєднує елементи пост-панку, нью-вейву, диско, електронної музики, денс-панку, грайндкору, нойз-року, металкору, маткору та бітдаун хардкору. Характерними є надмірно епатажні манери, гомоеротичний зміст текстів, синтезатори, танцювальні біти та шепелявий вокальний стиль. До Sass-гуртів належать The Blood Brothers, Black Eyes, An Albatross, The Number Twelve Looks Like You, the Plot to Blow Up the Eiffel Tower, ранні Daughters, пізніший Orchid та SeeYouSpaceCowboy.
Поп-скрімо
Терміни "поп-скрімо" та "MTV-скрімо" використовуються для опису гуртів зі скрімо-впливом, які застосовують металеву інструменталізацію та поп-структуру пісень для створення більш комерційно привабливого звучання, ніж традиційне скрімо. Стиль сформувався і здобув мейнстримний успіх на початку 2000-х. Сцену очолювали гурти Thursday, Hawthorne Heights, Taking Back Sunday, The Used, Senses Fail, Silverstein, Chiodos, From First to Last, Saosin, Thrice та Finch.
Жанр пережив відродження у 2010-х роках, зокрема завдяки гуртам Before Their Eyes, The Ongoing Concept, Too Close to Touch, I Am Terrified.
Журнал Alternative Press узагальнили стиль як такий, що поєднує «метал-орієнтовані рифи та агресивні, високі крики» у куплетах із «злетними мелодіями» у приспівах, які «піднімали хорові частини на нові, раніше недосяжні висоти». Видання також описувало його як «поп-емо з елементами скріму».
Деякі з цих гуртів також відносять до пост-хардкору або металкору, з різним ступенем впливу обох жанрів.
Квінн Вільярреал із Sirius XM зазначав, що гурти цього руху звучали «темніше за поп-панк [і] легші за метал», а також «спиралися на прогресивне написання, сторітелінг і, звісно ж, на емоційність».
Скримо в Україні
Перші скримо гурти в Україні з’явились у середині 2000-х років, майже через п’ятнадцять років після становлення жанру у США. Незважаючи на обмежену кількість гуртів і постійні розпади колективів, українська сцена сформувала власну історію та залишила помітний слід у розвитку жанру. Дослідники виокремлюють три періоди: становлення (2005–2009), розквіт (2009–2014) та сучасність (з 2014 року).
Становлення (2005–2009)
Перші українські гурти почали грати скрімо приблизно у 2005–2006 роках. Серед засновників сцени були False Effect, Scream Into Nowhere, zebra?contract!, Swallow! Swallow! Splinter!, Gumilinski (Київ), а також Oh, deer! (Житомир) та Elephant Opinions (Тернопіль). Swallow! Swallow! Splinter! вважаються знаковим гуртом цього періоду; їхнє демо 2007 року стало класикою та часто класифікується як emoviolence/real screamo. Oh, deer! першими почали використовувати україномовну лірику, відзначену літературністю та символізмом.
2010-ті роки
У цей час жанр набув більшої популярності в андеграундній сцені. З’явилося багато гуртів, серед яких Date Rape (Київ), Dollores (Вінниця), La Belle Verte (Кам’янець-Подільський), Mariesena (Одеса), Marejada (Київ), Irae, Mádu, Alphabet Cities, moa!, Esokhôra, Салют!, фейерверки ранят небо, Oppenheimer Limit. Date Rape стали найбільш популярним гуртом «другої хвилі»; їхня творчість поєднувала скрімо з емо-панком і поетичною лірикою. Mariesena з Одеси випустили кілька релізів, зокрема два LP і спліт, та брали участь у міжнародному триб’юті легендарним Orchid. Їхнє звучання поєднувало screamo, emoviolence та spoken word. La Belle Verte зверталися до класиків української поезії, у музиці поєднували елементи пост-хардкору, емо, панку та пост-року.
Після 2014 року активність жанру знизилася: більшість гуртів розпалися, натомість з’явилися нові колективи, які поєднували скрімо з пост-блеком, пост-металом та інді-роком 1990-х. Серед них: Yotsuya Kaidan (Одеса), Light Matters (Київ/Варшава), Shosanna (Запоріжжя), the worst is yet to come (Суми/Івано-Франківськ), René Maheu (Хмельницький), Janpalach (Одеса), unholydays (Харків), качели не стареют (Запоріжжя), Good Mourning! (Київ).
Yotsuya Kaidan, створені з учасників Mariesena, стали найбільш відомими українськими представниками жанру за кордоном, випустивши серію експериментальних релізів. unholydays намагалися вийти за межі жанру, поєднуючи його з пост-металом і пост-блеком. Good Mourning! продовжили традиції періоду розквіту та експериментували з кількома вокальними партіями, включаючи жіночий вокал.
Сучасність (2020-ті роки)
В наш час в Україні лишилось не так багато активних скрімо гуртів. Гурти, які були або є активними протягом 2020-х років: ФРН (Калуш), івл-івл (Рівне), Buri (Тернопіль), nyo ho!, marevo (Вінниця), Boys Do Cry (Хмельницький, Київ) та інші.
Див. також Список скримо-гуртів Постгардкор
Примітки