«Мік Кларк» () — історичний роман шотландського письменника Артура Конан Дойла, дії якого відбуваються під час Повстання Монмута 1685 року в Англії. Написаний на початку 1888 року на підставі опрацювання великого обсягу історичної літератури. Присвячений матері письменника, Мері Дойл.
Низка видавництв скептично сприйняли рукопис, який прийняли до друку 1889 року лише завдяки протекції історика та літератора Ендрю Ленга. Після публікації, однак, роман виявився бестселером, був доброзичливо прийнятий як публікою, так і критикою. Надалі цей твір отримав високі оцінки з боку низки британських дослідників і літераторів.
Сам Дойл надавав великого значення «Кларку», який став для нього першим твором історичного жанру й одним з найбільш значних за обсягом художніх творів взагалі. За словами автора, саме успіх «Кларка» підштовхнув його до створення наступних історико-пригодницьких творів.
Сюжет
Фабула
Роман присвячений драматичним подіям 1685 року — невдалому повстанню, піднятому герцогом Монмутом з метою повалення короля Якова II, під час якого бунтівники намагалися використовувати в своїх цілях невдоволення переважно протестантського англійського суспільства прагненням монарха до відновлення католицизму як державної релігії.
Розповідь витримана в дусі автобіографії: головний герой книги Мік Кларк, житель гемпширського , на схилі років розповідає онукам про події своєї молодості. Запис історії приписується одному з трьох онуків героя, Йосипу.
На початку розповіді 21-річний Кларк постає недосвідченим юнаком з вкрай консервативної протестантської сім'ї середнього достатку, який має за тягар строгі домашніми порядками, допитливим і мріє про пригоди. Після звісток про висадку Монмута в Лайм-Реджис Мік при палкій підтримці батька, ревного індепендента, що боровся за повалення короля-католика, вирушає на захід південної Англії, щоб приєднатися до військ бунтівного герцога. Компанію йому складає Децимус Саксон — досвідчений офіцер-найманець, ветеран багатьох європейських воєн, який вирішив приєднатися до бунтівників з меркантильних міркувань. Зіткнення між двома дуже різними характерами — прямодушним ідеалістом Кларком і безпринципним циніком Саксоном — породжує протягом розвитку сюжету чимало суперечок і навіть конфліктів. Дорогою на захід до них приєднуються друг дитинства Кларка Рувім Локарбі та молодий розорений аристократ Гервасій Джером — ці четверо стають головними персонажами твору. Поряд з ними й іншими вигаданими героями в романі виведено чимало реальних історичних постатей.
У творі дається ґрунтовна картина англійських соціальних та культурних реалій останньої чверті XVII століття. Детально описуються військові приготування прихильників Монмута, до яких четвірка супутників приєднується в Тонтоні, і марш їхнього війська південно-західною Англією. Кульмінацією стає поразка бунтівників у Седжмурській битві, після чого розповідається про . В описах подій походу та безлічі небезпечних пригод, які доводиться пережити Кларку, є як трагічні тони, так і елементи гумору. Особливу увагу приділено релігійним аспектам конфлікту: ворожим відносинам між протестантами та католиками, а також гострою суперечкою між представниками різних протестантських деномінацій. По ходу оповідання Мік як набирається життєвого і військового досвіду, а й поступово розчаровується у релігійному екстремізмі, стаючи у результаті прибічником віротерпимості. Звертаючись до онуків, він підкреслює вигідну відмінність їхніх часів, коли «ніхто не завадить думати і молитися так, як ви захочете», від часу своєї юності, і закликає не забувати тих, хто ціною страждань і кровопролиття завоював таку бажану свободу.
Структура, хронологічні та географічні межі Роман поділений на 36 розділів, пролог й епілог не виділено. Основні хронологічні віхи вказані чітко. Сімдесятирічний Мік Кларк (1664 рік народження згадується у першому розділі) веде свою розповідь взимку 1734 року, розповідаючи трьом онукам про події 49-річної давності.
Динаміка розвитку сюжету нерівномірна: перші три розділи роману, що оповідають про дитинство та підліткові роки Міка, охоплюють два десятиліття, тоді як основна сюжетна лінія твору, що міститься в розділах з IV до XXXIII, укладається у двомісячний період — з кінця першого тижня травня до 7 липня 1685 року, дня Седжмурської битви. У цій частині роману багато подій мають точне датування, іноді опис одного дня займає кілька розділів. У розділах XXXIV і XXXV сюжет розвивається в період з 7 липня до 10 вересня 1685 року, а в розділі XXXVI описується подальша доля основних героїв.
Дія перших семи розділів відбувається в Геванті, невеликому населеному пункті на півдні графства Суррей, який, як випливає зі слів оповідача, був на той час ще не містом, а досить невеликим селом. Кларк, що вирушив у самому кінці розділу VII на захід країни, проїжджає через територію графств Дорсет і Сомерсет. Його шлях до сомерсетського Тонтона охоплює дев'ять розділів — з VIII до XVI: автор з великими подробицями описує місцевість, послідовно вказує назви міст і сіл, які пройдуть Мік і супутники, що приєдналися до нього. У Тонтоні головні герої прибувають до розділу XXVII — за вирахуванням поїздки Кларка в Бадмінтон-гаус, що знаходиться на півдні Глостершира, яка займає три розділи з XXIII до XXV. У наступних шести розділах описується невдалий марш війська Монмута на Бристоль через Бриджвотер, Гластонбері, Веллс, Фрум і Кейншем, його повернення в Бриджвотер й остання битва в Седжмурі на схід від Бриджтауна. Заарештований після битви Кларк близько трьох тижнів перебував в ув'язненні в Бриджвотері, після чого його переводять до Тонтона (роздщіли XXXIII—XXXIV). У Тонтоні відбувається і суд над бунтівниками, а фінальна сцена роману розгортається в порту Пула (розділ XXXV).
Основні персонажі
Вигадані герої
Мік Кларк (англ. Micah Clarke). Двадцятиоднолітній син гевантського шкіряника. Освіта обмежується роком навчання у школі сусіднього з Гевантом . При цьому, попри ворожість батька до світських книг, має велику потяг до художньої та наукової літератури. За власним зізнанням, задумливий, мрійливий і досить флегматичний. Має потужну статуру і неабияку фізичну силу.
Рувим Локарбі (англ. Reuben Lockarby). Найкращий друг Кларка, на рік молодший за нього. Син гевантского шинкаря, вихований в трохи менш суворих умовах, ніж Мік. Веселий, життєрадісний і трохи незграбний невисокий товстун. Байдужий до гасел Монмута в похід вирушає лише заради того, щоб не залишити товариша. Децимус Саксон (англ. Decimus Saxon). Професійний військовик років п'ятдесяти з великим досвідом найманства в різних арміях Європи. Не має жодних релігійних чи політичних переконань, проте при необхідності вміло їх імітує. Вступає на службу до Монмута, розраховуючи на винагороду і кар'єрне просування в разі успіху повстання. Дуже високого зросту і худорлявий, видатний плавець і віртуозний фехтувальник. Гервасій Джером (англ. Gervas Jerome). Дворянин у титулі баннерета років на п'ять старше за Кларка. За роки великосвітського життя в Лондон повністю промотав успадкований стан. Витонченої статури, володар вишуканих манер, модник і франтівник. Дотепник, схильний до самоіронії, відрізняється рідкісною холоднокровністю. Йосип Кларк (англ. Joseph Clarke). Батько Міка, літній успішний шкіряник. В молодості бився у військах Кромвеля, за відмінність в Битві біля Данбарі отримав чин корнета. Серед односельців знаний під прізвиськом «Кірасир Джо». Зберігає прихильність ідеалам круглоголових. Індепендент, який доходить у своїх релігійних переконаннях до фанатизму. Мері Кларк (англ. Mary Clarke). Мати Міка, жінка середніх років. Належить до англіканської церкви і, попри багаторічні вмовляння чоловіка, не змінює своїх релігійних поглядів. Користується авторитетом серед односельців як дбайлива господиня, велика майстриня в кулінарії і народній медицині. Захарія Пальмер (англ. Zachary Palmer). Старий гевантський Тесляр з заслуженою репутацією сільського філософа. Власник великої бібліотеки, грає найважливішу роль в залученні Міка до літератури і наук. Проповідує гуманістичні ідеї, чим також впливає на головного героя. Соломон Спрент (англ. Solomon Sprent). Відставний одноногий моряк середнього віку, який проживає в Геванті. Його, як і Пальмера, Кларк вважає своїм наставником. Саме розповідями Спрента про подорожі і морські битви юнак зобов'язаний своїм прагненням до пригод. Гектор Мерот (англ. Hector Marot). Розбійник-одинак, що орудує в південно-західній Англії. Людина середніх років, чудово володіє зброєю і навичками «партизанської» життя. Періодично проявляє благородство, захищає селян від свавілля королівських солдатів.
Реальні історичні постаті
Джеймс Скотт, 1-й герцог Монмут. Позашлюбний син короля Карла II. Мав високе становище при дворі, добре виявив себе у кількох воєнних кампаніях. Вимушений був емігрувати до Нідерландів через підозри у намірах захопити престол. Висадившись 30 травня 1685 року в Англії, підняв заколот проти короля Якова II.
. Аристократ, засуджений свого часу за адюльтер з власною своячкою. Втікши з ув'язнення, приєднався в Нідерландах до Монмута і став одним з головних організаторів заколоту. . Ще один наближений Монмута з часів нідерландської еміграції, який брав активну участь в організації повстання. Адвокат, прихильник республіканського устрою країни. . Пресвітеріанський проповідник радикального спрямування, учасник кількох антиурядових змов. Довірена особа Монмута, головний ідеолог повстання. Стефен Таймвелл (англ. Stephen Timewell). Мер Тонтона, один з найбагатших містян, власник великої вовняної мануфактури. Людина похилого віку, переконаний пуританин, незадоволений владою Якова II. Без вагань стає на бік Монмута, особисто керує формуванням міського ополчення і веде його в бій в Седжмурі. Антоній Бойзе (англ. Anthony Buyse). Офіцер-бранденбуржець, один з головних військових командирів бунтівників. Виведений давнім знайомим Децимуса Саксона: ці двоє бувалих найманців в різних європейських війнах то билися пліч-о-пліч, то виявлялися по різні боки фронту. Генрі Сомерсет, 1-й герцог Бофорта. Багатий і впливовий аристократ, який очолив оборону Бристоля від бунтівників. У Дойла займає вичікувальну позицію: публічно заявляє про відданість королю, але готовий перейти на бік Монмута, якщо той здобуде велику воєнну перемогу. Барон Джордж Джеффріс. Головний суддя Англії та Уельсу, який керував судовими процесами над учасниками повстання. Здобув недобру славу своїми .
Створення твору
Роман належить до ранніх творів Конан Дойла: за його словами, «Кларк» був останнім плодом першого десятиліття його письменницької діяльності. У цей період Дойл жив у південноанглійському курортному містечку Саутсі, куди він переїхав 1882 року з рідного Единбурга для того, щоб відкрити лікарську практику (зовсім недалеко від цього місця, в Геванті, він «поселив» головного героя роману). Терміни роботи над «Кларком» відомі цілком точно: у своїй статті «Ювенілія», опублікованій 1893 року в джеромівському журналі , Дойл розповідає, що присвятив цьому роману 17 місяців з другої половини 1886 до початку 1888 року, причому цілий рік пішов виключно на роботу з джерелами, тоді як написання зайняло лише п'ять місяців. При цьому автор зазначав, що якщо попередні літературні праці, що припали на період сімейної невлаштованості та труднощів у медичній практиці, далися йому дуже нелегко, то для цього значно більшого за обсягом літературного опусу можливість знайшлася відносно легко:Як випливає з мемуарів автора, на момент початку роботи над «Кларком» він уже досить довго виношував ідею історико-пригодницького твору: саме цей жанр, у його розумінні, міг дати можливість для поєднання «належної частки літературної гідності» з тими сценами гостросюжетних пригод, які населяли на той час його палку молоду уяву.