Турбінікарпус (Turbinicarpus (Backeb.) Buxb. & Backeb., 1937) — рід з родини кактусових. Ареал — США (Техас) і Мексика (від півночі до центральних штатів Ідальго, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас.
Історія роду
Назва роду походить від — кеглеподібний і — плід. Пов'язана з формою плодів рослин.
Перший представник роду був описаний як Echinocactus schmiedickeanus Boed. 1928 р. Фрідріхом Бедекером. 1936 р. Курт Баккеберг вводить у ботанічну номенклатуру назву Turbinicarpus як підрід монотипного роду Strombocactus Br. & R., але вже через рік, 1937 р. спільно з Ф. Буксбаумом переводить його в ранг самостійного роду. Згодом до роду Turbinicarpus увійшли роди Gymnocactus, Normanbokea, Rapicactus. Споріднений з родами Neolloydia, Escobaria, Coryphantha, Thelocactus, Sclerocactus.
Природні умови росту й розвитку
Ареал розповсюдження обмежений мексиканськими штатами Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас, Ідальго та Техасом (США). Здебільшого турбінікарпуси виростають серед насичених вапняними породами кам'янистих осипів і надають перевагу пологій, злегка горбистій місцевості, а не крутим схилами гір. Невеликі за розмірами стебла рослин знаходять тимчасовий захист від палючих сонячних променів, притискаючись до граней уламків гірських порід, або в півтіні від більш великих представників флори. Більшість видів у посушливий період зменшує об'єм стебла і майже повністю заглиблюється у ґрунт. Надлишок вологи в період вегетації призводить навіть до розтріскування стебел, що більше спостерігається не в природних умовах, а в культурі. Для турбінікарпусів характерний дуже повільний ріст і різкі відмінності ювенільних форм від зрілої стадії розвитку, хоча вони можуть цвісти на 2-3-й рік після посіву. Останнім часом у каталогах торговельних фірм з'явилася велика група нових видів, таксономічний ранг яких досить сумнівний, незважаючи на їх видові описи, виконані в установленому порядку.
Утримання в колекціях У колекціях турбінікарпусам виділяють сонячне місце з постійним припливом свіжого повітря. Полив у період вегетації помірний і нерегулярний, щоб земляний ком не тільки повністю просихав, а й перебував у такому стані деякий час. Турбінікарпуси добре ростуть на субстраті, який складається з 50 % суміші глини та піску, не більше 15 % листової землі, до 20 % гравійних крихт з додаванням дробленого мармуру або гіпсу, решта — наповнювачі. Взимку турбінікарпуси утримують сухо при температурі 6-10 °C. До кінця зимівлі стебла рослин дещо зморщуються, стають порівняно м'якими і помітно втягуються в субстрат. Перші весняні поливання не повинні призводити до застою вологи в ґрунті, оскільки це може призвести до загнивання рослини. З появою ознак вегетації і розвитком пуп'янків норму поливання збільшують. Розмножують турбінікарпуси посівом.
Перелік видів
Рід Turbinicarpus
Підрід Turbinicarpus
Секція Gracilis Turbinicarpus dickisoniae Turbinicarpus gracilis Turbinicarpus hoferi Turbinicarpus swobodae
Секція Lophophoroides Turbinicarpus alonsoi Turbinicarpus bonatzii Turbinicarpus flaviflorus Turbinicarpus knuthianus Turbinicarpus jauernigii Turbinicarpus laui Turbinicarpus lophophoroides Turbinicarpus rioverdensis
Секція Macrochele Turbinicarpus macrochele Turbinicarpus macrochele subsp. frailensis Turbinicarpus macrochele subsp. polaskii Turbinicarpus macrochele subsp. valteri
Секція Turbinicarpus Turbinicarpus klinkerianus Turbinicarpus klinkerianus subsp. schwartzii Turbinicarpus klinkerianus subsp. hiemalis Turbinicarpus klinkerianus subsp. planiziei Turbinicarpus schmiedickeanus Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. rubriflorus Turbinicarpus schmiedickeanus subsp. andersonii
Секція Valdeziani Turbinicarpus pseudopectinatus Turbinicarpus valdezianus
Секція Gymnocactus Turbinicarpus nieblae Turbinicarpus saueri subsp. saueri Turbinicarpus saueri subsp. nelissae Turbinicarpus ysabelae
Секція Viereckii Turbinicarpus gielsdorfianus Turbinicarpus major Turbinicarpus viereckii subsp. viereckii Turbinicarpus viereckii subsp. neglectus
Природні гібриди Turbinicarpus × mombergeri (pseudopectinatus × laui)
Підрід Kadenicarpus
Секція Bravocactus Turbinicarpus horripilus
Секція Kadenicarpus Turbinicarpus krainzianus Turbinicarpus krainzianus subsp. minimus Turbinicarpus pseudomacrochele
Підрід Rapicactus Rapicactus beguinii Rapicactus beguinii subsp. hintoniorum Rapicactus booleanus Rapicactus canescens Rapicactus donatii Rapicactus subterraneus Rapicactus zaragosae
Підрід Lodia Rapicactus mandragora Rapicactus pailanus
Охорона у природі
16 видів роду Турбінікарпус входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони ПриродиЧервоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи
Див. також
Систематика кактусових
Примітки
Джерела
Український сайт про кактуси і кактусистів О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989
Посилання
Cactofili — фотографії кактусів Turbinicarpus // Jardín Urumbé. Cultivo de Cactus y otras Suculentas Desert-tropicals Germplasm Resources Information Network Plantsystematics