Ферокактус

Ферокактус (Ferocactus Britton & Rose, 1922) — рід з родини кактусових.

Історія роду Перший представник роду Ferocactus recurvus, знайдений в 1753 році, був описаний Філіпом Міллером у «Словнику садівника» («The Gardener 's Dictionary») ще в 1759 році як Cactus recurvus Mill., але тільки в 1922 році Натаніель Бріттон і Джозеф Роуз вводять у ботанічну номенклатуру назву Ferocactus. Назва походить від слова «» — дикий, скажений і пов'язана з наявністю у більшості видів довгих і товстих колючок. Рід об'єднує близько 30 видів. Після ехінокактусів це найбільші кулясті й циліндричні кактуси. Стебла темно-зелені або синьо-зелені, до 4 м заввишки і 0,8 см в діаметрі, без бічних пагонів, з великими ребрами. Потужні колючки відрізняються своїми розмірами, формою, а також яскравим та різноманітним забарвленням. Ребра (13-40) чітко виражені, часто горбкуваті. Радіальні колючки (4-14) білуваті, жовті, світло-коричневі, голкоподібні або шилоподібні, зазвичай жорсткі, 2-4 см завдовжки. Центральні колючки (1-13) різноманітні за формою і забарвленням, прямі, шилоподібні, вигнуті або гачкуваті, круглі або плоскі, 3-7 см, а у деяких видів до 13 см завдовжки. У природі зацвітають лише дорослі рослини, в культурі закритих приміщень вони цвітуть рідко. Квітки рожеві, кремові, пурпурні, воронкоподібні, широко відкриті, до 7 см завдовжки й у діаметрі. Розкриваються по кілька десятків одночасно. Квіткова трубка коротка, густо вкрита лусочками. Плоди до 6 см завдовжки і 3 см в діаметрі, м'ясисті, з лусочками. Після видалення плодів на стеблі протягом тривалого часу залишаються сліди.

Ареал США (від Юти до Невади), Мексика і Гватемала. Виростають в передгір'ях, на відкритих схилах гір, а також у рівнинних напівпустельних областях на висоті 500-3000 м над рівнем моря. Деякі види зустрічаються навіть на дні глибоких каньйонів Великого Каньйону в США. На батьківщині знаходять саме широке господарське застосування. Очищені від колючок стебла використовують як висококалорійний корм для домашньої худоби і нерідко є єдиним джерелом вологи в пустелі. Верхівки окремих видів (Ferocactus acanthodes) постійно нахилені на південь і служать живим компасом. Пустотілі висушені стебла індіанці здавна використовують для зберігання їжі, а колючки — як шила чи рибальських гачків. Насіння є ласощами. Низку видів застосовують у виробництві солодощів і ароматичних речовин. У 20-30-ті роки, коли комерційні компанії налагодили виготовлення «кактусних солодощів», були спустошені багато місця зростання цих рослин.

Умови культивування Ферокактуси відрізняються повільним зростанням. В оранжерейнії культурі вимагають великої кількості сонячного світла і тепла, інакше в них утворюються слабкі, недостатньо розвинені колючки. У літній період полив обмежений. Зимове утримання сухе, при температурі 12-14 °С.Переохолодження і підвищену вологість повітря переносять погано. Ферокактуси рекомендується вирощувати в глинисто-дерновій ґрунтовій суміші, що містить 30-40 % гравію і цегляних крихт. рН близько 5,6. Присутність вапна в ґрунті ці рослини переносять погано. Розмножуються насінням. Вирощуються в основному як колекційні рослини.

Види Ferocactus alamosanus Ferocactus chrysacanthus Ferocactus cylindraceus Ferocactus cylindraceus cylindraceus Ferocactus cylindraceus lecontei Ferocactus cylindraceus tortulispinus Ferocactus diguetii Ferocactus echidne Ferocactus emoryi Ferocactus emoryi emoryi Ferocactus emoryi rectispinus Ferocactus flavovirens Ferocactus fordii Ferocactus glaucescens Ferocactus gracilis Ferocactus gracilis coloratus Ferocactus gracilis gatesii Ferocactus gracilis gracilis Ferocactus haematacanthus Ferocactus hamatacanthus Ferocactus herrerae Ferocactus histrix Ferocactus horridus Ferocactus johnstonianus Ferocactus latispinus Ferocactus macrodiscus Ferocactus peninsulae Ferocactus pilosus Ferocactus pottsi Ferocactus reppenhagenii Ferocactus robustus Ferocactus santa-maria Ferocactus schwarzii Ferocactus stainesii Ferocactus townsendianus Ferocactus viridescens Ferocactus wislizeni

Див. також

Систематика кактусових

Примітки

Література

Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил.

Джерела http://www.cactuskiev.com.ua/ О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003. Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5

Посилання Cactofili — фотографії кактусів http://www.desert-tropicals.com/Plants/Cactaceae/Ferocactus.html Germplasm Resources Information Network Plantsystematics