По загуменю пшеницю сіє, Пшеницю сіє, злотом леліє Гожий молодець; личко вмиває, Личко вмиває, коня сідлає, Коня сідлає, зброю збирає. Бере він собі сніпок стрілок, Собі найперше - золотий лучок. А до батенька він промовляє: - Най ся батенько борзо збирає - Ой поїдемо та до Галича!.. Ой виступили всі галичани, Всі галичани, з міста міщани: - Просимо тебе, гожий молодче, На мису злота, на чашу вина, На ґречну панну, на вірмяночку! Він на те завсе нич не глядає - Попід домоньки стріли пускає... А до батенька він промовляє: - Най ся батенько коня тримає, Бо поїдемо в чистоє поле, В чистоє поле, а в темний лісок За чорним туром, за грубим звіром... Як надибали чорного тура, Чорного тура, грубого звіра, - І сніпок стрілок недостріляє, І ясний лучок не вистріляє; Сив кониченько із ніг спадає, Гожий молодець з страху вмліває. А чорний турець, він д’нему промовляє: - Не бійся мене - заб’єш ти мене. Поїдеш же ти в неділю рано, Тоді ж ти мене та й постріляєш, Яснов шабельков та й порубаєш, Та за славоньку панну дістанеш.