Володи́мир Све́ржин (9 лютого 1965, Харків — 5 квітня 2020, Санкт-Петербург), справжнє ім'я Володимир Ігорович (за деякими даними - Ізраїлевич) Фідельман — український письменник-фантаст, який писав російською мовою. З 2014 року проживав у РФ. За власними словами — «антимайдановець», «колабораціоніст», учасник "московського «З'їзду сепаратистів» (2016). Участь у Війні на Донбасі на боці бойовиків не підтверджується жодними доказами, окрім його власних слів у інтерв'ю російським ЗМІ.
Біографія Володимир Свержин народився 9 лютого 1965 у м.Харків. У 1981 році був виключений зі школи «за хуліганство». Деякий час працював на харківських заводах. Середню освіту здобув у школі робітничої молоді.
Був призваний до армії, служив на Балтійському флоті. Після армії працював у Харківському оперативному з'єднанні, в ХТТУ, вчився на історичному факультеті Харківського державного університету, був активним учасником політичних подій 1987—1991 років, працював журналістом, охоронцем, начальником служби охорони, спеціалістом з геральдики.
З 1995 р. Володимир Свержин — президент Науково-дослідницького Центру Експериментальної Історії розвитку цивілізації. Представник Геральдичної Палати (Україна) та Російської Геральдичної Колегії зі Східної України, майстер клинка, інструктор Федерації контактного карате, член Міжнародної Професійної Конфедерації каскадерів.
В 2014 році оголосив про своє несприйняття Євромайдану. З початком бойових дій на Донбасі перейшов на сторону ворога і «вступив» (з його власних слів) в так звану «армію Новоросії», де начебто служив офіцером (в базі даних «Миротворець» на момент написання статті був відсутній, імовірно, участь у реальних бойових діях проти України - голослівна, «фентезійна», альтернативно-історична, що цілком в дусі творчого методу автора).
В 2016 взяв участь у так званому «Всесвітньому з'їзді сепаратистів» (Діалог націй ) у Москві, на якому дав дуже сумнівне в сенсі правдивості інтерв'ю «Справа солдата» Літературній Газеті, Жив у Санкт-Петербурзі та Москві.
В 2018 році був внесений в базу даних "Миротворець" як член виборчої комісії на дільниці № 105 на незаконних виборах в ТО Криму від "Російської партія садоводів" (що видається сумнівним, беручи до уваги іронічно-зверхнє відношення до фізичної праці більшості його літературних персонажів).
Мав хворобу серця, від якої помер у Санкт-Петербурзі на початку епідемії Ковід-19.
Творчість У березні 1982 року Володимир Свержин дебютував на щорічному семінарі молодих авторів при харківському відділенні Спілки Письменників.
Романи Свержина можна віднести до пригодницької фантастики з елементами альтернативної історії. Автор найбільш відомий за циклом «Інститут експериментальної історії». Книги автора видавались більше всього в РФ.
Романи Назви творів наведені російською мовою
Цикл «Інститут експериментальної історії» 1997 «Ищущий битву» 1997 «Закон Единорога» 1997 «Колесничие фортуны» 2001 «Трёхглавый орёл» 2002 «Все лорды Камелота» 2002 «Крестовый поход восвояси» 2003 «Чего стоит Париж?» 2004 «Воронья стража» 2005 «Сеятель бурь» 2006 «Железный сокол Гардарики» 2007 «Время наступает» 2008 «Фехтмейстер» 2009 «Лицо отмщения» 2009 «Сын погибели» 2010 «Внутренняя линия» 2012 «Башни земли Ад» 2012 «Заря цвета пепла»
Цикл «Нишпорка для феї» 2003 «Сыщик для феи» 2005 «Когда наступит вчера»
Окремі твори 1999 «Марш обреченных» 2011 «Война ротмистра Тоота» (Міжавторський цикл «Населений острів» за однойменним романом братів Стругацьких) 2012 «Мир ротмистра Тоота» (Міжавторський цикл «Населений острів» за однойменним романом братів Стругацьких)
Премії 2008 Премія «Баст» фестивалю фантастики «Басткон» 2008 Премія фестивалю фантастики «Срібна стріла» за найкращий негативний образ
Примітки
Посилання