Ваянг (, ) — традиційна форма лялькового театру, що походить з індонезійського острова Ява. Ваянг означає як драматичну виставу та іноді й саму шкіряну ляльку. Вистави лялькового театру ваянг відбуваються у супроводі оркестру гамелан.

Спочатку драматичні історії зображували місцеві сакральні релігійні цінності , але згодом до них було включено кілька чужих міфологій з індуїзму (наприклад, епізоди з епосів Рамаяна та Магабгарата, найвідоміших у балійському індуїзмі), ісламізму, а також християнських релігійних джерел. Даланг — лярькар у виставах ваянгу, який традиційно грає ваянг у шоу-ритуалах з опівночі до світанку (глядачі спостерігають виставу з обох боків екрана).

Вистави ваянг досі дуже популярні серед індонезійців, особливо на островах Ява та Балі. Вистави ваянг зазвичай проводяться під час певних ритуалів, церемоній, подій і навіть на туристичних пам'ятках, наприклад на святкування , ювілеїв муніципалітетів і компаній, днів народження тощо.

7 листопада 2003 року ЮНЕСКО включила ваянг — пласку шкіряну ляльку для тіньової вистави (ваянг-куліт), пласку дерев'яну ляльку (ваянг-клітік) та об'ємну дерев'яну ляльку (ваянг-голек) — до списку шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини людства. В обмін на визнання ЮНЕСКО закликала індонезійців зберігати цю традицію.

Види ваянг

Ваянг-куліт

«Куліт» означає «шкіра» і посилається на шкіряну конструкцію ляльок, що підтримуються ручками з рогу буйвола. Сюжети зазвичай черпаються з індуїстських епосів Рамаяна та Магабгарата. Глядачі бачать лише тінь ляльок на екрані. Історично тіні від масляної лампи відкидалися на бавовняну тканину. Сьогодні джерелом світла найчастіше є галогенні електричні лампи, тоді як на Балі досі використовують традиційне вогняне освітлення.

У яванському ваянг існує ціла родина з чотирьох персонажів — . Їх іноді називають «слугами-блазнями», оскільки вони зазвичай супроводжують героя історії та надають гумористичні та філософські інтермедії.  — бог кохання, який погодився жити на землі, щоб допомагати людям. Він має трьох синів: Гаренг (старший), (середній) і Багонг (наймолодший). Ці персонажі не належать до індуїстського епосу, а були додані пізніше.

Самі лялькові фігурки варіюються від регіону до регіону. Стиль ляльок з Центральної Яви, міст Суракарта (Соло) та Джок'якарта є найвідомішим й найпоширенішим для наслідування. Регіональні стилі тіньових ляльок також можна знайти на Західній Яві, у Чиребоні, Семарангу та на Східній Яві.

Див. також

Гамелан Музей Ваянг Гунунган Прабакусума

Примітки

Посилання