А у полі два дубочки, третій зелененький, Погибае на Вкраїні козак молоденький. (Двічі)
Погибае, погибає, либонь хоче вмерти. "Ой ідіте, приведіте, дівчину до смерті!". (Двічі)
"Ой знати ж ти, козаченьку, не справді вмираєш, Що ти собі перед смертю дівчину бажаєш!" (Двічі)
Умер, умер козаченько, та й лежить на лавці, Хорошенько його вбрали в червоній китайці. (Двічі)
Хорошенько його вбрали в червоній китайці, А ще краще поховають в зеленій муравці. (Двічі)
Умер, умер козаченько й козацькая мова, А лишився кінь вороний і ясная зброя. (Двічі)
Ой зійшлися козаченьки, до одної хати, Взяли раду козацькую: "Кому коня дати?" (Двічі)
"Сотникові коня дати, гетьманові - зброю, Щоб позволив поховати козака з стрільбою. (Двічі)
Сотникові коня дати, гетьманові - зброю. Щоб повезли, проводили козака до гробу". (Двічі)
Тешуть явір, тешуть явір, тешуть яворину, Молодому козакові та й на домовину. (Двічі)
Тіло везуть, коня ведуть, кінь головку клонить, Молодая дівчинонька білі ручки ломить. (Двічі)
"Ломи, ломи білі ручки й мізинного пальця, Бо вже нема та й не буде козака-коханця". (Двічі)
Ой як взяли козаченька до гробу спускати, Ой взяв за ним кониченько жалібненько ржати. (Двічі)