Тимолова проба (тимол-вероналова проба, тимоловероналова проба, реакція Маклагана) — вид турбідіметричної проби, при якій як агент, що діє на сироватку крові, використовують тимол у буфері. Використовується для функціонального дослідження печінки, оцінки її білково-синтетичної функції.

Історія У 1944 р. Н. Ф. Маклаган спостерігав помутніння та іноді випадіння осаду при дії тимолу на плазму пацієнтів з паренхіматозним ураженням печінки. Реакція спостерігалась у 120 з 130 випадків активних гепатитів, 13 випадків циррозу печінки, але серед 38 випадків легка позитивна реакція спостерігалась лише у трьох. Маклаган аналізував осад і виявив комплекс тимол-протеїн-фосфоліпід. Маклаган вірив, що тест допоможе у механічної жовтяниці та буде корисним як індикатор ступеня пошкодження печінки. Подальші дослідження підтвердили припущення Маклагана.

Через те, що тимоловий реактив у буферному розчині нестійкий, Хуерго та Поппер запропонували змінити спосіб його приготування так, щоб тимол додавали до вероналового буферу у концентрованому спиртовому розчині. Пізніше було запропоновано замінити вероналовий буфер тріс-буфером разом з соляною кислотою та малеїновою кислотою, що повинно підвищити стійкість реактиву.

Суть методу

Хімічна сутність методу остаточно не з'ясована. Цілий ряд авторів вважають, що проба стає позитивною при зменшенні альбумінів і збільшенні і та пов'язаних з β-глобулінами ліпопротеїдїв. Прийнято також вважати, що помутніння насиченого розчину тимолу відбувається при взаємодії колоїдних частинок тимолу і ряду крупнодисперсних білків: γ-глобулінів і β-ліпопротеїдів.

До тимолового реактиву доливають певну кількість сироватки крові, вільної від гемолізу. Розчин порівнюють за помутнінням з розчином, що містить суспензію сульфату барію у еталонних концентраціях. Результат наводять у одиницях помутніння по Шенк — Хогланд.

Діагностичне значення

Для людини Нормою вважаються значення у діапазоні 0 — 4 одиниць. Тимолова проба є позитивною в 90-100 % випадків хвороби Боткіна (в переджовтяничній стадії і при безжовтяничній формі) і при токсичному гепатиті. Реакція також позитивна при післягепатитному і постнекротичному стані, особливо жовтяничному цирозі (на відміну від інших форм цирозів), при колагенозних захворюваннях, малярії та вірусних інфекціях. При проба в 75 % випадків виявляється негативною, що має важливе диференційно-діагностичне значення. При механічній жовтяниці тимолова проба позитивна лише у випадках, коли процес ускладнюється паренхіматозним гепатитом.

Дослідження показали, що тимолова проба у безсимтомних носіїв вірусу гепатиту C значно вища, ніж у носіїв гепатиту B.

За результатами аналізу 2137 випадків тимолова проба узгоджувалась з іншими тестами і не надавала жодної відмінної інформації. У 420 випадках тимолова проба не узгоджувалась з іншими тестами, але не знайдено жодного випадку, коли діагноз захворювання печінки був поставлений лише на основі позитивної тимолової проби, або коли захворювання печінки було виключено, оскільки тимолова була негативною. Тому вважається, що тест не має цінності як частина рутинної «серії досліджень печінки».

У ветеринарії Використовується для виявлення ураження печінки у норок (0 - 4 норма, 4 - 7 сумнівно, >7 захворювання) та великої і дрібної рогатої худоби, коней і собак (0– 3 од. норма, >3 свідчить про ураження паренхіми печінки через токсичні та інфекційні гепатити, гепатодистрофії, цироз печінки). Пробу можна використовувати для диференціальної діагностики механічної і паренхіматозної жовтяниць. Так, за механічної жовтяниці результати проби не перевищують верхньої межі норми, а проба стає позитивною внаслідок ускладнення патологічного процесу паренхіматозним гепатитом. Тимолова проба є неспецифічною для печінки, її показники зростають за всіх захворювань, що супроводжуються порушенням нормального кількісного співвідношення між білковими фракціями крові.

Примітки