Ста́рченко Іва́н Васи́льович (6 серпня 1900, Золочів, нині Харківської області — 20 березня 1934, Львів) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР, просвітянин.
Життєпис Народився 6 серпня 1900 року у м. Золочів (тепер райцентр Харківської області) в родині полковника російської армії. Закінчив Полтавський кадетський корпус. Учасник Української Революції 1917—1921 років. Козак гарматної сотні полку Чорних запорожців. Військове звання — хорунжий Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. Закінчив Юнацьку школу в Кам’янці-Подільському (1920).
Від жовтня 1923 року разом з іншими інтернованими вояками Армії УНР мешкав та працював на Бабино-томахівській цукроварні, що в селі Бабин, на той час Бугринська ґміна, Рівненський повіт, Волинське воєводство, Польської Республіки. Відомо, що у 1930 році працював на посаді завідувача фірмовим магазином цукрозаводу. Брав участь у місцевій «Просвіті» (Просвітянська хата).
Помер 20 березня 1934 року, у санаторії Голоско поблизу Львова. На його похороні, від імені української еміграції, прощальну промову виголосив хорунжий Армії УНР, згодом, відомий скульптор Сергій Литвиненко. Похований на Голосківському цвинтарі, могила не збережена.
Джерела та посилання
Р. П. Давидюк Організовані трудові осередки інтернованих Армії УНР у Волинському Воєводстві // Військово-науковий вісник. — 2018. — № 29. — С. 101—110.