Дніпро і Десна — це ж були колись люди. Давно, бог зна й коли, у богатиря Лимана росло двоє діток — син Дніпро і дочка Десна. Діти повиростали, а Лиман зістарівся й каже:
— Ну, дітки, завтра на зорі приходьте — буду вас благословлять!
Полягали вони спать. Десна була старша, а Дніпро менший. От Дніпрові й захотілось першому взяти в батька благословення. Вранці, як тільки зійшла світова зоря, він перший пішов до батька:
— Благословіть, тату!
— А де ж Десна? — каже Лиман.— Вона ж старша!
— Та вона спить.
Батько поблагословив.
Порозвертав Дніпро гори, порозчищав гирла і зарів степами. Проспала Десна зорю, прокинулась — аж брата вже нема! Вона до батька:
— Благословіть, татусю!
Він поблагословив і каже:
— Біжи. Як обженеш Дніпра, старша будеш.
Побігла вона й ворона взяла. Високо піднявся ворон і полетів показувать дорогу. Багато разів доганяв він Дніпра, багато разів і Десна повертала до нього, а все-таки не випередила його. Як почула од ворона, що Дніпро вже далеко, вона прихилилась до брата і злилась із його гирлами. В Десні вода пробілувата, а в Дніпрі — ворона.