Шекі () — місто, центр однойменного району та однойменної історичної області в Азербайджані. Розташоване у південних передгір’ях Великого Кавказу, за 77 км на північ від залізничного вузла Євлах. З 1840 до 1968 року мало назву Нуха.
Географія
Верхівки снігових піків Великого Кавказу у деяких місцях досягають 3000-3600 м. Висота — 500—850 м над рівнем моря, гірські ліси навколо місцевості попереджують сильне прогрівання міста. Гірські ліси дозволяють захистити місто від повеней, прикрашають вид міста. У лісах ростуть бук, горіх. Багатий тваринний світ. Бурі ґрунти розповсюджені на всій території. Основні річки міста — Кіш та Гурджана.
Клімат Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 19.3 °C (66.7 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5.6 °С (21.9 °F).
Історія
Шекі — одне з найдавніших міст Кавказу. Припускають, що його назва пов’язана з етнонімом племені саків, що з’явились на території сучасного Азербайджану в VII столітті до нашої ери й проживали тут кілька століть. У III—V століттях Шекі — область Кавказької Албанії. У VII столітті Шекі було захоплено армією Халіфату і зруйновано. Пізніше Шекі неодноразово потрапляв у зону 150-літньої арабо-хазарської війни.
У 813 році, коли в Аррані утворилась держава арраншахів, Шекі перейшло до них у підпорядкування. У IX столітті, внаслідок послаблення Халіфату, місто набуло статусу незалежного володіння. В XI столітті воно було включено до складу Ширванської держави, а потім послідовно входило до складу Ільханської, Кара-Коюнлу, Ак-Коюнлу, Сефевідської держав. У 985 − 1030 роках місто підкорила собі династія Шеддаді, що з’явилась у Барді. У 1118 році місто захопив Дави́д IV Будівник. Перед усім, грузинські війська вступили у Ширван. Тут позиції сельджуків були не такими сильними, як в інших місцях. Корінне населення Ширвана, будучи ворожим до загарбників, активно допомагало грузинам. Давид IV узяв місто Кабала.
Ширванський володар став васалом грузинського царя. Така ситуація збереглась у 12-13 століттях. У 1396 році місто було захоплено та розкрадено монголами, сином Тамерлана Міаншахом. У 1402 шекінські війська взяли участь у поході Тимура проти турецького султана Баязіда.
Як незалежне державне утворення згадується з кінця XIV століття. У період правління династії Кара-Кешіш-огли (1444—1551) область Шекі була квітучою сільськогосподарською країною, що виготовляла чудовий шовк — основний предмет вивезення. Із возвеличенням держави Сефевідів Шекі, залишаючись переважно самостійним, часом визнавав їхню владу. У 1551 році шекінські війська були розбиті іранським шахом Тахмаспом, і Шекі втратив незалежність. У 1743—1819 роках Шекі — столиця незалежного Шекінського ханства. У 40-х роках XVIII століття у Шекі починають підніматись повстання проти жорсткої феодальної експлуатації та іранського ярма, поширюється визвольний рух. Цей рух очолив місцевий феодал Гаджі Челебі. У 1743 році Гаджі Челебі за допомогою своїх наближених убив підручного Надір-шаха, жорстокого правителя Шекі Мелік Наджафа, і проголосив себе шекінським ханом.
Розлючений правитель Ірану Надір-шах, щоб привести до покори шекінців, у 1744 році з великою армією напав на Шекі й чотири місяці тримав у облозі фортецю Гелярсан-Герарсан, де укрився Гаджі Челебі. За наказом Надір-шаха місто було зруйновано, поля й сади — знищені. Однак все це не зламало волі шекінців, які вирішили раз і назавжди покінчити з іранським ярмом. Надір-шах був змушений зняти облогу фортеці й залишити Шекі. Після смерті Гаджі Челебі шекінським ханом став його син Агакіші-бек (1755 − 1760), потім онук Гусейн-хан (1760—1779). Загалом, династія Челебі управляла незалежним Шекінським ханством 64 роки — аж до приєднання Азербайджану до Російської імперії.
Пам’ятки
Палац шекінських ханів; Караван-сарай (Шекі) (XVIII ст.); Фортеця Гелярсан-Герарсан (VIII—IX ст.); Будинок Шекіханових; Мечеть Джума (XVIII ст.); Мінарет Гілейлінської мечеті (XVIII ст.); Мечеть Омар Ефенді (XVIII-XIX ст.);
Відомі уродженці
Фуад Абдурахманов — скульптор-монументаліст, народний художник Азербайджанської РСР (1955). Тофік Агагусейнов — радянський та азербайджанський воєначальник. Мірза Ахундов — родоначальник азербайджанської реалістичної літератури, філософ і громадський діяч. Бахтіяр Вагабзаде — народний поет Азербайджану. Рагім Газієв — міністр оборони Азербайджану (1992-1993). Ахмед Гаджиєв — композитор, народний артист Азербайджанської РСР (1960). Сона Гаджиєва — актриса, народна артистка Азербайджанської РСР (1949). Магомед Хасан Мовлазаде Шакаві — перший шейх-уль-іслам на Кавказі, переклав Коран азербайджанською мовою. Бахрам-бек Набібеков — керівник повстання проти Радянської влади у Шекі у 1930 роках. Расім Оджагов — кінорежисер і оператор, народний артист Азербайджанської РСР (1982). Ісмаїл Османли (1902—1978) — актор театру й кіно, народний артист СРСР (1974). Расім Сейдімов — український художник. Фаталі Хан Хойський — голова Ради Міністрів Азербайджанської Демократичної Республіки (1918-1919). Сулейман Ельдаров — сержант, Повний Кавалер ордена Слави. Рашид-бек Ефендієв — педагог, письменник та етнограф. Насібов Олександр Ашотович (1914—1985) — російський радянський письменник, автор пригодницьких та фантастичних творів. Ельшад Ях'яєв — національний герой Азербайджану.
Каспаров Олександр Ісакович (* 1931) — радянський працівник будівельної галузі, Герой Соціалістичної Праці.
Міста-побратими Шекі має декілька міст-побратимів, більшість з них - це турецькі міста. Гіресун, Туреччина Лапсекі, Туреччина Конья, Туреччина Болу, Туреччина Бергама, Туреччина Габрове, Болгарія Слуцьк , Білорусь Телаві, Грузія Кольмар, Франція Вараждин, Хорватія Новгородська область, Росія Чжанцзякоу, Китайська Народна Республіка Ляньшань, Китайська Народна Республіка
Примітки
Посилання Шекі у ВРЕ Історія Шекі Мірбала Салімлі - Режисер Шекінського державного драматичного театру Шекінський державний драматичний театр імені С.Рахмана