Євпаторійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця, входила до: Таврійська губернія, Російська імперія. Охоплював західну частину Кримського півострова.
Підпорядкування Утворений у 1784 році у складі Таврійської області за указом імператриці Катерини ІІ від 2 (13 лютого) 1784 року. З 1796 року — у складі Новоросійської губернії згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 року. З 1802 року — у складі відновленої Таврійської губернії.
18 жовтня 1921 року повіт ліквідовано відповідно до нового територіального розмежування з утворенням Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки у складі РРФСР.
Склад Станом на 1886 рік налічував 19 сільських громад, 21 поселення у 5 волостях. Населення — 3869 осіб (2023 чоловічої статі та 1846 — жіночої), 572 дворових господарства.
+Земля повітуПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 16885 4263 Приватної власності 402048 40661 Казенної власності 14121 2090 Іншої власності 62352 4683 Загалом 495409 51697+
1897 року мешкало 63211 осіб, з них у Євпаторії — 17 913.
Волості Абузларська Біюк-Асська Курман-Аджинська Сакська Чотайська та повітове місто Євпаторія зі слободою Багай, заміським хутором та бараком, млином за містом, приміськими дачами. У цих поселенням загалом мешкало 800 осіб.
Примітки
Джерела