Телепрограма «Післямо́ва» — інформаційно-аналітична програма про політичні й економічні події в Україні та світі, яка виходила в ефір з листопада 1994 по грудень 1996 року на центральних телеканалах України «УТ-1», «1+1», а також на частотах регіональних телекомпаній. Програма вироблялася приватною телекомпанією «Нова мова», президент телекомпанії — Олександр Ткаченко.
Команда
Ведучий: Олександр ТкаченкоСайт авторської телепрограми О.Ткаченка Tkachenko.UA . Журналісти: Володимир Скачко, Захар Бутирський, Андрій Шевченко, Олексій Мустафін, Олесь Терещенко, Геннадій Гармаш, Віктор Коваленко, Іванна Найда, Ольга Герасим'юк, Олексій Кириченко (1994—1995 рр.). Репортажі робили також Микола Вересень (у 1994 р.) і Володимир Ар'єв (у 1996 р.). Редактори: В'ячеслав Перевозченко (1994—1995 рр.), Данило Яневський (1995—1997 рр.), Олег Задоянчук (друга половина 1997 р.), Ігор Куляс, Олег Климчук, Тетяна Гнєдаш. Літературний редактор: Марчук Ніна Йосипівна. Телеоператори: Вася СікачинськийПублікація про В.Сікачинського , Андрій СлободянПублікація про А.Слободяна , Ігор Щербаков, Андрій Кущ, Андрій НестеренкоПублікація про А.Нестеренка , Юрій Біденко, Ілля Гнєдаш. Режисери: Ірина ІоноваПублікація про І.Іонову , Іван Кравчишин, Анатолій Белов. Менеджер з продажу реклами: Ігор ОстраковПублікація про І.Остракова . Адміністратори: Тетяна Куликова, Зоя Приходько, Аліна СамойловаПублікація про А.Самойлову .
Формат
Формат «Післямови» — підсумковий огляд найголовніших подій за тиждень. Ведучий за столом в студії оголошує «підводки» до репортажів журналістів. Практикувалися інтерв'ю в студії, як із Прем'єр-міністром Євгеном Марчуком тощо. Тривалість випуску: 45 хв. Тривалість репортажів: 3-6 хв.
Досягнення
«Післямова» — лауреат загальнонаціональної програми «Людина року — 1996»Сайт загальнонаціональної програми «Людина року». Перемога в номінації «Телевізійна програма року».
«Роботою в „Післямові“ і справді можна лише пишатися. Хоча, з іншого боку, варто було б час від час передивлятися архівні касети, щоб зрозуміти — українське телебачення сьогодні таки пішло далеко вперед» — О.Мустафін.Інтерв'ю О.Мустафіна інтернет-виданню «Телекритика», 3.05.2006 р.
Історичний контекст
"Щоб зрозуміти, як виникла ця система, треба повернутися до 1994 року. Коли в липні новим президентом України став Леонід Кучма, а в листопаді на головному державному каналі вперше з'явилася «Післямова» — інформаційно-аналітичний щотижневик, створений недержавною телекомпанією. Для історії вітчизняних медіа це була справжня революція… В тодішніх умовах поява «Післямови» на УТ-1 була б неможлива без згоди керівника держави. Ми з вами розуміємо, що Леоніда Кучму навряд чи можна назвати переконаним прихильником свободи слова, але він на це пішов. Можливо, зіграв роль психологічний фактор — адже тоді він ще пам'ятав інформаційну блокаду, яку йому — опозиційному кандидату — влаштувало державне телебачення (підконтрольне тодішньому президенту Л.Кравчуку — «ТК»). І великої загрози з боку незалежних ЗМІ він тоді ще не відчував. Проте не варто відкидати і прагматичний розрахунок — вже у перші місяці свого президентства Кучма встиг посваритися з новообраним парламентом і в боротьбі з ним він волів виглядати реформатором. І «молоді і нахабні» журналісти «Нової мови» могли розповісти про це глядачам набагато доступніше і зрозуміліше, аніж остогидлі ще за Кравчука «діячі телевізійних мистецтв» з УТ-1. Насамперед це («Післямова») була ініціатива Олександра Ткаченка, який хотів «робити справжнє телебачення», спільне бажання журналістів. Але для Банкової (Адміністрація Президента України) підтримка проекту мала суто технологічний сенс. Та й не одна «Післямова» лягала у цю логіку. Перші місяці правління Кучми дехто взагалі згадує як часи «медіа-ренесансу» — О.Мустафін.Інтерв'ю екс-журналіста «Післямови» О.Мустафіна інтернет-виданню «Телекритика», 3.05.2006 р.
Цензура
З точки зору повноти свободи журналістської діяльності, в «Післямови» вона була обмеженою — програма не виходила в прямому ефірі, а записувалася і монтувалася на відеокасеті після чого та надавалася відповідниму представнику влади для попереднього перегляду. Такі були тодішні реалії пост-радянського українського телебачення, коли в Україні не існувало жодного недержавного загальнонаціонального телеканалу. В прямому ефірі «Післямова» виходила тільки на недержавному телеканалі «1+1» із січня по грудень 1997 р.
«Технологічно уся ця „вольниця“ була цілком контрольованою — досить лише згадати, що „Післямова“ виходила в запису — Зиновію Кулику, тодішньому головному „телебосу“ державного ТБ, надавався спеціальний, нібито „технологічний“ час для перегляду касети на предмет „відповідності генеральній лінії“. Плюс — постійне спілкування з керівником проекту О.Ткаченком щодо суті „суспільно важливих“ (на думку людей з Адміністрації Президента) подій. Плюс — виховні бесіди на тему „неправильних“ інтерпретацій в попередній програмі» — О.Мустафін.Інтерв'ю екс-журналіста «Післямови» О.Мустафіна інтернет-виданню «Телекритика», 3.05.2006 р.
10-місячне «підпілля»
У неділю 31 грудня 1995 р. напередодні Нового року «Післямова» несподівано не з'явилася в ефірі телеканалу УТ-1.Книга А.Ріхтера «Закони і практика ЗМІ в країнах СНД і Балтії», глава 13 Голова Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення Зиновій Кулик та голова Державної телерадіокомпанії України Олександр Савенко заявили ведучому Олександру Ткаченку, що «в програмі був відсутній святковий настрій». Таким був своєрідний подарунок ведучому до його 30-річного ювілею.Газета «Киевские ведомости», стаття «Вернется ли к нам „Пислямова“?», 23.01.1996 р.
«Деякі труднощі телекомпанія „Нова мова“ відчула тиждень тому після появи в ефірі програми „Післямова“ сюжету про проблеми в Адміністрації Президента України, які були викликані гучним відходом групи помічників і радників Леоніда Кучми. Про цю ситуацію розповідали всі українські газети. Тим не менше, керівник програми „Післямова“ Олександр Ткаченко отримав попередження від представників Адміністрації про небажаність появи в эфірі сюжету на цю тему. Проте творці програми все ж таки вирішили за необхідне показати цей матеріал українському глядачеві» — з репортажу НТВ.Уривок із репортажу російського незалежного телеканалу НТВ, 1.01.1996 р.
Главою Адміністрації Президента України Леоніда Кучми в той час був Табачник Дмитро Володимирович.
«Приблизно в 8 годин вечора керівництво УТ-1 попередило президента телекомпанії „Нова мова“ пана Ткаченка про зняття його програми з ефіру. Причиною такого кроку був названий „телефонний дзвінок“ зверху» — заява журналістського об'єднання «Український национальний прес-клуб».Заява журналістського об'єднання «Український национальний прес-клуб», 1.01.1996 р.
"Зняття з ефіру 31 грудня програми «Післямова» не варто розцінювати, як політичне явище. Я заперечую заяву, що з приводу зняття програми було якесь розпорядження з Адміністрації Президента. Прес-службі Президента в Держтелерадіо роз'яснили, що керівництво програми «Післямова» було попереджене про те, що «зміст і характер програми не відповідає домовленностям про святкові змісти програм» — заява прес-секретаря Президента України Дмитра Маркова.Заява прес-секретаря Президента України Дмитра Маркова, січень 1996 р.
З.Кулик і О.Савенко запропонували журналістам «Післямови» «піти у відпустку, поки все не владнається», а телекомпанії «Нова мова» — укласти новий договір на трансляцію програми на державному телебаченні. Крім цього, вони зажадали попередньо, за 6 годин перед ефіром переглянути наступну заплановану на 21 січня програму. (За законодавством України така вимога з боку державних службовців визнається цензурою і карається). До офісу «Нової мови» для перегляду так ніхто і не приїхав, З.Кулик і О.Савенко не відповідали на телефонні дзвінки, і лише за годину до ефіру З.Кулик підняв слухавку і заявив, що програма в ефір знову не вийде.
Так розпочалися 10 місяців існування «Післямови» поза загальноукраїнським ефіром. Журналісти продовжували її виготовляти, а виходила вона на частотах регіональних телекомпаній у великих містах України, розповсюджуючись на відеокасетах мережею УНІКА-ТБ.
« — Чому ж тоді „Післямову“ з УТ-1 забрали? — Бо виявилося, що обидві сторони компромісу — влада і керівник проекту — розуміли його по-різному. Поки „післямовці“ розповідали все, що вони думають про Верховну Раду — Президенту Кучмі подобалося, і він навіть захищав „свободу слова“ від атак з боку депутатів. Але як тільки журналісти зачепили підкилимну боротьбу на Банковій — їм одразу ж дали по руках. Якщо не помиляюсь, програму зняли після того, як у ній з'явився Олександр Разумков — через кілька годин після свого звільнення з президентської адміністрації» — О.Мустафін.
«Післямова» — це був найбільш цікавий і зухвалий телевізійний проект, який убили першим і який ми дозволили вбити. Попри те, що до його створення і існування тією чи іншою мірою кожен із нас мав стосунок. «Післямова» стала першою відчутною жертвою цензури. Скільки їх ще було потім…" — Ю.Мостова.Журналістка Юлія Мостова в статті «Післямова до прелюдії», газета «Дзеркало тижня », 30.10.2004 р.
«Післямова» повернулася в загальнонаціональний ефір у вересні 1996 р. в рамках вечірнього часу, виділеного для мовлення нової телекомпанії «Студія 1+1» Олександра Роднянського до кінця 1996 р. на каналі УТ-1, а з 1997 р — на каналі УТ-2, який став називатися «1+1».
Скандал "Куба — «Післямова»
В 1997 р., коли телепрограма виходила в ефір на другому загальнонаціональному каналі 1+1, стався черговий випадок цензури. 25 квітня 1997 р. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення своїм колегіальним рішенням спробувала заборонити вихід програми «Післямова». Таке рішення Нацради стало наслідком листа від Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Куба, в якому той піддав критиці репортаж «Післямови» (автор: Ігор Федорів) про візит на Кубу голови Верховної Ради України Олександра Мороза. Дипломат вимагав закрити програму «Післямова», бо вона ніби-то спотворює міжнародний імідж Куби.Бюлетень Харківської правозахисної групи № 32 від 20.09.1997 р.
Згодом кубинський дипломат на пресконференції аргументував свої претензії до «Післямови» тим, що в телерепортажі показали інтерв'ю кубинки, яка є повією на вулицях Гавани. Дипломат стверджував, що кубинська поліція встановила її особу — це вчителька і ніякою проституцією не займається.
Головою Нацради з питань ТБ і РМ в той час був Петренко Віктор Михайлович.
"Насправді лист посла Куби став для нас лише приводом для ширшого аналізу діяльності Студії «1+1». Ми підняли документи про конкурс на УТ-2, підняли програмну концепцію «1+1» і побачили: коли оголошували конкурс, другий загальнонаціональний канал планували зробити культурологічним, пізнавальним. І в концепції "Студії «1+1» жодного слова не було ні про інформаційні програми, ні про публіцистичні. Тож оскільки планувалося слухання звіту «Студії „1+1“ за час їхнього перебування в ефірі УТ-2, ми запропонували їм зробити своє мовлення відповідним до концепції, заявленої під час одержання ліцензії», — В.Петренко.Інтерв'ю В.Петренка газеті «День» , 4.06.1997 р.
Припинення проекту Проект було припинено в грудні 1997 р. за рішенням його ведучого і власника авторських прав Олександра Ткаченка.
Школа «Післямови» Після припинення проекту журналісти, редактори та телеоператори продовжили відігравати помітну роль в розвитку теле- і радіомовлення, кіновиробництва в Україні та поза її межами. Вихідці з «Післямови» брали участь в розвитку інформаційних служб на багатьох телеканалах та радіостанціях, знімали телевізійні проекти в різномантних жанрах і форматах: інформаційному, розважальному, ігровому, ток-шоу, документалістиці і т. д.
Приміром, в інформаційному жанрі команда брала участь в створенні новин телеканалу «1+1» (Телевізійна служба новин, «ТСН»; 1997—2007) та новин «Репортер» на «Новому каналі» (2000—2004).