Системи зрошення Афладж — п'ять іригаційних систем «афладж», представляючих близько 3000 подібних систем, що використовуються в Омані. Зародження такого способу іригації може відноситися до 500 н. е., але археологічні свідчення показують, що системи іригації існували в цьому виключно посушливому регіоні ще в 2500 до н. е.

«Афладж» — це множина від «фаладж», що класичною арабською означає: розділяти на частки і рівномірно розподіляти обмежені ресурси, в чому і полягає специфічність цих іригаційних систем. Вода з підземних джерел або ключів направляється під впливом сили тяжіння, найчастіше на багато кілометрів, для забезпечення сільського господарства і побутових потреб. Ефективне управління і справедливий розподіл води в селах і містах все ще підтримуються завдяки збереженню міжобщинних зв'язків, дотримання традиційних цінностей, і ґрунтуються на астрономічних спостереженнях. Численні сторожові вежі, побудовані для захисту водогосподарських систем, що також входять до складу об'єкта Світової спадщини, демонструють історичну залежність місцевих співтовариств від системи «афладж». До складу об'єкта також включені мечеті, житлові будинки, сонячний годинник і будівлі для проведення водних аукціонів, пов'язані з системою.

«Афладж» знаходяться під загрозою у зв'язку з пониженням рівня підземних вод. Системи «афладж» є виключно добре збереженою формою природокористування.

Історія та опис Система афладж існує в Омані з глибокої давнини (за деякими даними з 2500 р. до н.е.). Система являє собою мережу каналів, які простягаються від «материнського колодязя» до місця споживання, часто на відстань у кілька кілометрів. Вода тече під дією сили тяжіння, без використання механічних насосів.

Загалом в Омані налічується 4112 афладжів, з яких діючими є 3017Ministry of Agriculture and Fisheries. Oman Salinity Strategy: ANNEX 4, Governance,Legal/Regulatory Frameworks and Policies in Agriculture and Water. 2012. Загальна довжина каналів становить близько 2900 км, а річний обсяг води, що постачається, сягає 680 млн кубометрівعبدالله الغافري. الأفلاج العمانية: منظومة حياة مهددة. 2006. Ці системи зрошують 30% усіх сільськогосподарських площ султанату.

Класифікація Розрізняють три основні типи афладжів залежно від джерела води:

Гайлі — становлять 49% від загальної кількості. Живляться поверхневими водами та потоками у руслах пересохлих річок (ваді). Їхня глибина невелика (до 4 м), і вони сильно залежать від опадів. Айні — становлять 28%. Джерелом є гірські джерела (часто гарячі або мінералізовані). Давуді — становлять 23%. Найскладніші інженерні споруди, що являють собою довгі підземні тунелі, які виводять ґрунтові води з глибини до 50 метрів на поверхню. Згідно з легендою, їх будівництво приписують джинам царя Соломона, сина царя Давида (в ісламській традиції — Давуд, звідки й походить назва).

Управління та розподіл води Водорозподіл базується на складній соціальній системі, що забезпечує справедливість. Традиційно час поливу визначали за рухом зірок та сонця; сучасною одиницею виміру є «асар» (приблизно 30 хвилин).

Існує сувора ієрархія використання води:

Питна вода. Мечеті, фортеці та громадські лазні (окремо чоловічі та жіночі). Зрошення полів.

Управляє системою обрана особа — «вакіль», який вирішує суперечки та слідкує за розподілом часток води.

Об'єкт ЮНЕСКО До списку Світової спадщини включено п'ять систем, які демонструють різні типи та технології:

Фаладж Даріс (провінція Ед-Дахілія) — тип Давуді. Фаладж аль-Хатмін (провінція Ед-Дахілія) — тип Давуді. Фаладж аль-Малакі (провінція Ед-Дахілія) — тип Давуді. Фаладж аль-Муяссар (провінція Південна Ель-Батіна) — тип Давуді. Фаладж аль-Джейла (провінція Південна Еш-Шаркія) — тип Айні.

Примітки