Операція «Раундап» () — кодова назва плану вторгнення спочатку британських, а з моменту вступу США до Другої світової війни союзних англо-американських збройних сил до Північно-Західної Європи на 1943 рік.
Розробник плану операції «Оверлорд» британський генерал-лейтенант Фредерік Морган використав та удосконалив багато ідей й розробок з цього плану при підготовці вторгнення.
Зміст План, розроблений під керівництвом бригадного генерала Дуайта Д. Ейзенхауера, був започаткований на початку 1942 року та відображав американський ентузіазм щодо якнайшвидшого вторгнення союзних військ в Європу.
Втім, брак торговельного судноплавства, десантних суден та інших ресурсів призвела до того, що план операції «Раундап» став вважатися нереалістичним. Він передбачав сили, що складаються з 48 союзних дивізій та 5800 літаків, з висадкою на широких плацдармах між французькими портами Булонь та Гавр. Старші британські командири та політики неохоче погоджувалися на план вторгнення, пам'ятаючи про болісні втрати під час битви на Соммі у Першій світовій війні (де в перший день битви британська армія зазнала майже 60 000 втрат) та битви біля Пашендейла.
Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр Сполученого Королівства, натомість віддавав перевагу стратегії нападу на Вермахт, німецькі війська, у Середземному морі (яке він називав «м'яким підчеревом» Європи). План Черчилля дозволив би відносно недосвідченим американським силам отримати досвід на менш ризикованому театрі воєнних дій, поступово нарощуючи свої спроможності, щоб бути переважною, перш ніж вступити в лобовий бій з Німеччиною.
Після того, як Черчилль наполягав на висадці у Французькій Північній Африці в 1942 році, генерал Джордж Маршалл, начальник штабу Армії США, запропонував президенту США Франкліну Рузвельту відмовитися від стратегії «Німеччина насамперед» і перейти в наступ у війні на Тихому океані. Рузвельт «не схвалив» цю пропозицію, заявивши, що вона ніяк не допоможе Радянському Союзу. Натомість, за підтримки Рузвельта та нездатності Маршалла переконати британців змінити свою думку, на Другій Кларіджській конференції наприкінці липня 1942 року було ухвалено рішення про проведення операції «Торч» — вторгнення союзників у Французьку Північну Африку. Це був компроміс, який дозволив США брати участь у боротьбі проти нацистської Німеччини в обмежених масштабах та досягти британської мети — забезпечити в першу чергу перемогу в Північній Африці. Більшість військ та припасів, накопичених для операції «Раундап», були використані для реалізації операції «Торч», тоді як підготовці до операції «Раундап» надано нижчий пріоритет через невизначеність стратегії союзників.
У листопаді 1942 року Ейзенхауер, який вже був генерал-лейтенантом, повідомив Черчиллю, що жодна велика операція на континенті не може бути проведена до 1944 року. Інформації щодо плану привернули увагу вищих політичних та військових лідерів у Сполучених Штатах та Європі до організаційних та дипломатичних здібностей Ейзенхауера, що започаткувало його стрімкий злет до посади Верховного головнокомандувача союзних військ у Європі.
Операція «Раундап» включала операцію «Следжхаммер» та пізніший варіант, операцію «Раундхаммер». Британський генерал-лейтенант Фредерік Е. Морган включив задум плану до найпершої версії плану, яка стала операцією «Оверлорд».
Див. також Операція «Нептун» Операція «Анвіл» Операція «Гімнаст» Операція «Болеро»
Джерела