Шифр галузі науки 16Назва галузі науки Ветеринарні наукиШифр галузі знань 1101Найменування галузі знань Ветеринаріякоди напряму підготовки 5.11010101рівень молодшого спеціаліста Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста Друга частина Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 20 червня 2007 р. N 839 (із змінами від 27.08.2008) на www.abiturient.in.ua; 6.11010101рівень бакалавра Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1719 (із змінами від 03.10.2007, 25.06.2008 та 23.07.2008) на www.abiturient.in.ua 7.11010101рівень спеціаліста Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра 8.11010101рівень магістра Кабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра Назва спеціальності Ветеринарна медицина Ветерина́рна медици́на
Напрям підготовки у ветеринарних навчальних закладахКабінет міністрів України Постанова від 27 серпня 2010 р. N 787 Київ Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра . Назва спеціальності у галузі знань «Ветеринарія». Назва галузі науки. Комплекс заходів щодо профілактики захворювань тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, неплідності і падежу, підвищення якості сировини і продуктів тваринного походження, попередження та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчуванняВР України, Закон «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 N 2498-XII) без редакцій.
Історія ветеринарної медицини
Ветеринарна медицина у світі: перші згадки та періодизація Засновником ветеринарних засад вважається давньогрецький філософ Арістотель (384 - 322 рр. до н.е.), який спробував класифікувати хвороби тварин.
Першим виданням на цю тему став трактат Апсирта (350 - 290 рр. до н.е.), де описуються відомі на той час захворювання тварин та методи їх лікування. Вперше термін «ветеринарія» з’явився на початку нашої ери. Його застосував агроном і письменник Римської імперії Колумелла ( 40 р. н. е.).
Історію ветеринарної медицини поділяють на три періоди: стародавній тривав від найдавніших часів до 476 року н. е., коли впала Західна Римська імперія; період середніх віків припав на 476-1500 роки. Новий час охоплює інтервал від заснування ветеринарних закладів до сьогодення.
Становлення і розвиток ветеринарної справи в Україні
Скотолікування у дослов’янських племенах та Київській Русі Скотолікуванням на території сучасної України займалися дослов’янські племена, що мешкали тут наприкінці IV - початку II тисячоліть до н. е. Також скіфи і сармати, які жили у причорноморських степах, зналися на лікуванні тварин.
Організація ветеринарної справи згадується в документах часів Київської Русі. Тоді у збірці стародавнього права «Руській правді», що датується XI століттям, узаконюються такі ветеринарні спеціальності, як конюхи, вівчарі, пастухиДовгань В. І. Історичний контекст становлення державного управління у галузі ветеринарної медицини // Університетські наукові записки : наук. часоп. — 2011. — № 2. — С. 370—388. — ISSN 2078-9165. Тривалий час, до XIV століття, лікуванням займалися вони, а також власники тварин та знахарі.
Становлення ветеринарної медицини як науки та окремої галузі Викладати тваринництво і базові знання про лікування тварин в Україні почали у Києво-Могилянській академії. Важливим етапом для розвитку ветеринарної медицини як науки та галузі освіти вважається 1784 рік, коли у Львівському університеті відкривається кафедра ветеринарії. Її керівником стає Юрій Хмель (1747-1805) – перший львівський професор ветеринарної медицини та доктор медициниКафедра нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії ЛНУВМБ ім. С. З. Гжицького. [http://vetpathology.lviv.ua/universytet/59-zagalna-informaciya.html] — Переглянуто: 5 квітня 2021 року. Згодом, 1805 року, кафедру скотолікуваня започаткували при Харківському університеті. Через 20 років на її базі було організовано практичну ветеринарну школу.
У 1864 році в Херсонській губернії засновано департамент ветеринарії. При місцевому Земстві почали працювати ветеринарні бюро, а в повітах - повітові земські лікарі.
Вплив колективізації на ветеринарну медицину За радянських часів на розвиток ветеринарної медицини вплинула колективізація. В її перші роки епізоотичний стан тваринництва погіршився. У 1931 році влада прийняла постанову «Про реорганізацію ветеринарної справи в СРСР», де обумовлювалися ветеринарне обслуговування колгоспів і радгоспів, робота науково-дослідних і виробничих ветеринарних закладів, створення санітарних загонів по боротьбі з епізоотіями.
У середині ХХ століття ветеринарна медицина охоплювала такі галузі господарства, як тваринництво, торгівля, харчова та хімічна промисловості, транспорт тощо. На державному рівні вона діяла в усіх адміністративних районах, містах і селах. Всі ветеринарні служби керувалися Ветеринарним Статутом СРСР до розпаду Радянського Союзу.
Ветеринарна медицина періоду незалежності За період незалежності державна система ветеринарної медицини не раз зазнавала змін. У зв’язку з реформуванням колгоспів та радгоспів у колективні сільсько-господарські підприємства, а також із різким зменшенням поголів’я продуктивних тварин потреба у ветеринарних фахівцях скоротилась. Натомість збільшилася потреба у цих спеціалістах для обслуговування дрібних домашніх тварин.
У 1992 році Верховною Радою було прийнято Закон України «Про ветеринарну медицину». З 10 вересня 2014 року в країні діє Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), створена постановою Кабінету Міністрів. Вона є центральним органом виконавчої влади, що координується Міністром аграрної політики та продовольства. Держпродспоживслужба здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації і реєстрації тварин, санітарного законодавства, а також радіаційного контролю сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
На початку XXI тисячоліття в Україні діяло близько 18 тис. ветеринарних установ, де працювала 21 тис. лікарів та 23,7 тис. фельдшерів.
Персоналії в українській ветеринарній медицині Українські вчені зробили значний внесок у розвиток ветеринарної медицини. Першу в Російській імперії вакцину проти сибірки вийнашов Л. Ценовський (1822-1887) – ботанік, протозоолог, бактеріолог і засновник ветеринарної школи бактеріологів. І. Кулеско – ветеринар-епізоолог, вперше застосував високоефективну вакцину проти чуми свиней. І. Гладенко багато зробив для ветеринарної фармакології. Доктор ветеринарної медицини та біологічних наук С. Ґжицький заснував школу ветеринарної біохімії.
Також у розвитку ветеринарної медицини брали активну участь учені Є. Андреєв, В. Бабкін, С. Баженов, О. Говоров, О. Дедюлін, М. Доронін, І. Дорошко, П. Жованик, Г. Звєрева, С. Іваницький, В. Касьяненко, М. Кльосов, Г. Кудрявцев, Д. Логвинов, І. Лукашов, І. Магда, І. Поваженко, М. Прокоф’єва, М. Рево, А. Собко, П. Фукс.
Підготовка ветеринарних спеціалістів у навчальних закладах
Напрями підготовки Слід зазначити, що найменування напряму підготовки молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини, техніка ветеринарної медицини), а також бакалавра ветеринарної медицини в галузі знань «Ветеринарія» відрізняється від найменування напряму підготовки спеціаліста і магістра ветеринарної медицини.
Так, в першому випадку, напрям підготовки носить назву «ветеринарна медицина», а в другому — «ветеринарна медицина (за видами)». Напрям підготовки «ветеринарна медицина (за видами)» спеціалістів і магістрів охоплює напрями: «ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «ветеринарна гігієна та санітарія», «ветеринарна фармація», «лабораторна діагностика хвороб тварин», «ветеринарна біотехнологія», в той час як напрям підготовки «ветеринарна медицина» молодшого спеціаліста і бакалавра — не охоплює.
Також, спеціалісти і магістри готуються окремо за кожним напрямом, які охоплює напрям підготовки «ветеринарна медицина (за видами)». Тобто, спеціалісти і магістри ветеринарної медицини готуються за напрямками: «ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «ветеринарна гігієна та санітарія», «ветеринарна фармація», «лабораторна діагностика хвороб тварин», «ветеринарна біотехнологія», — а не лише за напрямком «ветеринарна медицина (за видами)».
Навчальні заклади, де готують ветеринарних фахівців Вищі навчальні заклади зі спеціальністю «Ветеринарна медицина»:
Білоцерківський національний аграрний університет; Дніпровський державний аграрно-економічний університет; Житомирський національний агроекологічний університет; Кримський агротехнологічний університет; Луганський національний аграрний університет; Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького; Національний університет біоресурсів і природокористування України; Одеський державний аграрний університет; Подільський державний аграрно-технічний університет; Полтавська державна аграрна академія; Сумський національний аграрний університет; Харківська державна зооветеринарна академія.
Крім того, в Україні функціонує близько 30 коледжів, де навчаються ветеринарні спеціалістиОсвіта.ua [https://osvita.ua/vnz/guide/search-17-0-0-46-0.html] (укр.) (рос.) — Переглянуто: 5 квітня 2021 року.
Сучасний стан ветеринарної медицини в Україні
Законодавча база, що регулює ветеринарну медицину Нормативні документи з питань ветеринарної медицини регулюють такі аспекти ветеринарної справи, як організація ветеринарної медицини, порядок проведення профілактичних і протиепізоотичних заходів, права та обов’язки, а також оплата праці ветеринарних працівників, правила ветеринарно-санітарного контролю, утримання, транспортування та торгівлі тваринами юридичними або фізичними особами, виробництво продуктів тваринного походження тощо. Зокрема у статті 10 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» йдеться про ветеринарне обслуговування, яке зобов’язана надати тварині особа, що її утримуєВР України, Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року № 3447-IV.
4 лютого 2021 року Верховна Рада прийняла Закон «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин», який удосконалює законодавство України в галузі ветеринарної медициниВР України, Закон «Про ветеринарну медицину» від 4 лютого 2021 року № 1206-IX.
Система державної ветеринарної медицини Головному управлінню Держпродспоживслужби в області підпорядковані міжрайонні, районні, міськрайонні та міські управління Держпродспоживслужби; обласна державна лікарня ветеринарної медицини; обласна і регіональна державні лабораторії ветеринарної медицини; інші державні установи ветеринарної медицини на території області.
Районні та міські лікарні зокрема відповідальні за такі сфери діяльності:
ветеринарне обслуговування тварин на сільськогосподарських підприємствах та у фізичних осіб; ветеринарно-санітарні заходи на підприємствах, де утримуються тварини або зберігаються продукти тваринного походження, ветеринарні препарати; протиепізоотичні заходи у разі виникнення інфекційних захворювань; дослідження хвороб тварин та епізоотичного стану, а також продуктів тваринного походження;