Скиргайло Ольгердович, в православному хрещенні — Іван, в католицькому хрещенні — Казимир (, , *бл.1354 — †11 січня 1397) — князь троцький (1382—1395), полоцький (1387—1397), намісник польського короля Владислава II Ягайла у Великому князівстві Литовському (1386—1392), удільний князь київський (1395—1397). Син Великого литовського князя Ольгерда та його другої дружини княжни Уляни Тверської, рідний брат і найближчий помічник Владислава Ягайла. По материнській лінії Скиргайло є правнуком короля Русі Юрія І Львовича та відповідно прапраправнуком короля Данила Романовича.
Біографія
1384 року Скиргайло воював з Тевтонським орденом і повернув зайняті орденом Троки.
Проти нього було повстання литовської шляхти та князів близько 1387 рокуKrupska Anna. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 658—659. . 1387 року Скиргайло переміг Святослава, князя Смоленського, й одержав за те Полоцьк і багато інших земель, в 1388 році став намісником Литви, поставлений старшим над рештою братів і родичів.
У 1386—1392 роках був намісником польського короля Владислава II Ягайла у Великому князівстві Литовському. Через політику Ягайла на зближення Литви та Польщі на шкоду руській складовій союзу у Великому князівстві розпочалась громадянська війна (1389—1392).
1392 року його кузин — князь Вітовт — за допомогою Тевтонського ордену примусив Ягайла укласти Острівський мир, за яким Скиргайло, підкоряючись волі короля, поступився Вітовту Великим князівством, й з того часу допомагав йому у внутрішніх і зовнішніх війнах. Після угоди між Ягайлом і Вітовтом значною мірою втрачає вплив. За цією ж угодою, 1395 року, після усунення Володимира Ольгердовича, одержав Київське князівство.
Помер у Києві. Ймовірно був отруєний на бенкеті Фоми (Фома Чернецъ изъ УфовъИзвлеченіе изъ древнихъ Литовскихъ лѣтописей и изъ Русскихъ лѣтописныхъ сводовъ / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 34.) — митрополичого намісника собору святої Софії — у Києві або ж у Вишгороді. Після того, як Скиргайло відчув себе зле, Фома втік до Василькова, де невдовзі теж помер. За легендою, Вітовт наказав запхати останки Фоми до гармати й вистрілити в бік Дніпра. У причетності до отруєння Скиргайла, втім, підозрювали і самого Вітовта, і попереднього київського князя Володимира Ольгердовича (серед версій є також підступи митрополита Кипріана та «московський слід»).
За літописними даними, через 7 днів після бенкету, був похований біля гробу Феодосія Печерського у церкві Печерської Богородиці Києво-Печерського монастиря.
Державцем Київського князівства Вітовт призначив князя Івана Ольгимонтовича.
Деякі історики, наприклад, Олена Русина у «Енциклопедії історії України», визначають дату смерті князя як 1394 рік, інші, зокрема Леонтій Войтович, переконані, що це був 1396 або 1397 рік.
Див. також Гедиміновичі
Зауваження
Примітки
Джерела та література (автор статті Олена Русина)
Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.: Видавництво «Україна», 1993. — 396 с. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IV. Войтович Л. Князівські династії Східної Європи. — Львів, 2000. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
Посилання
Русский Биографический Словарь
ПопередникАндрій Полоцький Князь полоцький1377-1381 НаступникАндрій Полоцький ПопередникКейстут Князь троцький1382-1392 НаступникВітовт ПопередникЯгайло Великий князь Литовський1386-1392 НаступникВітовт ПопередникАндрій Полоцький Князь полоцький1387-1397вдруге НаступникНе було ПопередникВолодимир Ольгердович Князь Київський1395-1397 НаступникІван Гольшанський