Лівий націоналізм — форма націоналізму, що ґрунтується на соціальній рівності, народному суверенітеті та національному самовизначенніSa'adah 2003, 17–20.. З'явився в часи якобінства, під час Великої французької революції. Лівий націоналізм також може включати антиімперіалізм та національно-визвольний рухSmith 1999, 30.Delanty, Gerard; Kumar, Krishan. The SAGE handbook of nations and nationalism. London, England, UK; Thousand Oaks, California, USA; New Delhi, India: Sage Publications, Ltd, 2006, 542.. Він відрізняється від правих націоналістів, і заперечує крайні ультраправих та фашизм, хоча деякі форми лівого націоналізму включають платформу расизму, що сприяє гомогенному суспільству та відмови від меншин та протидії імміграції«Arthur Calwell, Leader of the Labor Party, Defender of White Australia.»«Fact Sheet — Abolition of the 'White Australia' Policy» . Australian Department of Immigration and Citizenship..
У число прогресивних, лібертарних і демократичних ліво-націоналістичних рухів, зазвичай, включають національно-визвольні й антиколоніальні рухи пригноблених народів. Як відомі історичні приклади називають:
Індійський національний конгрес, який під проводом Магатми Ґанді боровся за незалежність Індії, а після її здобуття під керівництвом Джавахарлала Неру виступав на міжнародній арені за антиколоніальне співробітництво народів «Третього світу»; Шинн Фейн, під час війни за незалежність Ірландії і під час Конфлікту в Північній Ірландії; Африканський національний конгрес в Південно-Африканській Республіці під проводом Нельсона Мандели, який боровся з апартеїдом.
У визвольних рухах залежних народів брали участь і марксисти на зразок Джеймса Конноллі. Подібні рухи також прагнуть використовувати інтернаціоналізм і міжнародну солідарність, прикладом чого є панафриканізм і боліваризм в Латинській Америці.
«Лівий націоналізм» може приймати й авторитарні форми. Тоталітарна його форма, яку називали «радянським патріотизмом», існувала в роки сталінізму в Радянському СоюзіSmith 1999, 14.. Арабська соціалістична партія Баас в Сирії та раніше в Іраку сприяла посиленню панарабского націоналізму і пропаганді державного соціалізму, одночасно пригнічуючи комуністичну опозицію. Йосип Броз Тіто, лідер Югославії й Союзу комуністів Югославії, сприяв просуванню лівого націоналізмуPerica 2002, 98.. Чучхейський режим КНДР є агресивно націоналістичним, і класифікується деякими дослідниками як расистський та ідеологічно схожий на етнонаціоналізм.
У сучасному світі немає жодної країни або держави, політичний устрій якого можна було б кваліфікувати, як «лівий націоналізм». Серед причин ряд дослідників називають суперечливість ідей та течій, які об’єднуються під поняттям «лівого націоналізму» та обумовлюють його нежиттєздатність.
В Україні сучасними лівими націоналістичними організаціями є «Автономний опір» у Львові та «Новий вогонь» у Києві.
Примітки
Посилання У Перу лівий націоналіст оголосив про свою перемогу на виборах Президента