Антитринітари́зм (від грецького — проти та — Трійця) — течія у християнстві, що не визнає догмату Святої Трійці про єдину сутність трьох іпостасей Бога — Бога-Отця, Сина Божого і Святого Духа. У часи ствердження канонічного догмату єдиного Бога й божественності Ісуса Христа постулат єдиносутності трьох іпостасей Бога заперечували: аріани, македоніани, монархіаністи, субординаціоністи, тритеїсти та інші.
Зокрема, монархіаністи відкидали три іпостасі Бога і вважали Бога єдиним. Патрипасіани гадали, що в Ісусі Христі народився, жив і помер Бог-Отець (Бог нібито набуває троїстості тільки як творець Усесвіту). Субординаціоністи твердили, що Син Божий та Святий Дух менш досконалі, ніж Отець. Аріани доводили, що Син і Дух не подібні до Бога-Отця, бо він створив їх. Македоніани вважали, що Духа створив або Отець, або Син Божий. Тритеїсти визнавали три іпостасі Бога, але заперечували їхню субстанційну єдність. У XVI столітті відродилися антитринітарні погляди монархіаністів, зародилося социніанство. Деїсти XVIII — XIX століття та ліберальні протестанти стали відлунням унітаріанства.
Див. також Історичне простеження двох помітних спотворень Святого Письма Акт про придушення богохульства та безбожності
Примітки
Джерела Балабушевич Т. А. Антитринітарії // Соколовський О. Л. Місце антитринітаризму в суспільно-політичному житті шляхти України XVI—XVII ст. // Українська полоністика. — 2009. — вип. 6. — С. 16—29. Соколовський О. Л. Просвітницький вектор раннього антитринітаризму // Гілея. — 2011. — вип. 46. — С. 339. Антитринитарии // Православная богословская энциклопедия. — Петроград : тип. А. П. Лопухина, 1900. — Т. І. — кол. 816—818.
Посилання Антитринитарии // Православная энциклопедия