Глауконі́т, заст. зеленка — мінерал, класу силікатів групи гідрослюд, до складу якого входять кремній, алюміній, калій, залізо та ін., належить до групи слюд.
Етимологія та історія Мінерал отримав назву через його колір на честь давньогрецького слова γλαυκός glaukós , що означає «блискучий», «синьо-зелений» або «синьо-сірий». Ця назва присутня у Гомерівських текстах, але є предметом суперечки в класичній філології.Vgl. Manu Leumann: Homreische Wörter. Basel 1950.
Вперше глауконіт був описаний і названий на честь його кольору в 1828 році німецьким мінералогом Крістіаном Кеферштейном (1784—1866).
Загальний опис
Хімічна формула: (K, Na)(Fe3+,Al, Mg)2[(OH)2(Si, Al)4O10].Stefan Weiß: Das große Lapis Mineralienverzeichnis. Alle Mineralien von A — Z und ihre Eigenschaften. 5. vollkommen neu bearbeitete und ergänzte Auflage. Weise, München 2008.
Містить: SiO2 — 44-56 %; Al2O3 — 3-22 %; Fe2O3 — 0-27 %; FeO — 0-8 %; MgO — 0-10 %; K2O до 10 %, H2O — 4-10 %. Відомі також домішки Li і В.
Сингонія моноклінна. Густина 2,2-2,9. Твердість 2-3. Колір зелений, блиск матовий. Високомагнезіальні різновиди називають селадонітом, високоглиноземисті — сколітом.
Характерний для всіх геологічних систем починаючи з докембрію. Утворюється з уламкового біотиту або інших вихідних матеріалів шляхом морського діагенезу на мілководді; особливо в нещільно скріпленому пісковику, вапняку і алевроліті. Глауконіт поширений у пісках, пісковиках, глинах, мергелях та вапняках усіх геологічних систем, забарвлюючи ці породи в зеленуватий колір.
Асоціація: кварц, польові шпати, глаукофан, доломіт, сидерит, кальцит, анкерит, пірит, лімоніт.
Розрізняють: глауконіт 1М (найпоширеніша політипна модифікація глауконіту з одним пакетом в елементарній комірці); глауконіт 2М1 (політипна модифікація глауконіту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного на 1200); глауконіт 3Т (політипна модифікація глауконіту з трьома пакетами в елементарній комірці); глауконіт магніїстий (селадоніт); глауконіт марганцевистий (відміна глауконіту, яка містить 1-1,5 % MnO).
Поширення
Поширений у всьому світі в морських відкладеннях. Зокрема: на півострові Отаго, Нова Зеландія, у Південній Австралії, в Англії, Франції, Італії, в ряді населених пунктів в Ізраїлі, Капська провінція, Південна Африка, у США (особливо поширений в Алабамі, Техасі, Каліфорнії, Орегоні, у Південній Дакоті). В Україні є на Поділлі, на Волині та ін.
Застосування Є одним з основних мінералів, що використовуються для визначення віку осадових гірських порід (K-Ar-методом). Ґлауконіт застосовується для виготовлення мінеральних масел та фарб, відбілювачів, як сорбент, для виробництва декоративного бетону і цементу, в скляній промисловості. Застосовується як добриво.
Завдяки його здатності до катіонного обміну використовується зменшення твердості води. Може використовуватись для очищення територій від забруднення радіонуклідами.
Глауконіт — мінерал із зональним забарвленням, який у найкращих зразках має цінні декоративні якості, виробний камінь.
Див. також Піски глауконітові Список мінералів
Примітки
Література
Глауконіти Поділля — сорбенти радіонуклідів / Ю. Б. Козуб, О. І. Матковський, А. Ю. Сеньковський, Ю. І. Федоришин // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геол. — 1998. — Вип. 13. — С. 139—142.
Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 683—684. Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1963) Rock-forming minerals, v. 3, sheet silicates, 35-41. Bentor, Y.K. and M. Kastner (1965) Notes on the mineralogy and origin of glauconite. J. Sed. Petrol., 35, 155—166. Buckley, H.A., J.C. Bevan, K.M. Brown, L.R. Johnson, and V.C. Farmer (1978) Glauconite and celadonite: two separate mineral species. Mineral. Mag., 42, 373—382. Handbook of Mineralogy
Посилання Glauconite Glauconite