Ві́ктор Афана́сійович Абаза́ (; — , Теріокі) — генерал-лейтенант.
Життєпис Віктор Абаза належав у п'ятому поколінні до дворянського роду, що вів свій родовід від молдовського боярина Іллі Андрійовича Абази. Народився 24 січня (5 лютого) 1833 року. Мав двох старших братів — Володимира (народився 1822 року) та Валеріяна (народився 3(15) квітня 1832 року), молодшого брата Олександра (народився 29 серпня (10 вересня) 1834 року) та двох старших сестер — Єлизавету (народилася 1824 року) та Ольгу (народилася 1826 року) Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 6..
Батько Афанасій Андрійович Абаза. Мати Олександра Григорівна Абаза (уроджена Новицька) Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 4.. 3(15) листопада 1841 року, коли Вікторові йшов дев'ятий рік, його батька — 47-річного надвірного радника, який до того був радником палати державних маєтностей в Орлі, призначили управителем Подільської палати державних маєтностей у Кам'янці-Подільському Об определении и увольнении чиновников // Подольские губернские ведомости. — 1841. — № 49. — 6 декабря. — Часть официальная. — С. 402..
Віктор Абаза розпочав військову службу 9(21) грудня 1846 року, незадовго до свого 14-річчя. Закінчивши Михайлівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі, 8(20) серпня 1850 року став прапорщиком. Наступні звання: 2(14) вересня 1853 року — підпоручик, 6(18) вересня 1854 року — поручик, 8(20) листопада 1861 року — поручик гвардійської артилерії, 17(29) квітня 1866 року — штабс-капітан, 16(28) квітня 1867 року — капітан, 30 серпня (11 вересня) 1868 року — полковник, 30 серпня (11 вересня) 1882 року — генерал-майор, 30 серпня (11 вересня) 1893 року — генерал-лейтенант.
Понад три роки, від 20 січня 1874 року до 4 квітня 1877 року, був у відставці. Від 4 квітня 1877 року перебував для особливих доручень при головному артилерійському управлінні.
Мав маєток у селі Воробіївка Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області). Абазі належало 1449 десятин, з них 30 десятин під садибою, 1153 десятини орної землі, 25 десятин під лісом, 41 десятина під пасовищем і 200 десятин непридатної землі. Маєток перебував в оренді Поместное землевладение в Подольской губернии / Составил В. К. Гульдман. — Каменец-Подольский, 1898. — С. 167—168.. У цьому селі Вікторові Афанасійовичу належав винокурний завод. За даними на 1895 рік, його орендувала княгиня Марія Григорівна Щербатова, а управителем заводу був дворянин Адам Мечиславович Літинський Подольский адрес-календарь / Составил В. К. Гульдман. — Каменец-Подольский: Типография Подольского губернского правления, 1895. — С. 315..
Від 1867 року Віктор Абаза був членом Санкт-Петербурзького англійського зібрання — найстарішого з клубів Російської імперії, який 1870 року відзначив своє сторіччя Список членам. 1770—1870 // Столетие Санкт-Петербургского английского собрания. — Санкт-Петербург, 1870. — С. 150..
Був одружений з донькою генерал-лейтенанта Георгія Соханського Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 2. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1887. — С. 823..
Помер Віктор Абаза 6(18) липня 1898 року на 66-му році життя на дачі в селищі Теріокі (нині місто Зеленогорськ — муніципальне утворення у складі Курортного району міста федерального значення Санкт-Петербурга, кліматичний курорт на північному березі Фінської затоки Балтійського моря). Поховано в Санкт-Петербурзі на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври Петербургский некрополь. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1912. — С. 6..
Нагороди Російські нагороди: 1866 рік — орден святого Станіслава третього ступеня, 1870 рік — орден святого Станіслава другого ступеня, 1872 рік — орден святої Анни другого ступеня, 1879 рік — орден святого Володимира третього ступеня, 1883 рік — орден святого Станіслава першого ступеня, 1887 рік — орден святої Анни першого ступеня, 1891 рік — орден святого Володимира другого ступеня.
Чужоземні нагороди: 1866 рік — чорногорський орден князя Данила I другого ступеня, 1873 рік — командорський хрест шведського ордена Меча із зіркою.
Твори История России для учащихся. — Санкт-Петербург, 1885. История России для народа. — Санкт-Петербург, 1886. Посольство в Швецию // Исторический вестник. — Томы 27 и 28. — 1886. — № 7—12. Маркитантка: Исторический эскиз времен революции, консульства и империи. — Санкт-Петербург, 1887. Славяне и угры. — Санкт-Петербург, 1887. История Армении. — Санкт-Петербург, 1888. Рубль шесть гривен: Очерк из былого. — Санкт-Петербург, 1888. Руководство к отечественной истории. — Санкт-Петербург, 1889. Историческая справка о Сенате Петра Великого. — Санкт-Петербург, 1895. История лейб-гвардии конной артиллерии. — Санкт-Петербург, 1896. История Армении / [Арменоведческое благотворительное общество]; Составил В. А. Абаза. — [Репринтное воспроизведение издания 1888 года]. — Ереван: Гркери ашхар, 1990. — 128 с. — (Серия «Армения и армяне»).
Вірменський публіцист Григор Арцруні на шпальтах газети «Мшак» так охарактеризував книгу Абази «Історія Вірменії»:
Оскільки книга «Історія Вірменії» стала бібліографічною рідкістю, 1990 в Єревані здійснено її репринтне перевидання.
Примітки
Джерела та література
Джерела Абаза // Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 1—9. Список генералам по старшинству / Составлен на 1 сентября 1897 года. — Санкт-Петербург, 1897. — С. 289. Венгеров С. А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней). — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1889. — С. 3, 899. Русские книги. С биографическими данными об авторах и переводчиках (1708—1893) / Редакция С. А. Венгерова, издание Г. В. Юдина. — Выпуск 1: А — Аддисон. — Санкт-Петербург, 1895. — С. 6—7. Источники Словаря русских писателей / Собрал С. А. Венгеров. — Т. 1: Аарон — Гоголь. — Санкт-Петербург, 1900. — С. 1. Об определении и увольнении чиновников // Подольские губернские ведомости. — 1841. — № 49. — 6 декабря. — Часть официальная. — С. 402. Поместное землевладение в Подольской губернии / Составил В. К. Гульдман. — Каменец-Подольский, 1898. — С. 167—168. Подольский адрес-календарь / Составил В. К. Гульдман. — Каменец-Подольский: Типография Подольского губернского правления, 1895. — С. 315. Список членам. 1770—1870 // Столетие Санкт-Петербургского английского собрания. — Санкт-Петербург, 1870. — С. 150. Петербургский некрополь. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1912. — С. 6.
Статті в енциклопедичних виданнях Абаза Виктор Афанасьевич // Большая энциклопедия / Под редакцией С. Н. Южакова. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1900. — С. 5. Емельянов Б. В., Куликов В. В. Русские мыслители второй половины XIX — начала XX века: Опыт краткого биобиблиографического словаря. — Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 1996. — С. 14.
Некрологи † В. А. Абаза // Исторический вестник. — 1898. — Том 73. — С. 1135. Некрологи. Июнь, 1898 г. — июнь 1899 г. // Альманах-ежегодник П. О. Яблонского на 1900 г. — Санкт-Петербург, 1899. — С. 194.
Відгуки на видані Абазою книги Наша учебная литература. История России для учащихся. В трех частях. Составил В. А. Абаза. С.-Пб. 1885 // Журнал Министерства народного просвещения. — 1885. — Часть 242. — Ноябрь. — С. 26—32. Критика и библиография. И. Б—ъ. История России. Народное издание, с портретами императорского дома. Составил В. А. Абаза. 1885 // Исторический вестник. — Т. 24. — Петербург, 1886. — С. 240—241. Библиографический отдел. История России для учащихся. В трех частях. Составил В. А. Абаза. Спб., 1885 г. // Русская мысль. — Москва, 1885. — Книга 12. — С. 45—46. Библиографический отдел. История Армении. Составил В. А. Абаза. Спб., 1888 г. Ц. 1 р. // Русская мысль. — Москва, 1888. — Октябрь. — С. 482—483. Критика и библиография. А. М. Маркитантка. Исторический эскиз времени революции, консульства и империи. Соч. В. А. Абазы. Спб. 1888 // Исторический вестник. — 1888. — Т. 31. — Санкт-Петербург, 1888. — С. 733—734. Наша учебная литература. Руководство к отечественной истории. Составил В. А. Абаза. С-Пб. 1889 // Журнал Министерства народного просвещения. — 1889. — Часть 266. — Декабрь. — Отдел III. — С. 35—66. Абаза В. Возражение на рецензию анонимного рецензента моего учебника истории России // Журнал Министерства народного просвещения. — 1897. — Часть 312. — Июль. — Отдел II. — С. 188—199. Замечание на «возражение» г. Абазы // Журнал Министерства народного просвещения. — 1897. — Часть 312. — Июль. — Отдел II. — С. 200.