Апо́стол Петро́ (, קפאס – «Кі́фа», «Ке́па», ; ? — 64/67) — у християнстві один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, старший серед його учнів. Перший єпископ Риму (Папа Римський, 33—67) і Антіохії (патріарх Антіохійський). У миру — Си́мон, або Шимо́н (, Shemayon; , Shim'on). Згадується в Новому Заповіті. Народився у Віфсаїді, Сирія, Римська імперія. Син рибалки Йони. До зустрічі з Ісусом займався рибальством разом із братом Андрієм. Отримав ім'я «Петро» (камінь) від Христа, який пообіцяв збудувати на ньому як на твердому камені свою Церкву й символічно дав йому ключі Царства Небесного. Петро супроводжував Ісуса Христа на проповідях як один з найближчих учнів; був присутній на Преображенні, Тайній вечері, Розп'ятті і Воскресінні. Разом з іншими учнями прийняв Святого Духа під час П'ятидесятниці. Страчений у Римі за правління імператора Нерона. Помер мученицькою смертю на хресті вниз головою. Ушановується всіма християнськими церквами. День пам'яті — 29 червня. У живописі зображується з ключами Небесного царства, папськими регаліями, мучеником на перевернутому хресті тощо. Основне місце вшанування — Собор Святого Петра в Римі.

Біографія

Походження і покликання

Симон (пізніше Петро) був старшим братом Андрія Первозваного, який і привів його до Ісуса. Був сином Йони з Віфсаїди (), одружений, мав дітей, рибалив, мешкав у Капернаумі. Згідно з Євангелієм від Івана, Андрій з іншим учнем Івана Хрестителя провадив Ісуса до Симона, коли вони були над Йорданом (). Тоді ж Симон був названий символічним ім'ям Петро (з ), що означає камінь, скеля (арамейською його звали Кифа, тобто «скеля») (). Згодом Ісус знову звернувся до апостола Петра зі словами:

У синоптичних Євангеліях складається враження, що зустріч Ісуса з Петром відбулася над Генезаретським озером. Ісус, ідучи берегом озера, «побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, що закидали у море сіті, бо були рибалки. І до них мовив: „Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей“. І ті негайно кинули сіті і пішли за Ним» (). Майже ідентичне оповідання є й у Євангелії від Марка. Натомість Лука вводить нові елементи більшої довіри словам Ісуса навіть усупереч логіці (). Симон був одружений, проте ім'я його дружини невідоме. Він мешкав разом з нею, її матір'ю та своїм братом Андрієм у своєму будинку в Капернаумі (, , ). На місці його будинку на рештках церкви III століттяAnders Runesson, Architecture, Conflict, and Identity Formation, у: J. Zangenberg, H. W. Attridge, D. B. Martin, Religion, Ethnicity and Identity in Ancient Galilee, Tübingen 2007 = WUNT 210, с. 240—242 споруджено церкву. За , Ісус Христос оздоровив також тещу Петра. Як видно, в усіх Євангеліях апостол Петро завжди є провідною фігурою. Він належить до трьох найближчих до Ісуса Христа апостолів. За , апостол Петро був також серед тих трьох, яким Бог відкрив божественність і майбутнє воскресіння свого Сина перед його смертю. В ієрархії Церкви Петро безсумнівно займає перше місце серед апостолів. Євангеліст Марко так описує покликання: І Він вийшов на гору, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, і щоб мали вони владу вздоровляти недуги й вигонити демонів. І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, і Якова Зеведеєвого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанергес, цебто сини громові, і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського, що й видав Його. () Майже ідентичні списки подано в Матвія (), Луки () і в Діяннях Апостолів (). У цих списках послідовність деяких імен змінюється, але Петро завжди перший.

Визнання Ісуса Христа Свідченням того, що Ісус уподобив собі Петра, було те, що Христос відвідав його дім і зцілив близьких, удостоїв апостола бути свідком Святої Божественної слави на горі Фавор і страждань та страстей у Гетсиманському саду. Ісус урочисто надав Симонові ім'я Кифа-Скеля щойно в Филиповій Кесарії, де на запитання Вчителя: «Хто я?», він відповів за всіх Дванадцятьох: «Ти — Христос, Бога живого Син». У відповідь Петро почув із уст Ісуса: «Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти — Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають». (). Грецький вислів «пекельні ворота» означає приблизно те саме, що «сила смерті». Один з найближчих учнів Ісус явно вирізняє Петра як одного з трьох наближених учнів, беручи з собою його, а також Якова й Івана на високу гору, яку часто ототожнюють з горою Фавор, де відбулося Преображення, і в Гетсиманію, і ще раніше до будинку Яїра, де воскресив щойно померлу доньку господаря. Петро також найвідважніше ставив запитання Вчителеві, навіть на горі Фавор, де проявив власну ініціативу і сказав: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі…» (). Він також запитував від імені учнів про винагороду, яку вони б мали отримати: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?» (). Іншим разом цікавився, чи вистачить, якщо сім разів пробачить своєму братові ().

Петро запальний, сповнений любові до свого Вчителя й водночас ентузіазму до його справи, він незворушно впевнений у собі: «І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я!» (). А в Євангелії від Івана немов би сам провокує Ісуса на слова про своє майбутнє зречення, вимагає від Учителя сказати, куди він відходить. У відповідь чує: «Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.» (). На ці слова Петро реагує з сумом та певним обуренням, ще не розуміючи однак справжнього змісту його нового імені. Він з впевненістю говорить Ісусу: «Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!», на що Учитель із сумом відповідає: «За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене…» ().

Зречення

Провіщення відречення, як і опис його здійснення, міститься в усіх чотирьох Євангеліях. Розповіді Євангелістів не завжди однакові, у цьому епізоді, однак, вони вражають своєю дивовижною схожістю. Мабуть, сам Петро вимагав зафіксувати той факт, до того ж вимагав таким чином, щоб це глибоко запало всім у серця. До тієї миті він постійно думав лише «про людське». Тому, коли прийшли заарештовувати Ісуса, витяг меча, хоча знав, що не має жодного шансу перемогти натовп і охоронців. Про це згадують усі євангелісти, проте лише Іван називає його ім'я. Петро не брехав, коли казав Ісусові, що готовий іти за Ним на смерть, але на смерть у боротьбі. Він пішов за своїм захопленим Учителем, бо явно не захотів залишати Його самого. Прагнув побачити, що з ним станеться. Коли до нього звернулася служниця, яка начебто впізнала у ньому одного з учнів галилеянина, мимоволі відповів, що не знає, про що вона говорить. А коли запитали вдруге, він клянеться, що не знає цього Чоловіка. А коли сказали, що його видає його галилейський акцент — знову присягає, що цього Чоловіка не знає. «І враз заспівав півень». І тоді Петро зрозумів, що то не його власна сила, ні навіть геройство, ентузіазм чи запал зробили його Скелею. Можливо, від крайнього відчаю його врятували слова Ісуса, сказані перед цими подіями: «Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!»().

Свідок Воскресіння. Першість Петра

Незважаючи на свою любов до Ісуса Христа, Апостол Петро через свою людську неміч тричі відрікся від Божественного Учителя; згодом розкаявся, одержав прощення — і саме йому, першому серед апостолів, після свого воскресіння явився Господь — «…розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.» (). Це також підтверджує і апостол Павло у Першому посланні до Коринтян: «…і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.»(). Далі в Євангеліях подається перелік наступних об'явлень Воскреслого, однак у них перший є Кифа-Петро. Проте ніхто і нічого не розповідає про ці зустрічі. Лише з глави Євангелія від Івана відомо, що воскреслий Ісус над Галилейським морем (на цьому місці стоїть Церква першості апостола Петра) підтверджує все сказане у Филиповій Кесарії й пояснює, чим загрожує Петрове зречення. Він ставить Петрові три майже однакові питання, щоби той тричі довів свою любов, від якої раніше тричі відрікся : Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш (грец. agapas — жертовна любов агапе, найвищий вияв любові) мене більше цих?». Той каже Йому: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю (грец.filw — дружня любов філіа, не завжди жертовна, інколи зрадлива) Тебе!». Промовляє йому: «Паси ягнята Мої!». І говорить йому Він удруге: «Симоне, сину Йонин, чи ти любиш (грец.agapas) Мене?». Той каже Йому: «Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю (грец.filw) Тебе!». Промовляє йому: «Паси вівці Мої!». Утретє Він каже йому: «Симоне, сину Йонин, чи кохаєш (грец.filw) Мене?». Засмутився Петро, що спитав його втретє: «Чи кохаєш (грец.filw) Мене (тільки, як друга лише цією недосконалою любов'ю)?». І він каже Йому: «Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю (грец.filw) Тебе!». Промовляє до нього Ісус: «Паси вівці Мої!» () Тричі Петро зрікався Ісуса і тричі тепер визнавав свою слабкість: що любить Ісуса не жертовною любов'ю агапе, а лише недосконалою любов'ю філіа. Петро каявся. І отримав не тільки прощення, але і силу любити жертовною любов'ю агапе. Тоді, напевно, Петро остаточно зрозумів, що любов — це «зв'язок досконалості» і що лише Господь може дарувати, перетворивши його слабкість на непереможну Скелю. А ці слова, разом із словами апостолу Петрові про "ключі від Царства Небесного " (), про те, що «… від цього часу ти будеш ловити людей!» () та його настанови «….ти ж колись, як навернешся, зміцни братію свою!», () є визначенням першості апостола Петра і визнанням його наступником Ісуса Христа на Землі.

Місіонер Після вознесіння Господа апостол Петро проповідував слово Боже в різних країнах і при цьому здійснював великі чудеса: воскрешав мертвих, зцілював хворих і немічних, очолив колегію дванадцяти апостолів. Майже всі відомості про Петра, що належать до періоду після Вознесіння, подані у Діях апостолів. За ховається апостол разом з іншими до зіслання Святого Духа у Єрусалимі. Після сходження Святого Духа на апостолів Петро вперше відкрито проповідував у місті (). Петро попав у конфлікт з владою Юдеї. Заарештований в 42 році у за наказом Ірода Агріппи I, царя Юдеї, ув'язнений в Єрусалимі, звідки через кілька днів врятувався, як про те оповідають Дії Апостолів. Після вбивства Степана та початку переслідування перших християн, апостоли проводять свої перші місіонерські кроки поза Єрусалимом. Петро разом з апостолом Іваном проповідують у Самарії (). Як юдей, апостол Петро дотримувався всіх приписів щодо їжі. Проте у видінні почув він голос: «Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!». Після видіння, отримавши запрошення від римського сотника Корнелія, апостол починає свою місію серед неюдеїв. Петро проводить хрещення поган (). Це признають пізніше і його критики. Місіонерський шлях апостола був непростий. Апостол Павло відвідує Єрусалим у 36 та зустрічається спочатку з апостолом Петром, а у 49 з апостолами Яковом, Петром та Іваном (). У цих зустрічах визначаються також форма проведення та ставлення до місій серед поган. У Апостольському соборі в Єрусалимі 49 року було узгоджено з іншими апостолами, як слід чинити щодо поган, які бажають вступити в християнські громади. Апостол Павло розповідає про конфлікт з Петром при їхній зустрічі у Антіохії (), який спочатку споживав з поганами, а потім хотів накласти приписи Тори на неюдеїв. Отож у відмові від певних юдейських практик і приписів розпочався непростий період проповідування християнства серед інших народів.