Лима́н (у 1925—2016 роках — Красний Лиман) — місто в Україні, адміністративний центр Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області. Населення — 1600 осіб.
Географія Місто Лиман розташоване за 138 км від обласного центру (автошляхом ). Площа міста — 26,21 км². В місті розташоване озеро «Лиман». Біля міста розташовані два озера за 0,76 км від міста «Блакитне озеро 1, Блакитне озеро 2» також біля нього є ліс (Національний парк «Святі Гори»)
Річка «Сіверський Донець» розташована за 7,64 кілометри від міста Лиману
До Києва 617,83км (автошляхом E40)
До Львова 1,224км (автошляхом M03,E40)
Історія Місто Лиман назване за безстічним озером у кратері метеоритного походження, яке пересохло у 2019 році.
Заснування та розвиток (1667—1917) Слобода заснована козаками Ізюмського полку як поселення при сторожових вежах поблизу Торської фортеці (нині — місто Слов'янськ). У 1825 році Лиман був перетворений у військове поселення, з 1857 року мешканців перевели до розряду державних селян. У 1911 році поряд із містом було прокладено залізницю та збудовано залізничну станцію.
З 1912 року у селищі поширювалася діяльність більшовицьких пропагандистів.
Українська революція (1917—1921) У 1917 році більшовикам вдається створити з робітників і наймитів загін Червоної гвардії, що підпорядковувався Ізюмському повітовому ревкому. Під час Української революції Лиман став частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Донеччина з центром у Слов'янську. Під час Першої радянсько-української війни опиняється під контролем більшовиків. Під час контрнаступу українських то союзних військ залишкам радянських армій вдалося відійти до Юзівки, деякий час утримуючи оборону залізничних станцій та Гришине. До 20 квітня розгромлені загони цих трьох армій відійшли до Маріуполя й Слов'янська — Лиман знову стає прифронтовим населеним пунктом. 1918 року, коли за умовами Берестейського договору Лиман передбачалося закріпити за Українською Народною Республікою, загони червоноармійців розпочали підготовку до збройного спротиву, а з наступом німецько-українських військ у квітні 1918 року — терористичну діяльність, зокрема підрив мостів, знищення залізничного транспорту. Відступ німецько-українських військ у грудні 1918 року дав більшовикам змогу відновити контроль над містом до квітня 1919 року, коли місто було захоплено білогвардійськими силами.
Більшовики вчергове встановили контроль над Лиманом 27 грудня 1919 року, після відступу денікінців.
Радянська епоха (1919—1991) З червня 1920 року місто Лиман входило до складу Слов'янського повіту, а в 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутської округи.
1 жовтня 1922 року обладнано лиманську електростанцію на ділянці Лиман — , встановлено двопровідний зв'язок.
У 1925 році населений пункт перейменовано в Красний Лиман , з 1938 року Красний Лиман набув статусу міста
У 1932—1933 роках Краснолиманщина зазнала Голодомору. Серед найбільш постраждалих населених пунктів — Лиман, Рубці, Терни́, Лозове́.
У другій половині 1930-х років у Лимані побудовані заводи — каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молокозаводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття. Під час адміністративної реформи 1938 року станція Красний Лиман і село Лиман були об'єднані в одне ціле. Так виникло місто Красний Лиман (нині — Лиман), яке до 17 липня 2020 року було районним центром Донецької області.
7 липня 1942 року, під час Другої світової війни, Красний Лиман був захоплений нацистськими військами . Під час німецької окупації в місті діяли партизанські загони, що здійснювали диверсійну діяльність. 31 січня 1943 року місто відвойоване силами Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції.
У повоєнні роки промисловість і господарство були відновлені. У 1944—1945 роках введені в експлуатацію промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар», піщаний кар'єр, залізнична будівельна дільниця та електромеханічні майстерні, рейкозварювальний поїзд тощо. У наступні п'ятирічки модними серед мешканців міста стали змагання залізничників у швидкісному водінні поїздів, підвищенні продуктивності праці та економії палива, переможцем яких став Г. С. Шумілов, що був першим у місті удостоєний званням Героєм Соціалістичної Праці.
У 1960-ті роки найбільшим підприємством міста став Краснолиманський завод силікатної цегли, потужність якого становила 200 млн штук цегли на рік. У сільському господарстві успіхами тішився колгосп артілі імені Леніна, що зміг у 1,5 раза перевершити довоєнні показники. Діяльність радянської влади в Красному Лимані була оспівана у творчості місцевих літераторів, зокрема в романах «Селяни» й «Великий перелом» П. Д. Рєзникова, «На Дінці Сіверському» С. Макогіна, піснях А. Полупана тощо.
У Незалежній Україні Відповідно до Закону України № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», місто Красний Лиман входило до списку комуністичних топонімів України, що підлягало перейменуванню.
У жовтні 2015 року місцева влада проголосувала за збереження поточної назви міста: на думку міської ради «красний» може асоціюватися з «гарним». Однак Український інститут національної пам'яті не визнав дійсним таке рішення. У грудні 2015 року відбулося повторне голосування за перейменування міста, на якому міська рада вирішила відновити стару назву Лиман.
4 лютого 2016 року Верховна Рада України перейменувала низку населених пунктів, зокрема декомунізовано і Красний Лиман в Лиман. Постанова набрала чинності 18 лютого 2016 року.
17 липня 2020 року, в ході до адміністративно-територіальної реформи, місто увійшло до складу новоутвореного Краматорського району та набуло статусу адміністративного центру Лиманської міської громади.
Російсько-українська війна
У 2014 році, після Революції гідності і втечі Віктора Януковича до РФ, на Донбасі активізувався сепаратистський рух, що зачепив і Лиман.
12 квітня 2014 року, на 5-й день після проголошення так званої «ДНР», сепаратисти захопили міський відділ міліції Красного Лимана (одночасно із захопленням будівель СБУ та міліції у Слов'янську). Ініціативу на себе в переговорному процесі взяв міський голова — Леонід Перебейніс. Під час переговорів з озброєним та агресивним натовпом російських бойовиків було узгоджено, що сепаратисти залишають місто.
30 квітня 2014 року, близько 40 озброєних терористів увірвалися на сесію міської ради та під прицілом АК-47, взявши депутатів та громаду у заручники, змусили керівництво міста включити до голосування питання про визнання незалежності «ДНР». Окупанти встановили блокпости при в'їзді до міста.
8 травня 2014 року у Греківському лісі на Луганщині було знайдене спалене разом із автомобілем тіло голови Краснолиманського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Валерія Сала, якого проросійські бойовики, належні до невизнаної «ДНР», викрали за день до того в центрі села Шандриголове Краснолиманського району.
У червні 2014 року в місті та його околицях точилися бої, внаслідок чого було відновлено контроль України над містом. 5 червня 2014 року, відповідно з Указом Президента України № 498/2014 «Про заходи щодо сформування Краснолиманської районної державної адміністрації Донецької області» головою Краснолиманської РДА було призначено Костянтина Володимировича Матейченка, підполковника, уродженця Костянтинівки.
Внаслідок авіаударів була пошкоджена залізнична станція Лиман, найбільше зазнали руйнувань — залізнична лікарня, адміністративна і господарська будівлі станції, платформи та колії.
У 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, Лиман опинився в центрі бойових дій. З середини квітня 2022 року місто перебувало під регулярними обстрілами російських загарбників, зазнало істотних руйнувань. 22 квітня 2022 року місто Лиман обстріляли з «БМ-27 «Ураган»», внаслідок чого загинуло четверо людей, десятеро були поранені. Вже на початку травня у місті була оголошена обов'язкова евакуація, яку проводили на бронетехніці через вкрай високу небезпеку.
22 травня 2022 року російські окупанти дісталися міста, а 24 травня почався штурм Лиману. Через запеклі бої в соснових лісах навколо Лиману почалися масштабні лісові пожежі. 27 травня ЗСУ заявили, що окупанти не залишають намірів взяти місто. 29 травня окупанти дісталися центру міста, поліцейський відділок здався без опору, а над містом окупанти підняли російський «триколор».
30 травня в Офісі президента України повідомили про втрату контролю над Лиманом. Окупаційною владою була відновлена радянська назва «Красний Лиман» та Краснолиманський район «ДНР».
9 вересня 2022 року ЗСУ почали оточувати місто Лиман, навколо міста точилися бої. 30 вересня 2022 року Сергій Черевий, речник східного угруповання військ України, повідомив про те, що операція з оточення російських військ у районі Лимана триває. Того ж дня радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк написав, що РФ доведеться просити виходу з лиманського котлаУ Зеленського прокоментували оточення окупантів у Лимані.
1 жовтня 2022 року українські війська увійшли в Лиман і звільнили місто від російських окупантів. 2 жовтня 2022 року Президент України Володимир Зеленський заявив, що місто повністю звільнено від російських окупантів.
29 листопада 2022 року російські окупанти атакували з БМ-21 «Град» житловий сектор Лимана. В результаті обстрілу одна людина загинула, ще троє отримали поранення.
Загиблі у боях за місто Сирко Андрій Володимирович (1993—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув 14 березня 2022 року в ході російського вторгнення в Україну.
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 18 окремих виборчих дільниць № 141098–141113, 141143–141144.
Результати зареєстровано 20049 виборців, явка 46,55%, найбільше голосів віддано за «Опозиційну платформу — За життя» — 52,72%, за «Слугу народу» — 25,91%, за «Опозиційний блок» — 5,77%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Федір Христенко (Опозиційна платформа — За життя) — 48,36%, за Родіона Вощанова (Слуга народу) — 26,83%, за Дмитра Реву (Опозиційний блок) — 12,57%.
Населення +Зміни населенняРікНаселення±%17751070—17761048 −2,1%17771796 +71,4%17782249 +25,2%17791526 −32,1%17801750 +14,7%17811803 +3,0%17821908 +5,8%17831919 +0,6%17841996 +4,0%17872300 +15,2%17882300 0,0%17892232 −3,0%17922553 +14,4%17932653 +3,9% 17942667 +0,5%17982731 +2,4%17992812 +3,0%18582616 −7,0%18642622 +0,2%18853503 +33,6%18974653 +32,8%19156923 +48,8%19273402 -50,9%193722 000 +546,7%193925 201 +14,5%195928 911 +14,7%197030 383 +5,1%197931 755 +4,5%198931 192 -1,8%200127 575 -11,6%202220 066 -27,2%20253634 -81,9% У 1775 році за сповідні відомості в слободі Лиман Ізюмської провінції Слобідсько-Української губернії мешкало 1070 осіб (538 чоловічої та 532 жіночої статі), існувала православна Свято-Петро-Павловська церква. Протягом наступних років чисельність населення динамічно змінювалася: у 1776 році мешкало 1048 осіб (535 чоловічої та 513 жіночої статі). У 1777 році 1796 осіб (908 чоловічої та 888 жіночої статі). У 1778 році 2249 осіб (1145 чоловічої та 1104 жіночої статі). У 1779 році 1526 осіб (759 чоловічої та 767 жіночої статі)