Швейцарія (нім. Schweiz, фр. Suisse, іт. Svizzera, романш. Svizra) знаходиться в Центральній Європі. Межує з Францією на заході, з Італією на півдні, Австрією і Ліхтенштейном на сході та Німеччиною на півночі.
Клімат помірний, але змінюється з висотою. Швейцарія має холодні, хмарні, дощові/сніжні зими і прохолодне, вологе літо з рідкісними зливами.
Швейцарія відома своїми горами (Альпи на півдні, Юра на північному заході), але також має центральне плато пагорбів, рівнини і великі озера.
Зрозуміти
Регіони Політично Швейцарія поділена на 26 кантонів, але мандрівнику будуть корисніші такі регіони:
Міста
— місто в східній частині Швейцарії, столиця кантону Санкт-Галлен, виборчий округ Санкт-Галлен. Місто розташоване неподалік від Боденського озера, на висоті приблизно 700 метрів над рівнем моря і є одним з найвисокогірніших міст Швейцарії.
Берн — фактична столиця країни, де збереглося велике і прекрасне «старе місто». Базель Женева — друге за величиною місто країни і головний міжнародний центр для мистецтва, культури і політики — в місті знаходяться близько 200 урядових і неурядових організацій. Інтерлакен — містечко з великою кількістю старовинних швейцарських будинків Кур — столиця кантону Граубюнден, єдиного кантону, де три офіційні мови — німецька, італійська та екзотична ретороманська Лозанна — друге найбільше франкомовне місто Швейцарії Лугано — найбільше італомовне місто Швейцарії Люцерн — одне з великих міст Швейцарії Цюрих — банківський центр і найбільше місто у Швейцарії. Вирізняється жвавим нічним житттям.
Інші місця Гріндельвальд — класичний курорт біля підніжжя гори Ейгер Рейнський водоспад — найбільший водоспад Європи, знаходиться поруч з Шаффхаузеном Церматт — знаменитий гірський курорт на горі Матергорн
Як дістатись
Літаком
Основні регулярні рейси здійснюються до Цюриха, Женеви (код IATA: GVA) та ЄвроАеропорта Базель-Мюльхаус-Фрайбург (коди ATA: BSL, MLH, EAP). Інші, менші аеропорти: Луґано (код IATA: LUG), Берн (код IATA: BRN) та Санкт-Галлен.
Основні міжнародні аеропорти Швейцарії знаходяться в містах: Базель, Женева, Цюріх. Два найбільші аеропорти (Женева і Цюріх) мають залізничне сполучення між собою. Аеропорт Женеви вважається одним з кращих аеропортів у Європі.
Аеропорт Цюріха (Клотен) – основний та найбільший аеропорт у країні. Будівля аеропорту знаходиться за 13 км від міста на північ. Є зручне залізничне сполучення з кількома містами Швейцарії. Здебільшого обслуговує такі авіакомпанії: Swiss International Airlines, Hello, Edelweiss Air, Pegasus Airlines, Aeroflot.
Аеропорт Женеви (Куантран) – міжнародний аеропорт Швейцарії. Працює в період з 4:00 до 00:00, але пасажири можуть знаходитись у будівлі цілодобово. Знаходиться майже в межах самої Женеви і на кордоні Франції та Швейцарії.
Аеропорт Базель-Мюлуз-Фрайбург - ним спільно управляє Франція та Швейцарія. В основному, міжнародний аеропорт відправляє та приймає рейси з європейських країн, Ізраїлю, Туреччини, Марокко та Катару. Обслуговує безліч лоукостерів із Європи. Його пропускна спроможність перевищує 7 млн. пасажирів щороку
Потягом Центральний залізничний вокзал Цюріха (Hauptbahnhof Zürich) - найбільша залізнична станція Швейцарії. Цюрих є головним залізничним вузлом, звідки здійснюють рейси до та з усієї Швейцарії та сусідніх країн, таких як Німеччина, Італія, Австрія та Франція. Знаходиться він у центрі міста та обслуговує приміські, міжміські та міжнародні поїзди.
Автомобілем Більшість автобанів у напрямку швейцарських кордонів продовжуються після перетину кордону або принаймні переходять у якісні подальші вулиці. З Німеччини ведуть головні дороги з Франкфурту-на-Майні вздовж Рейну до Базелю, від Штутгарту через Зінген на Шаффгаузен, від Мюнхену через Брегенц на митний перехід Люстенау біля Санкт-Маргаретен, який також слугує в'їздною точкою при заїзді з Австрії через Арлберг. Для тих, хто подорожує з південної Франції, найважливішим є перехід біля Женеви, а з Ельзасу заїжджають через Базель. З Італії через Майланд використовується перехід К'яссо.
Автобусом Найчастіше так туристи добиратися саме автобусом, оскільки з Польщі, Чехії, Австрії, Німеччини, Італії, Франції, Іспанії відправляються регулярні автобусні рейси до Швейцарії.
Прямий автобус в Швейцарію з України не їздить, для подорожі необхідно доїхати до Польщі або Чехії, а звідти потрібно сісти на автобусний рейс в будь-яке місто Швейцарії (Женева, Лозанна, Цюріх, Берн, Санкт-Галлен, Базель, Кур).
Кораблем Немає виходу до моря, але можна дістатися кораблем через Женевське озеро із Франції. Або через Боденське озера із Німеччини (Ландау тощо) або Австрії (Брегенц). Також можна дістатися до Швейцарії озерами із Італії.
Транспорт
Залізниці
Громадський транспорт в Швейцарії дуже розвинений. Більшість невеликих міст та сіл поєднані з найближчим великим містом транспортом з півгодинним інтервалом, а далеких сіл можна дістатися залізницею або автобусами PostBus. Великі міста зі своїми агломераціями пропонують дуже щільну мережу громадського транспорту. Сайт Швейцарських федеральних залізниць (SBB) дозволяє як дізнатися розклад руху, так і придбати всі види квитків, у т.ч. комбінованих (які включають пересування міським транспортом після прибуття залізницею до міста).
Національна мережа автобусів довгого слідування не розвинена через густу мережу залізниць, та практично обмежується лініями PostAuto Чур-Беллінцона (майже щогодини) та Санкт-Моріц – Лугано (рідко).
На популярних туристичних маршрутах бажано, а деколи і обов'язково резервування місця (здійснюється окремо від придбання квитка), яке може бути безкоштовним, але може мати і деяку ціну.
Мова В Швейцарії є чотири державні мови: німецька (швейцарська німецька), французька, італійська та ретороманська. Бл.66% населення вважають рідною німецьку, 23% розмовляють французькою, 8% - італійською та 1% - ретороманською. Тих, хто розмовляє чотирма мовами - абсолютна меншість, але дехто знає дві або зрідка і три з цих мов. При цьому, хоча всі мови є державними, використання певної мови розподіляється кантонами - є німецька частина Швейцарії, є французька, є італомовний кантон, а ретороманська використовується на південному сході Швейцарії і навіть державні установи повинні надати у разі потреби відповідь ретороманською лише в цьому регіоні.
Тому не слід очікувати, що в кантонах, де розмовляють французькою мовою, зрозуміють німецьку. В кантонах з італійською мовою розуміння німецької більш поширене, принаймні в туристичних місцях. В ретороманських регіонах майже всі також володіють місцевою німецькою або італійською.
Однак туристу може допомогти англійська, оскільки більшість швейцарців у великих містах та туристичних центрах володіють принаймні базовою англійською.
Є три двомовні кантони - Фрібур, Вале та Берн, в яких розмовляють французькою та німецькою, хоча французька сильно переважає. Єдиний тримовний кантон - Граубюнден, де розмовляють німецькою, італійською та ретороманською, але і там більшість населення (за виключенням деяких сільських районів) спілкується німецькою.
В німецький Швейцарії існує велика кількість місцевих діалектів, хоча в школах та вишах викладання йде на стандартній німецькій (Hochdeutsch), але з окремими місцевими правилами вимови та написання.
Туризм Туризм - важлива галузь економіки Швейцарії. Він у значній мірі посприяв покращенню економічної ситуації та рівня житті у так званих периферійних (гірських) районах. Розвиток туризму зупинив переселення людей з малорозвинених регіонів у міста. З 1941 р. по 1980 р. населення в центральній, низинній частині Швейцарії зросло на 60%. В той же час кількість населення у гірських районах зросла на 20%. З 1960 року, часу інтенсивного розвитку туризму, у країні вдається витримати стабільно однакову частку гірського населення у загальній кількості населення Швейцарії.
Історія розвитку туризму Перші кроки в розвитку туризму Швейцарії давались нелегко. Тодішні легенди відлякували подорожуючих, лякаючи їх драконами та іншими небезпечними істотами, що, вважалось, живуть в горах. Тому подорожуючі намагались оминати скелясті гірські райони. Таким чином, до галузі «Туризм» на початку нашої ери можна було віднести тільки малочисельні гостьові двори та термальні купальні поблизу торговельних шляхів та перевалів. Передусім древні римляни користувались купальнями, які згодом стали відомими туристичними центрами.
Період Середньовіччя У Середньовіччі певного розвитку набула внутрішня торгівля. Завдяки цьому Швейцарія, яка знаходилася на перехресті багатьох торгівельних шляхів, стала вузловою точкою для багатьох торгівців. В цей час у заможних громадян поступово з’являлося бажання просто подорожувати. Через це на гірських перевалах вже з VIII століття почали з’являтися так звані гостинні двори. Хороший нічліг пропонували двори в Пфеферсі, Пассужі, Райнфелдені (біля Базелю). Але на той час Швейцарія зрештою так і залишалася транзитною країною, а не країною призначення. Не в останню чергу винні в цьому були численні історії про непокірний характер горян.
Період Просвітництва Ситуація суттєво змінилася у XVIII столітті, в епоху Просвітництва, яка у свою чергу змінила погляди людей і на природу, змінила її розуміння . В той час на зміну страху перед горами прийшло захоплення ними. Так сталося, що першими Швейцарію, як країну відпочинку, відкрили для себе англійці. Вони і залишалися протягом довгого часу найчисельнішою групою туристів. Слід зазначити, що говорячи про гостей країни, йдеться виключно про заможних дворян та промисловців, які взагалі могли дозволити собі таку подорож. Для звичайного робітника загальнодоступна відпустка була ще віддалена століттями. У 1863 році англійський підприємець Томас Кук запропонував у своєму бюро подорожей першу групову поїздку до Швейцарії. Ця пропозиція стосувалась літнього сезону, хоча вже на той час популярності набував альпінізм та класичні зимові види спорту. Подорож, яку Кук запропонував у своєму журналі «Екскурсант Кука» («Cook’s Excursionist») 6 червня 1863 року відкрито з самого початку носила назву «підготовча подорож для підготовки та дослідження маршруту: «ми плануємо провести групу в Женеву, Люцерн та інші важливі місця Альпійського регіону, до альпійських озер... якщо хтось хоче супроводжувати нас в кінці червня до Парижу, і у Швейцарію, то дайте нам про це знати... Для цієї подорожі ми не будемо робити додаткової реклами, але ми хотіли б зібрати групу 25 осіб і повезти їх у Швейцарію і у Париж». Висновком із подорожі першопрохідців Кук зазначив наступне: Швейцарії слід розбудовувати інфраструктуру для групових подорожей і розбудову слід починати чимшвидше.
Період Першої Світової війни Перша світова війна на деякий час призупинила всі справи, але після неї розвиток став ще більш інтенсивним. З часом, коли рівень добробуту населення став вищим, подорожі в гори стали доступними і для звичайних громадян. До того ж почав набирати сили і швейцарський внутрішній туризм, який, згідно статистик, до того часу знаходився в тіні. Із введенням обов’язкової відпустки розвиток і внутрішнього туризму вже не можна було зупинити.
Період після Другої Світової війни Після Другої світової війни почався переломний момент в розвитку економіки, а туризм, у свою чергу, зробив великий крок вперед. З швидким розвитком економіки і передусім з підвищенням мобільності європейського населення (завдяки автомобілю) різко зросла і кількість пропонованих ліжко-місць у готельній сфері Швейцарії. І під гаслом «Кількість, а не якість» переможною ходою рушив у дорогу масовий туризм з усіма своїми наслідками як для людей, так і для навколишнього середовища
З початку 20 століття до наших днів